Історико-художні реконструкції жителів Київщини XVII–XVIII століття авторства Сергія Шаменкова

Київ і Київщина другої половини ХVII – першої чверті XVIII століття: нарис історії і документи (Ринсевич В.П.)

У книзі “Київ і Київщина другої половини ХVII– першої чверті XVIII століття” немає звичного переказу історії «великими подіями». Вона побудована на документах — міських актах, записах, дозволах, судових і торгових паперах, які залишилися від Києва другої половини XVII — початку XVIII століття. Через них добре відчувається сама епоха: після Хмельниччини, у час постійної зміни влади, воєн і боротьби за вплив.

Багато речей тут відкриваються не через гучні політичні сюжети, а через дрібні деталі. Хто отримував дозвіл на торгівлю, як оформлювали земельні справи, з ким контактували київські купці, як працювало міське управління. І саме це робить книгу живою.

Окремий інтерес у тому, що таких документів збереглося дуже мало. Київські архіви не раз горіли, частина матеріалів просто зникла у XVIII–XIX століттях. Тому багато текстів із цього видання — речі, які могли взагалі не дійти до нашого часу.

Перед збірником документів іде історичний нарис про київські землі ранньогетьманської доби — від повстання Хмельницького до часів Скоропадського. Він написаний без зайвої «урочистості» й радше допомагає увійти в сам період, ніж просто переказує події.

Наприкінці додано словник старих слів, покажчики, відбитки печаток Київщини XVII–XVIII століть та історичні реконструкції мешканців того часу — козаків, міщан, селян, купців. Це не виглядає декоративним додатком, а нормально доповнює самі документи й атмосферу книги.

Зміст

Вступ
І. Історичний нарис: Часи Ранньої Гетьманщини

1. Характерні особливості старого Києва
2. Україна від початку революції 1648 р. до Переяславської Ради-­І: час від початку руйнації світу Речі Посполитої до початку знайомства з московським світом, 1648­1654 рр.
3. Україна в пошуках свого місця між Польщею і Москвою: від Переяслава-І до Слободищенської угоди, 1654-­1660 рр.
4. Правобережжя і Лівобережжя: суспільна криза на обох берегах Дніпра. Боротьба за Україну між Польщею і Москвою та її поділ між ними, 1661-­1667 рр.
5. Україна: пошуки третього шляху в умовах польсько-московського порозуміння на шляху до Вічного миру.
Правобережжя: боротьба за виживання, ліквідація Правобережної Гетьманщини і турецька війна.
Лівобережжя: українсько-московська війна та післявоєнний мир, 1668­-1686 рр.
6. Україна після укладання Вічного миру між Польщею і Москвою: стабілізація життя в Лівобережній Гетьманщині, відновлення козаччини на Київщині, 1686­-1702 рр.
7. Україна в умовах війни Польщі і Москви зі Швецією. Козацтво Правобережжя. Гетьман Іван Мазепа і Правобережжя. Лівобережжя і Правобережжя після невдалої спроби Івана Мазепи звільнити Україну від московського підданства, 1702-­1711 рр.
8. Агонія козацького самоврядування на Лівобережжі. Київське життя за умов посилення централістичних заходів московського уряду.
Намагання української старшини завадити російському царизму ліквідувати автономію Гетьманщини після смерті гетьмана Івана Скоропадського, 1712-­1723 рр.
Післямова
Список використаних архівних фондів і публікацій
Іменний покажчик
Географічний покажчик
Ілюстрації
— Фотокопії документів;
— Люди Київщини XVII-­XVIII ст. та купці першої половини XVIII ст. (історико-художні реконструкції Шаменкова С.І.);
— Колекція відбитків печаток інституцій Київщини XVII­-XVIII ст. (Однороженко О.А.).

ІІ. Збірник документів: Писемна спадщина київського справочинства
другої половини ХVII – першої чверті XVIII століття
1. Огляд документів збірника
2. Структура документів київського магістрату
3. Документи
4. Додаток: Переліки київських воєвод і губернаторів
Примітки
Географічний покажчик
Словник застарілих і маловживаних слів
Перелік документів

Фрагмент із книги “Київ і Київщина другої половини ХVII – першої чверті XVIII століття: нарис історії і документи”

ВСТУП

Матеріали видання переважно належать до останніх років доби Ранньої Гетьманщини. Здебільшого — це створені в міському магістраті документи, що містять результати обстеження магістратом товарів, грошей і транспортних засобів осіб (переважно купців), які вибували з міста, чи переїжджали через нього, в них також зазначалася мета їх подорожі та географічні назви міст і країн, до яких вони прямували або звідки прибували у Київ. Перевірка, яку проводив магістрат, характеризувалася як ревізія, а документи про її проведення називалися (там, де згадуються їх назви) “въденіями”, тобто візами, саме ця назва надалі до них застосовується. Вони адресувалися магістратом київському воєводі і губернатору Дмитрію Голіцину, який після їх розгляду надавав (чи не надавав) дозволи ревізованим особам на проїзд через прикордонні застави.

Візи після їх опрацювання зберігалися в губернській канцелярії разом з іншими документами, як продукування канцелярією, так і стороннього походження, що так чи інакше стосувалися візій магістрату. Зазвичай, фігуранти цих невізійних документів пов’язані з фігурантами, що представлені у візіях. Як документи одного цілісного комплексу вони публікуються разом із візіями.

До збірника документів увійшли документи, що походять з Київщини, або стосуються Києва. Хронологічні межі цих матеріалів ширші, ними охоплюється і більш ранній період — друга половина XVII століття.

