Капітан Блад і піратський капітан Істерлінг. Ілюстрації Сергія Шаменкова до пригодницького роману Рафаеля Сабатіні.

Хроніки капітана Блада /Рафаель Сабатіні/

Фрагмент із книги про пригоди капітана Блада у Карибському морі

ПЕРЕДНЄ СЛОВО

«Одіссею капітана Блада», яка побачила світ кілька років тому, написано на основі різних джерел. Найважливішим серед них є вахтовий журнал корабля «Арабелла». Цей журнал, який вів молодий соратник капітана Джеремі Пітт, відповідає хроніці пригод Блада в Карибському морі так само, як і той, що залишив нам Ексвемелін¹ про подвиги іншого великого буканьєра — сера Генрі Моргана⁴.

Хоч антологія «Одіссеї…» й вичерпала інші — другорядні — джерела інформації, у ній було використано геть не весь літописний матеріал. З його вахтового журналу ми взяли лише ті епізоди, які нас просили перевповісти та які більш-менш безпосередньо стосуються історії капітана Блада. Відбір матеріалів виявився очевидні труднощі, але лакуни, які ми зробили велем вочне, були продиктовані необхідністю не відступати від послідовного опису подій.

Однак відтоді залишилося відчуття, що деякі епізоди, котрі нам довелося пропустити, можна зібрати у другій книжці й таким чином пролити додаткове світло як на методи та звичаї буканьєрського братства, так, зокрема, і на капітана Блада.

Хотів би нагадати цю історію тим, хто вже прочитав роман «Одіссея капітана Блада» і стисло переповісти її тим, хто цього не зробив. Отже, Пітер Блад був сином ірландського лікаря, який бажав, щоб його син також наслідував почесну і гуманну професію. Щоб справдити батьківське бажання, Пітер Блад у двадцятирічному віці здобув у Дублінському Триніті-коледжі ступінь бакалавра медицини. Проте він не виявив особливої схильності до заняття цією мирною професією, до якої так близько підготувався. Можливо, це сталося через неспокійну вдачу, котру він успадкував від матері — уродженки графства Сомерсет, — у жилах якої текла гаряча кров Фробішерів⁵. Втративши батька приблизно за три місяці після здобуття бакалаврського ступеня та вважаючи, що краще досягти успіху за допомогою шпаги авантюриста, а не скальпеля хірурга, він вирушив у дорогу, щоб побачити світ.

Після деяких маловідомих поневірянь континентальною Європою ми віднаходимо його на службі в голландців, які тоді воювали з Францією. Знову-таки тут далася взнаки кров Фробішера і, як наслідок, любов до моря — саме це змусило його обрати службу на хвилях зрадливої стихії. Він набув чималого досвіду під командуванням великого де Рейтера⁶ і брав участь у тій битві на Середземному морі, в якій цей славетний голландський адмірал загинув. Питома хроніка показує, як Блад використовував свій досвід, коли став найстрашнішим ватажком буканьєрів Карибського моря.

Після Неймегенського миру⁸ й до початку 1685 року, коли він повернувся до Англії, про його долю майже нічого не відомо. Він провів два роки в іспанській в’язниці, тож можна припустити, що сам Блад навчився вільно і бездоганно говорити кастильською мовою, якою згодом так часто і так добре користувався, і, мабуть, деякий час служив у Франції, чим можливо пояснити його знання французької мови.

У січні 1685 року ми, нарешті, віднаходимо його у віці тридцяти двох років у місті Бріджвотер⁹. Він оселився там, щоб займатися професією, якої колись навчався. Але шість місяців по тому повстання Монмута¹⁰ поклало край кар’єрі Блада, бо саме у вихорі тих подій його абсолютно невинного було заарештовано. І якщо не зважати на той факт, що прикра подія, яка трапилася, зрештою не була чимось несподіваним, нам слід вважати його однією із жертв людської ролі Фортуни, яку завжди захоче та підтримує людська дурість та несправедливість.

Вранці, невдовзі після битви під Седжмуром, його, як хірурга, викликали до ліжка пораненого джентльмена з табору Монмута. Гідність лікаря не дозволила йому звернути увагу на юридичні тонкощі або передбачити становище, у якому він опиниться в очах жорстокого та неблагального закону. Для нього мало значення лише те, що людина потребувала медичної допомоги, і він погодився її надати.

