Видання містить перепис населення Сумського козацького полку кінця XVII століття.

Переписна книга Сумського полку 1691 року (Алфьоров, Різніченко)

До історії Слобожанщини зверталися ще дослідники XIX століття. Поступово з’являлися публікації архівних документів, матеріали про козацькі полки й старшину. Наприкінці XVII століття до Сумського полку входили землі сучасної Сумщини та частина територій теперішньої Курської області.

Сам перепис було здійснено у серпні 1691 року. На початку книги подано короткі відомості про полкову адміністрацію, старшину та порядок управління.

Основне завдання було практичним — порахувати чоловіче населення козацьких дворів. Але сьогодні цей документ цікавий уже зовсім з іншої причини. У списках записані не тільки козаки та їхні родини. Там також згадуються наймити, підсусідки та інші люди, які жили при господарствах. Через це перепис добре показує, як був влаштований побут тогочасної Слобожанщини.

Оригінальні матеріали довгий час залишалися малодоступними, а тут їх подано у зручнішому форматі — без розлогих коментарів чи інтерпретацій.

ВСТУП

Сумський козацький полк — найпотужніший український військовий і ментальний фронтир Слобожанщини др. пол. XVII — сер. XVIII ст. Регіментарство могутнього клану Кондратьєвих перетворило ці землі у військово-політичному, економічному, правовому та культурному вимірах на протодержавний простір. Використовуючи метафору, порівняємо його з квіткою Ясновельможної Гетьманщини, коріння якої слід шукати у спадку Уніопольської та Литовсько-Руської доби.

Переписні книги Сумського полку 1691 р. зберігаються в Російському державному архіві давніх актів (м. Москва) у фонді 210 «Білгородський стіл» відповідно до тогочасного адміністративного підпорядкування слобідських полків білгородському воєводі. Назва, якою кодифіковано документ в архіві XIX ст., — «Переписная книга населених городов (далі — закреслені назви “Валки, Волчьи Воды, Золочев, Змиев, Изюм, Лиман, Маяк, Острополь”) — Упор.) Сумского полка». Оригінальна діловодна назва XVII ст. вказана на першому ненумерованому аркуші: «7199 году Переписныя книги Сумскаго полку старшинъ рядовымъ казакамъ и ихъ дѣтемъ и всякимъ свойственникамъ и сосѣдамъ». Джерело вперше запроваджується до наукового обігу.

У короткій преамбулі документа зазначено, що перепис відбувся згідно з наказом московських царів Іоанна та Петра Олексійовичів. Проведений він був у серпні 1691 р. білгородським воєводою та боярином Борисом Петровичем Шереметьєвим. Мета створення Переписної книги — зафіксувати все чоловіче населення козацьких дворів Сумського полку, тому до списків потрапили не лише козаки з родинами, але й люди, які мешкали в їхніх дворах (напівзалежне населення).

Початок документа подає загальну структуру управління. Очолювали регімент два полковники — Гарасим Кондратьєв (названий Кондратєвичем) та його син — стольник Андрій Гарасимович. Останній відповідно до московської ієрархічної системи мав придворний чин, який йому було надано 1687 р. Існування двох полковників на одному уряді було зумовлене віком засновника Сум Гарасима Кондратьєва, який уже самостійно не справлявся з керуванням військово-адміністративною одиницею та залучав до цього процесу своїх синів⁷. Обозним полку названий Василь Андрійович Бакай, якого можна ототожнити або з козаком Сумської сотні 1662 р. Василем Бакаєм, або з Василем Андрійовичем — полковим осавулом 1660 р. і сумським городовим отаманом 1664 р.⁸ Обозним він зафіксований і в джерелах 1695 р.⁹ Наступними серед полкової старшини зазначені: осавул Павло Осипов; писарі Андрій Мартинов (в уряді з 1682 р.¹⁰), Іван Гречаний та Гаврило Григор’єв (останній обіймав посаду з 1685 до 1700 рр.¹¹); хорунжі Григорій Андріїв та Лук’ян Григор’єв. До суто номінальної верхівки полку потрапили уряди, що були рудиментами січової та навіть давнішої козацької традиції, а саме: почесні служителі — добиш¹² Яким Єфімов та трубачі — Опанас Трохимов, Федір Іванов, Федір Михайлов (на цьому уряді й у 1700 р.¹³), Прокіп Пащенко.

