Україна наш рідний край. Степан Рудницький
Книга видана в 1917-му році, в бурхливу добу Світової війни та супутніх тектонічних зрушень в європейському політичному житті. Формально праця являє собою історико-географічний опис території тогочасного розселення українського народу, до якого додані фотографічні зображення українських краєвидів та карта. Але за суттю книга претендує на більшу роль — це своєрідний заклик до єднання всіх українців, розділених кордонами імперій, заклик поглянути далі свого регіону і полюбити свою Батьківщину цілком і повністю.
Споконвіку живе наш народ на своїй рідній землї, від більш як тисячу лїт має він свою історию: своїх королів, князів, бояр, славні визвольні війни, щасливі часи мира, часи величі й часи злиднів. А прецінь тепер так є, що лиш небогато між нами таких, щоб любило свою землю як слід. Ось дивись — пристав хто на друге чи трете село. Вже він жалується, що попав на чужину, хоч люди говорять тою самою мовою, ходять в такій самій ноші, ті самі звичаї держать! Переселить ся хтось із села в найблизше місто — й тут вже для него чужина. Та мало сього! Просьвіченому Галичанинови чужина на Буковинї чи в Київі, Киянинови в Галичині чи в Тавриї і т. п. Се дуже сумно!
Бо любити свою рідну землю значить не лиш любити свою рідну хату, своє рідне село чи місто, свою рідну околицю, а любити всю землю, весь простір, де люди говорять рідною мовою, ховають рідний звичай, живуть рідними споминами минувщини, леліють рідні надії на будучину!
Наш рідний край не є Київщина чи Лемківщина, Гуцульщина чи Кубанщина, Холмщна чи Таврия, Полїсє чи Чорномория, Поділє чи Донеччина, Бойківщина чи Харківщина, Підлясє чи Херсонщина, Волинь чи Полтавщина, Чернигівщина чи Катеринославщина!
Наш рідний край — се велика, богата, славна Україна! Усі ті дрібні землї, що ми їх назвали та й ще богато інших, разом усї до купи творять нашу батьківщину. Як далеко гомонить наша рідна мова й пісня, як далеко наш народ живе, так далеко сягає Україна. Давно, давно, звиж сімсот лїт тому назад зачали наші славні прадїди великі називати Україною свою землю. Ми, погані правнуки сих великих прадїдів, призабули се славне, велике імя, люті наші вороги, що дрожать перед самим тим іменем, захотіли стерти його з лиця землі й з людської памяти. Та воно віджило, воскресив його наш батько Тарас і инші будителї народнього духа. Нехай жеж воно не вмирає! Нехай не вертаєть ся сромотна давна година, нехай ніхто з нас не назве своєї вітчизни інакше, як Україною.
Книга видана в 1917-му році в м. Львів.
Книга реставрована, комплектна, оправлена в французьку палітурку з італійської шкіри. Ручна робота по технології 18-19 ст., дизайнерський папір на форзацах, індивідуальне оформлення. Додано лясе.
Зміст книги
Любимо і пізнаваємо наш рідний край
Де лежить Україна, які її межі та сусіди
Про нори, низи, ріки і моря України
Про рослинно-тваринний світ України
Про наш український народ
Як живеться тепер нашому народові
Про землі, міста і села України
Ілюстрації
Українське село
Село коло Кобеляк
Кобзар Кучеренко з поводирем
Хата в Київщині
Хата в Полтавщині
Хутір
Українські кобзарі
Пристань в Кремінчуці
Пристань у Крукові
Рибалки при устях Дону
Лиман коло Одеси
Річка Бистриця в Карпатах
Дніпровий беріг у Києві з пам’ятником св. Володимира
Дніпрові пороги
Дністрова долина коло Раківця
Ріка Донець
Ріка Припять на Поліссі
Яр над Смотричем коло Каменця
Над горішньою Кубанню
Скалистий беріг на Кримі
Гірський краєвид
Чорногора
Горгани, верх Сивуля
Скали в Бубнищі
Перемишль
Львів
Євпаторія
Кремінчук
Чернігів
Вулиця в Миргороді
Полтава
Харків
Одеса
Миколаїв
Катеринослав
Таганрог
Керч
Феодозія
Ставропіль
Відгуки
Відгуків немає, поки що.