Зненацька захоплений під час виконання цього гуманного обов’язку групою драгунів, які після битви полювали на втікачів, він був заарештований разом із пораненим пацієнтом. Пацієнта засудили за державну зраду — через те, що той підняв зброю супроти свого короля, а Пітера Блада засудили разом із ним за підлої статутом, який передбачав, що той, хто сприяє зрадникові або допомагає йому, і сам є зрадником.

Блада судили в Тонтоні¹¹ під час так званих «кривавих асизів»¹², і суддя Джеффріс¹³ засудив його до страти.

Потім вирок змінили на заслання, але не заради милосердя, а тому що виявили: смертний засуджених, котрі були причетні до повстання Монмута — це знищення людського товару, який у колоніях можна було б перетворити на гроші. Плантації потребували рабів, а заможні заокеанські плантатори, які погоджувалися дорого платити роботодавцям за африканських негрів, не відмовлялися купляти й білих чоловіків. Тож якісь спритники при королівському дворі вирішили продати з чималим зиском ці групи нещасних повстанців, яких засудили до страти.

Пітер Блад був в одній із цих груп, до якої належали також Джеремі Пітт та деякі інші особи, котрі згодом пов’язали своє з ним набагато тісніше, ніж у згаданому нещасті.

Цю групу відправили на Барбадос¹⁴ і там продали. І от, нарешті, доля трохи змилостивилася над Пітером Бладом. Коли стало відомо, що він лікар, а на Барбадосі терміново шукали досвідченого лікаря, його покупець зрозумів, що зможе використати цього раба з більшою користю, аніж відправити його на цукрові плантації разом з іншими. Тож Бладові дозволили займатися лікарською справою. А оскільки ця справа вимагала певної свободи, у певних межах він її отримав. Блад скористався нею, щоб спланувати втечу з острова разом із кількома друзями-рабами.

Цей план майже зірвали, однак прибуття іспанського військового корабля до Бріджтауна¹⁵ та обставини, які через це склалися, раптом підказали гострому розумові та рішучій волі Пітера Блада кращий спосіб здійснити свій задум.

Іспанці, обстрілявши Бріджтаун із гармат, висадили там десант і заволоділи містом, вимагаючи за нього викуп. Щоб отримати бажане і не наражати для себе жодної небезпеки від міста, яке перебувало під їхнім повним контролем, вони залишили свій чудовий корабель «Сінко Льягас» із Кадіса на якірній стоянці в бухті та ще й виділили для його охорони не більш ніж десяток людей. Ці охоронці виявилися не надто пильними. Як і їхні друзі на березі, вони були впевнені, що з боку переможених англійських колоністів їм нічого не загрожує, і тому тієї ж ночі теж вирушили на берег, щоб приєднатися до веселощів і пиятики.

Блад не прогавив таку сприятливу нагоду. З двома десятками рабів, про яких тоді просто забули, він непомітно пробрався на борт «Сінко Льягас», здолав нечисленну варту й заволодів судном.

Вранці, коли іспанці, навантажені здобиччю з Бріджтауна, поверталися до корабеля, Пітер Блад націлив на них їхні ж гармати, розтрощив їхні шлюпки та вийшов у море з командою, сформованою із засуджених повстанців. Відвойовану свободу вони ладні були скерувати туди, куди кликав їх жереб.

Книги, які можуть зацікавити:
1. Френсіс Дрейк. Життя та неймовірні пригоди королівського корсара. (Віктор Губарев)
2. Чорний лебідь /Рафаель Сабатіні
3. Сумно ангел зітхнув (Наталія Кавера-Безюк). Історичний роман
4. Кульгавець. Історичний роман з 11 століття (Марія Букрій)
5. Артилерія XIV–XVIII століть з фондів Львівського історичного музею. Мар’яна Верхотурова
6. Трикутник Правобережжя: царат, шляхта і народ. 1793–1914 рр. (Даніель Бовуа)
7. Присяга Охотницьких полків Гетьманщини 1718 року
8. РУСЬКА (ВОЛИНСЬКА) МЕТРИКА. КНИГА ЗА 1569-1572, 1574 РОКИ. Упорядники Кулаковський П. М., Святець Ю. А.
9. Відомість про залінійні поселення Полтавського полку 1762 року: збірник документів /Сухомлин О. Д./ (Дніпропетровська обл. часів Гетьманщини)
10. Мазепина книга, перепис маєтностей ясновельможного пана гетьмана 1726 року. (упорядник І.М. Ситий)

Цю та інші книги нашого видавництва можна придбати в Польщі та Європі на сайті  https://paperbook.pl