Посада добиша, очевидно до згадуваного Якима Єфімова перейшла за підтримки полківника від батька — Єфима Маркова, який обіймав її в попередні роки¹⁴. Так само її отримає Якимів брат Іван Єфімов на перетині XVII — XVIII ст.¹⁵

Структура полку, зважаючи на попередні реєстри¹⁶, дещо змінилась. Її можна зобразити таким чином (див. Схему 1):

2 полковники

↓

полкова старшина
обозний, осавул, 3 писарі, 2 хорунжі

↓

сотники
23 сотники

↓

сотенна старшина
23 отамани, 23 хорунжі, 23 писарі, 23 осавули

→ полкові урядники
добиш, 4 трубачі

Схема 1. Структура Сумського козацького полку, 1691 р.

Після перепису полкової старшини в документі послідовно перераховано сотні. Їхньому інформаційному потенціалу заради отримання цілісної картини ми зупинимося детальніше. Разом із кількісними показниками спробуємо проаналізувати загалом відомості про сотників та старшину, хоча остання не маркована в тексті. Варто пояснити, що згідно з практикою укладання реєстрів у випадках, коли сотенна старшина не позначалася, вона все одно перелікувалась услід за сотником¹⁷. Отже, уряди городового отамана, хорунжого, осавула та писаря розподілялись у наступних чотирьох позиціях за керманичем сотні. Екстраполюючи цей метод у просопографічний аналіз джерела, ми не персоналізуємо уряди за конкретними особами. Проте, не роблячи остаточних висновків, виділяємо чотирьох осіб, які перераховані за сотником, убачаючи в них сотенну старшину. У випадках, де була можливість задіяти паралельні переписи джерела, ми знаходили цьому підтвердження. Разом із тим, коли до сотні долучені козаки з сусідніх сіл, ми так само в цих списках виділяємо першого козака, вважаючи, що саме він мав бути сільським отаманом.

В усіх сотнях козаки розподілялись на дві категорії — «зажилих» та «оскудалих». Перші, за критеріями документа, володіють зброєю і виходять на службу кінно, другі — «піші і безоружніє». Цей поділ демонструє майнову диференціацію, яка в ранніх обліково-статистичних джерелах полку відсутня. Беззбройні все одно несли військову службу, адже в сумській цитаделі був арсенал, який забезпечував їх захисним спорядженням і персональною зброєю¹⁸. Серед списків «оскудалих» козаків двічі фіксуємо уряд осавула. Зрозуміло, що знаходження в цій категорії особи, яка б виконувала керівні обов’язки в сотні, неможливо. Відповідно цю посаду до умовної старшини, яка мала існувати в ієрархії полку. Можливо, навіть відбувалось дублювання назв урядів. Якщо наші міркування правильні, то така ієрархія була внутрішньою й аж ніяк не могла бути легалізованою в діловодстві.

Згідно з переписом полк очолювали два полковники — Гарасим Кондратьєв та його наймолодший син, стольник Андрій. Подвійне керівництво сумським регіментом практикувалось з 60-х рр. XVII ст. До цього співполковниками Гарасиму були почергово його старші сини Яким, Іван, Григорій та Роман. Двоє перших померли раніше (зазначимо, що Кондратьєв пережив трьох своїх синів). Роман на час укладання переписної книги став Охтирським полковником. Тож другим полковником на короткий час став Андрій Гарасимович. У джерелі він записаний із придворним чином стольника, яким його було нагороджено царем 1687 р.

Дослідників давно цікавить питання походження Гарасима Кондратьєва. До якого роду належав сумський осадчий, яке було в нього родове прізвище та походження — прямо на ці питання джерела відповіді поки що не дали. У деяких московських документах прізвище полковника зафіксоване як Шкутістов

Інші книги про козаків:

• • Присяга Гадяцького полку 1718 року (друге видання; упорядник Іван Синяк)
  • Присяга охотницьких полків 1718 року — документи та реєстри
  • Присяга Стародубського полку 1718 року (друге видання; упорядники: Сергій Горобець, Ігор Ситий)
  • Присяга Чернігівського полку 1718 року
  • Присяга Переяславського полку 1718 року (Різніченко О. С.)
  • Присяга Прилуцького полку 1718 року (упорядники: Різніченко О. С., Монькін О. Г., 2026)
  • Присяга Ніжинського полку 1718 року. Том 1 (Іван Синяк, 2026)
  • Присяга козацьких полків, що були у поході 1718 року (упорядники: Алфьоров, Різніченко)

Цю та інші книги нашого видавництва можна придбати в Польщі та Європі на сайті  https://paperbook.pl