Ілюстрації з археологічного дослідження майданів та залишків селітроварного виробництва на Сумщині.

Археологія Сумщини. Пам’ятки селітроварного виробництва Південної Сіверщини XVII ст. /Осадчий Є. М., Коротя О. В./

Про селітроваріння зазвичай згадують десь побіжно — як про один із промислів козацької доби. Але в цій книзі тема показана зовсім інакше. Не як коротка довідка на кілька абзаців, а як окрема частина історії прикордонної України XVII століття.

Основою всього була селітра — головний складник пороху. Без неї не було б ані рушниць, ані артилерії, ані самих козацьких воєн того часу. Через це виробництво селітри мало значення значно більше, ніж може здатися зараз. Особливо для територій на межі Сіверщини, де постійно тривали конфлікти, змінювалися кордони і проходили військові шляхи.

Найцікавіше в книзі — самі майдани. Сьогодні вони виглядають як дивні земляні насипи або залишки старих укріплень. Довгий час так їх і сприймали. Лише пізніше стало зрозуміло, що багато з них пов’язані саме з видобутком селітри. Для цього розкопували кургани, старі городища, вали — усе, де ґрунт підходив для виварювання.

Через це книга місцями читається навіть не як суто археологічне дослідження, а як спроба зрозуміти, що взагалі відбувалося на цих територіях кілька століть тому. Тут постійно з’являються старі карти, прикордонні описи, згадки з документів, археологічні плани. Одні й ті самі місця у різний час вважали то козацькими укріпленнями, то курганами, то залишками якихось «редутів». Автори поступово розбирають ці нашарування й показують, звідки виникали помилки.

Добре відчувається, що матеріал збирався довго. У тексті багато конкретики: назви майданів, річок, городищ, результати розкопок, старі топографічні креслення. Але при цьому книга не виглядає сухим каталогом. У ній постійно є відчуття живого ландшафту — степу, прикордоння, місць, де поруч існували і військовий промисел, і археологічні пам’ятки значно давніших часів.

Окремо цікаво читати про те, як самі майдани досліджували у XIX — на початку XX століття. Частину з них археологи спершу взагалі не розуміли. Деякі вважали рештками фортець, інші — старими батареями або сторожовими пунктами. І лише поступово стало видно, що за цими земляними конструкціями стоїть ціла система селітроварного виробництва.

У книзі багато схем, карт і планів. Видно, що автори працювали не лише з архівами, а й безпосередньо з місцевістю. Саме тому це видання може бути цікавим не тільки археологам. Воно добре підійде й тим, хто займається історією Слобожанщини, козацькою добою або просто любить такі речі, де історія складається не з загальних фраз, а з реальних слідів у ландшафті.