Збірка лемківського фольклору та інших творів. "Починаємо цю серію фолкльорними й спогадовими матеріялами одного з найстарших українсько-канадійських піонерів Йосафата Дзьобка з Вірдену в Манітобі. Дзьобко має за собою цікаве минуле: малим хлопцем виїхав до Америки, перебував у Пенсилванії разом із багатьма нашими лемками, опісля ж переїхав до Канади й став фармером. Ці свої переживання він подає у вступі до самого пісенного фолькльору, що вміщений у цій книжці." (з оригінальної передмови). На книзі є власницький підпис M. H. Haydak 1969 – Гайдак Микола Григорович* (1898-1970), уродженець Маріупольщини, доброволець армії УНР, емігрант, фахівець з бджільництва, член низки американських наукових товариств. "Чиє то полечко не зоране?" й інші народні пісні. Автор: Йосафат Дзьобко (1877-1966) Вінніпег 1956 Вірден Канада Сторінок: 126

Збірка творів Йосипа Сірого (справжнє ім'я - Мандзенко Йосип Полікарпович, народився 1890 року в м. Голованівськ Балтського повіту Подільської губернії, тепер Кіровоградська область. Учасник Першої світової війни, потім офіцер української армії. В часи Другої світової війни вступив до лав дивізії "Галичина". Після війни - еміграція до Америки. книга включає наступні твори автора: - І сниться мені сон - Привид - Відьма - Варка - Командир Сірого полку - Леся з тогочасних рецензій на творчість автора: "Мене завжди зворушує, коли я бачу диваків-ентузіястів, які, так би мовити, своїми голими ногами намагаються протоптувати стежку українській культурі серед груддя байдужости і навіть злих насміхів маси земляків своїх. Мене зворушує й хвилює, коли я бачу, як ці диваки-ентузіясти віддають на це свій відпочинковий час і свої копійки, зароблені нелегкою працею, і часто-густо не мають ніякої надії повернути ці свої втрати назад... Але тільки завдяки їм, українська культура не стоїть на місці, а бодай повільно рухається вперед." (О.В., 17.VI-1963, Нью Йорк). Чудовий подарунок для всіх, хто цікавиться українською літературою та діаспорним книговиданням.

Повість з життя українців в Канаді від мігранта 1920-х. "...і ось, кожний еміґрант на порозі тої цвітучої, благословенної Канади. Кожний перейшов безліч митарств. Радіє, що врешті вже митарства скінчилися і він вільною людиною ступить на вільну канадійську землю. Та з радістю і трівога гніздиться десь в найглибшому кутику душі... А ну, ще завернуть? Адже урядові формальности ще не закінчені! До того і непевність клопоче. Що пічне він, еміґрант, у чужій країні, без грошей, між чужими людьми, без знання мови і умовин праці? ..." ... А в самому куті пароплава збилося кількадесять українців. Мовчки, похнюплено вдивлюються у непривітні, покриті ще снігом береги Нової Скошії. Серед них переважають селянські обличча й одяги. Убрані так, як звичайно вбиралися вдома на свята. Чоботи, штани "галіфе", вишита сорочка, кашкет чи капелюх ... Часом з грубого домашнього сукна сіряк. Попадаються й "по панськи" убрані іміґранти, з дещо делікатнішими від селянських обличчами. Це мабуть ті, що вхопили трохи освіти. ..." (Нагороджена на Літературному Конкурсі Українського Народного Союзу, Зл. Держ., у квітні 1945 року). Безхатний (Діти Степу). Повість з життя українців в Канаді. автор: Олександер Луговий (1904-1962) Альберта (Канада) 1946 рік Сторінок: 303