Умовно завершеним цього періоду можна вважати арешт української старшини за наказом царя Петра І (арешт у Петербурзі 10 листопада 1723 р. наказного гетьмана Павла Полуботка, генерального судді Івана Чарниша і генерального писаря Семена Савича та решти генеральної старшини України, генерального бунчужного Якова Лизогуба та миргородського полковника Данила Апостола в Україні на початку 1724 р.). Обезголовлена брутальними методами Гетьманського уряду, який після смерті гетьмана Скоропадського політичними засобами намагався захистити існування Петром І самоврядування України, фіксує новий етап ставлення Москви до приданої країни — заперечення будь-якої суб’єктності, закинутого стану і трактування як злочин. Відповідно подальше перебування України у складі Москви — період Пізньої Гетьманщини, формально автономія якої багато в чому була подібна до статусу декоративного суверенітету, який мала УРСР у складі СРСР.

У своїх візіях київський магістрат вживав щодо Голицина подвійну титуляцію, звертаючись до нього як до воєводи і губернатора водночас, оскільки форма цих звернень є сталою, видно, що він проти неї не заперечував, але губернська канцелярія називає його з 1711 року губернатором. Ретельний опис призначення і форми документів міститься у другій частині видання — “Писемна спадщина київського справочинства другої половини XVII — першої чверті XVIII ст.” (у пунктах 1-2).

До видання також включено справу 1723 р., що представляє подання київського магістрату київському губернаторові Івану Трубецькому. Цим поданням обґрунтовується правова позиція магістрату стосовно судового позову Межигірського монастиря проти Києва. Зазначена справа містить багато копій київських документів XVI – першої половини XVII століть³.

Через пожежі в Києві у 1651, 1718 і 1811 рр. та через інші лихоліття, що випали на долю міста, документальна база київського магістрату часів Ранньої Гетьманщини (1648-1723) представлена на сьогодні документами погано, тому у збірнику превалюють документи одного типу – які за призначенням потрапили з магістрату до губернської канцелярії.

Візії охоплюють лише один з аспектів життя міста. Вони дають можливість відстежити рух купців, що прибували і вибували з міста, а також переміщення товарів, які продавали в місті чи везли через Київ транзитом. Документ відтворює організацію дозвільної системи, за якої ревізію осіб та їх власності здійснював магістрат, а губернатор чи комендант, який його заступав, після розгляду поданих магістратом візій, приймали рішення про їх проїзд чи виїзд. Включені до збірника візії належать до 1716 і 1718 рр. Вони раніше не публікувалися і становлять інтерес для дослідників історії Києва.

Візії відтворюють лише вузький зріз реалій міста останніх років гетьманства Скоропадського, причому у тій сфері, де вагому роль на той час мала компетенція царських чиновників, і будова цих документів, до певної міри, формує спотворене сприйняття повної залежності міста від царської влади та ретроспективно помилкове уявлення про порівняно легку адаптацію і інкорпорацію Києва за часів Ранньої Гетьманщини до осердя управління Московської держави.

Між тим у ці роки Київ все ще відчувався містом нещодавно приєднаної до Московського царства іншої країни – України, життя якої, як і Києва, протягом другої половини XVII – першої чверті XVIII століть зазнало значної трансформації.

Для відтворення тієї української атмосфери міста, якою вона була на початку XVIII століття, у передмову до збірника включено розгорнутий історичний нарис “Часи Ранньої Гетьманщини. Київ і Київщина”, де київське життя постає на тлі києвоцентричного висвітлення історії України за часів Ранньої Гетьманщини.

Попри певне можливе враження, що про історію Києва, як і про історію України цього періоду, написано достатньо, а тому такий нарис у передмові є надто потрібний, насправді, це не так.

Ретельно початковий період Гетьманщини (1648-1658) встиг дослідити в останніх томах “Історії України-Руси” лише Михайло Грушевський. Не беручи до уваги авторські оцінки, слід визнати, що стосовно пізніших часів Гетьманщини важко знайти для порівняння роботи з таким інформативним рівнем опрацювання джерел. З огляду на нарощування джерельного матеріалу пізніших часів, така робота, дійсно, стала б велетенською, тому вона продовжує чекати на своїх авторів.

Але не надто пощастило й локальним історіям окремих регіонів Гетьманщини, поданих на тлі загальнополітичних подій.

Треба враховувати, що розвиток досліджень про історію України загалом тривав в несприятливих історичних умовах, оскільки життя України міняло довгий час у складі Російської імперії, а потім в СРСР, де питання ідеології були надчутливими.

Імперський простір, до якого потрапила Україна, поступово став заперечувати існування українців як окремого народу, тому автори праць з української історії витримували перевірку на лояльність, зазнавали тиску цензури і самоцензури.

Книги схожої тематики:
1. Слов’янська міфологія (оновлене видання) /Александр Гейштор
2. Сумно ангел зітхнув (Наталія Кавера-Безюк). Історичний роман
3. Кульгавець. Історичний роман з 11 століття (Марія Букрій)
4. Артилерія XIV–XVIII століть з фондів Львівського історичного музею. Мар’яна Верхотурова
5. Вінницьке намісництво (деканат) Русько-Католицької Церкви у XVIII ст.: дослідження, публікація актів візитацій. (Зінченко А. Л., Петренко О. С.)
6. РУСЬКА (ВОЛИНСЬКА) МЕТРИКА. КНИГА ЗА 1569-1572, 1574 РОКИ. Упорядники Кулаковський П. М., Святець Ю. А.
7. Вінницький ґродський суд. Поточна актова книга за 1769 – 1770 роки. Подокументний опис / Укладач Петренко О.С.
8. Переписи Чернігівщини 1638 та 1713 років (Оновлене друге видання)
9. Архів Коша Нової Запорозької Січі, том 9
10. Відомість про залінійні поселення Полтавського полку 1762 року: збірник документів /Сухомлин О. Д./ (Дніпропетровська обл. часів Гетьманщини)