Козаки Гадяцького полку в цій книзі подані без звичного «переказу історії». Тут, по суті, просто документ — присяжні списки 1718 року. Архівний матеріал, який раніше можна було нормально подивитися хіба що в самому архіві: оригінал лежить у Москві, і доступ до нього був доволі обмежений.

На перший погляд усе максимально сухо. Імена, сотні, іноді ті самі прізвища по кілька разів — звичайний канцелярський запис. Але якщо трохи посидіти з цим текстом, починаєш бачити не просто перелік, а більш-менш живу картину: як був влаштований полк і хто в ньому реально фігурував.

Це типовий документ доби Гетьманщини XVIII століття в якому не тільки козаки Гадяцького полку, а й добре показана структура населення.

У списках, до речі, не лише учасники Гадяцького полку. Там є і старшина, і священники, і міщани, і звичайні селяни. Тобто це не чисто військова історія, а радше зріз усього населення на конкретний момент — без пояснень, без спроб щось узагальнити.

Сам полк тоді займав території, які зараз відносяться до Полтавської та Сумської областей. За кількістю імен видно, що людей було багато. Десь трапляються однакові прізвища — інколи це випадковість, а інколи, швидше за все, родини. Але тут уже кожен дивиться, що йому цікаво.

Якщо говорити практично, то такі речі найчастіше беруть для генеалогії або краєзнавства. Це не «готова історія», а скоріше матеріал, з яким можна працювати: щось перевірити, десь зачепитися, скласти свою версію. Це документ доби Гетьманщини XVIII століття, який часто використовують у краєзнавстві.

Оформлення без зайвого пафосу. Текст підчищений, але не перевантажений коментарями. Є карта полку, є покажчики — іменний та географічний. Усе доволі утилітарно, але цього якраз достатньо.

Якщо дивитися ширше, такі документи цікаві не тільки окремими іменами. Вони дають уявлення про те, як виглядала структура населення: хто входив до сотень, як формувалися громади, які прізвища повторюються в межах однієї території. Це не завжди очевидно з першого перегляду, але саме такі деталі зазвичай і дають найбільше розуміння. Це джерело доби Гетьманщини XVIII століття, яке часто використовують у краєзнавстві. Видання буде корисним для тих, хто досліджує історію Полтавської та Сумської областей.

Загалом це не та книга, яку читають від початку до кінця. Її швидше відкривають час від часу: щось знайти, звірити, переглянути. І, мабуть, у цьому її головна функція — не розповідати, а показувати.

А — Азов

Б — Барабашовий байрак, Батьки, Березова Лука, Бихів, Біла Церква, Білоцерківський полк, Більськ, Бобрик, Богучари,  Борки,

Борківська,  Броварки, Будища, Будище,  Будище Монастирське,  Будищечки

В — Великий, Великі Будища, Великобагачанський, Вельбівка, Венеславівка, Веприк, Веприцька сотня, Веприцьке духовне

намісництво, Відень, Військо Донське, Власівка, Волгоград

Г — Гадяцька, Гадяцька друга полкова сотня, Гадяцька перша полкова сотня, Гадяцька протопопія, Гадяцьке духовне намісництво,

Гадяцький замок, Гадяцький Красногірський Миколаївський монастир, Гадяцький полк, Гадяч, Глинка, Глинськ, Глинська сотня,

Глухів, Грим’ячка, Грунська сотня, Грунське духовне намісництво, Грунь Черкаська

Д — Дейкалівка, Дніпро, Дніпропетровськ, Дон, Дудчинці

Е — Еренберг (Тіроль)

З — Загрунівка, Зайчинці, Запоріжжя, Зіньків, Зіньківська друга сотня, Зіньківська перша сотня, Зіньківська протопопія,

Зіньківське

К — Казикирмен, Капустянці, Києво-Печерська Лавра, Київська єпархія, Київський полк, Книшівка, Ковалівська, Комишів,

Комишня, Комишнянська сотня, Комишнянське духовне намісництво, Корсунський монастир, Красна гора, Красна Лука,

Кременчуцький форпост, Крим, Крутки, Куземенський, Куземин, Куземинська сотня, Куземинське духовне намісництво

Л — Лазьків, Липова Долина, Липовець, Лисівка, Лубенський полк, Лукашева гребля, Лучки, Львів, Лютенська сотня, Лютенське

духовне намісництво, Лютенька

М — Максимівка, Малі Будища, Мелетовщина діброва, Миргородський полк, Млини, Млинів, монастир, Москва

Н — Назарівщина ліс, Неаполь, Несвіж, Ніжинський полк

О — Оленецький полк, Опанасівка, Опішня, Опішнянська протопопія, Опішнянська сотня, Опішнянське духовне правління,

Османська імперія, Остапівка, Охтирка, Охтирський полк

П — Павлівка, Перевіз, Персія, Петрівка, Петропавлівська фортеця, Півні, Підставки, Пірки, Плешівецька гребля, Плешівці,

Подоляки, Позники, Полтавський Великобудлянський монастир, Полтавський полк, Попівка, Псел (річка), Псельчик, Псільське,

Псьолівка, Пустинно-Скельський Преображенський монастир

Р — Рашівка, Римарівка, Розбишівка, Романівка, Ромни, Русанівка, Ручки

С — Салтів, Самара, Санкт-Петербург, Сари, Сватки, Свинарне, Свято-Предтечівський Михайлівський монастир, Святого Хреста

фортеця, Сербія, Сергіївка, Середняки, Синювка, Скелька хутір, Слобідка, Соколівка, Стара гребля, Стародубський полк

