Національно-визвольна війна українського народу 1648-1658 рр. мала кардинальне значення в історії України. Після довгих років бездержавності українському народу вдалося в ході збройної боротьби створити незалежну державу – Гетьманщину. Ця подія визначила устремління українського народу на подальші кілька століть, сформувавши культурні, філософські та світоглядні засади ідеї української державності, яку не вдалось викорінити жодному із загарбницьких режимів, під якими опинялись частини України у різні часи і яка дозволила українцям зберегти свою ідентичність, уникнувши долі інших асимільованих народів. Беззаперечним лідером українського народу під час Національно-визвольної війни був гетьман Богдан Хмельницький. Проте він не міг одноосібно здійснити такі тектонічні геополітичні зрушення, як відновлення української державності. Гетьман-державотворець спирався на плеяду сподвижників із козацької старшини, які допомагали йому організовувати народ на боротьбу проти загарбників. Ці люди походили з різних соціальних верств і відіграли різні ролі у драматичній історії становлення Гетьманщини – хтось проявив себе насамперед у воєнній справі, інші – як дипломати, правники, господарники. Дехто з них промайнув на історичному небосхилі яскравим метеором, залишивши про себе лише згадку в хроніці тих подій, хтось залишився в історії нашої держави та пам’яті народу на довгі століття. На жаль, наразі в Україні з різних причин зроблено надзвичайно мало для відновлення біографій усіх значних діячів Національно-визвольної війни. Відомий історик Юрій Мицик на основі широких архівних матеріалів відтворив захопливі життєписи найближчих соратників Богдана Хмельницького, які й зібрані у цій праці. Сподвижники Богдана Хмельницького Автор: Юрій Мицик Рік: 2023 Сторінок: 248 Обкладинка тверда. Розміри,см.: довжина 22 ширина 15 товщина 1,7 Вага: 0,420 кг

Мар'їнка: етнокультурний портрет українського селища на Донеччині кінця 1920-х рр. Публікація етнографічних та фольклорних записів, зібраних у 1928–1929 рр. студентами педагогічного технікуму, що за тих часів працював у містечку Мар’їнка (Донеччина). Унікальні тексти містять відомості про соціально-економічне життя містечка, описи обрядів життєвого циклу (весілля, народження, смерть), молодіжних зібрань і розваг, дитячих ігор, танців, а також свідчення про побут греків-урумів з навколишніх сіл. Вони є переконливим доказом того, що витоки культурного багатства Донеччини слід шукати в українській етнічній традиції.