Т — Тихенька річка, Троянівка

У — Уманський

Х — Харківці, Хитці, Хорол

Ц — Царицин, Ціпки

Ч — Черкаський ретраншемент, Чернігів, Чернігівський полк, Чорноуська сотня

Ш — Швеція, Шингиріївка, Штепівка

Я — Яблучанська гребля

Фрагмент із книги «Присяга Гадяцького полку 1718 року»

ПЕРЕДМОВА

Обліково-статична документація, без сумніву, становить значний інтерес у контексті відтворення демографічного портрету населення Гетьманщини. Помітною складовою цього джерельного масиву є присяжні списки тих, хто присягнув на вірність потенційному новому монарху Російської імперії (козаки, міщани, духовенство, посполиті). В останні два десятиліття в Україні поступово розширюється археографічне опрацювання та публікація «Присяг». Першою листівкою стало видання Ніжинського та Білоцерківського полків, реєстри яких відносяться до 1654 р.¹ А в започаткованій В. Рябцевим та С. Горобцем видавничій серії «Джерела до вивчення козацтва» публікація присяжних списків набула першочергового значення. За 2011–2017 рр. в рамках зазначеної серії побачили світ присяжні списки Чернігівського полку 1718 р.², Війська Запорозького Низового 1762 р.³, і зовсім нещодавно Стародубського полку 1718 р.⁴ Паралельно Д. Вирський та Р. Москаленко увели до наукового обігу списки населення Миргородського полку, які присягали у 1718 та 1732 рр.⁵ Опрацювання присяжних списків козаків також розпочалося в Російській Федерації. Про це свідчить публікація «Присяги Війська Донського 1718 р.»⁶

Збірник документів, що публікується, проливає світло на персональний, кількісний та соціальний склад населення Гадяцького полку в післямазепинський період. До всього присяжний список 1718 р. є на сьогодні найранішим джерелом, щодо Гадяцького полку. На жаль, виявлені документи охоплюють не всі сотні, а лише Гадяцьку першу та другу полкові, Груньську, Комишнянську, Куземинську, Лютенську та Опішнянську. Бракує даних з Борківської, Веприцької, Зіньківської (міської і сільської), Ковалівської, Рашівської сотень. Лише духовенство репрезентоване у більш-менш повному складі.

Поява присяжного списку 1718 р., була зумовлено вибором Петром І своїм наступником молодшого сина монарха Петра. В один день з оприлюдненням царського маніфесту «Об отрешении от наследия его царского величества перворожденного сына царевича Алексея Петровича» від 3 лютого 1718 р.⁷ були надруковані тексти присяг на вірність потенційному монарху⁸.

Опублікований у збірнику корпус джерел містить тексти присяг, або «Клятвенных обещаний» (16 позицій), наприкінці яких подані підписи тих, хто присягнув на вірність сину Петра І, та іменні реєстри останніх. Тексти присяг дублюють офіційно видруковану присягу.

Найчисельнішою верствою, підписи яких представлені під текстами присяг, є міське та сільське духовенство. Перше представлено священиками полкового та сотенних центрів Гадяцького полку. Сільське духовенство виписане згідно з церковним поділом (за протопопіями та намісництвами): священики Гадяцької⁹ і Зіньківської протопопії¹⁰, а також Грунського¹¹, Комишнянського¹², Лютенського духовних намісництв¹³. У підписах представників цієї верстви вказувався сан, ім’я та по-батькові (дуже рідко могло поряд з цими двома ідентифікаторами зазначатися і прізвище священика), посада (настоятель, вікарій, протопоп), храм, із вказівкою на честь якого святого він був освячений та населений пункт.

Козацтво представлене урядовою та неурядовою старшиною, військовими слугами, канцеляристами Гадяцької полкової канцелярії та рядовими козаками. Полкова старшина підписана під одним текстом, але представлена не в повному складі. Тут є генеральний полковий суддя Григорій Граб’янка, писар Олександр Ситенський, осавул Мартин Штишевський, хорунжий Іван Пишанський¹⁴. Натомість відсутній підпис полковника Михайла Милорадовича. Замість нього, що цікаво, відкривав перелік полкових старшин Гадяцького полку його син Степан (Стефан — як подано в джерелі) Милорадович¹⁵. Завершальним «автографом» у списку урядницької еліти Гадяцького полку є підпис Григорія Цонки, який займав посаду полкового прапорного¹⁶.

Натомість сотенна старшина представлена не в одному місці. Сотники (та й то не всі) підписалися під окремим текстом, писарі — під текстами присяг сотенних містечок, від решти урядників підписів немає. Власноручні підписи під текстами присяг залишили сотники Гадяцької першої полкової сотні Іван Пирятинський, Груньської сотні Григорій Рабчинський, Зіньківської першої сотні Василь Кроковський, Ковалівської сотні Терехрист (Крамар) Дем’ян та Опішнянської сотні Роман Корибський¹⁷. У списках міських управлінь містечок Верпик, Грунь Черкаська, Зіньків, Комишня, Опішня та Рашівка згадані писарі Опішнянської, Зіньківських та Комишнянської сотень Олександр Семенов (вишдилець за все, Олександр Семенович), Іван Митлинський, Андрій Григорович та Гарасим Артемович¹⁸.

З усіх сільських отаманів є лише підписи отамана с. Батьки Опішнянської сотні Івана Барабашенка (під присягою козаків, міщан та міських урядників містечка Опішня)¹⁹ та отамана с. Комиші Груньської сотні Олексія Миколайовича (під присягою урядників містечок Грунь Черкаська, Верпик, Комиш та Рашівка)²⁰.