Мойсей і Датан. Валентин Мороз. (Діаспорне видання 1978 року)

“Передрук самвидавного есею з України, який появляється друком без відома і згоди автора.”

Ключова теза твору – «нація може жити тільки тоді, коли є люди, готові за неї вмерти»

Мойсей і Датан
Автор: Мороз Валентин Якович (1936-2019),
Торонто 1978 Балтімор
Українське Видавництво “Смолоскип” ім. В. Симоненка
Сторінок: 52

Про автора (матеріал ЕСУ)
МОРО́З Валентин Якович (15. 04. 1936, с. Холонів, нині Горохів. р-ну Волин. обл. – 16. 04. 2019, Львів) – учасник опозиційного руху, історик, публіцист. Чоловік Р. Мороз. Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2009). Закін. Львів. університет (1958). Відтоді учителював, від 1964 працював у Івано-Фр. пед. інституті. 1 вересня 1965 заарешт., 20 січня 1966 за звинуваченням у антирад. пропаганді серед студентів, поширенні самвидаву, який отримував від М. Гориня та ін. осіб, агітації за відторгнення України від СРСР засудж. до 4-х р. таборів суворого режиму. Покарання відбував у Мордовії та Владимир. тюрмі (РФ). У квітні 1967 написав «Репортаж із заповідника імені Берії», в якому викрив сваволю КДБ і табір. адміністрації, антилюдяність комуніст. режиму. Нелегально передав рукопис до Львова В. Чорноволові, який розтиражував його та поширив самвидавом. 1968 твір з’явився у ж. «Сучасність» (Мюнхен) і окремим вид. у його б-ці. 1969 звільнений, повернувся до Івано-Франківська. Написав публіцист. есе «Мойсей і Датан» (окреслив проблему нац. вторинності, зазначив, що «нація може жити тільки тоді, коли є люди, готові за неї вмерти»), «Серед снігів» (порушив тему морал. відповідальності нац. еліти перед суспільством, звеличив І. Дзюбу за працю «Інтернаціоналізм чи русифікація?»), «Хроніка опору» (викрив злочинне нищення нац. культур. спадщини). 1 червня 1970 заарешт. удруге за «Репортаж із заповідника імені Берії» та есеї. На захист М. скерували листи до офіц. інстанцій О. Мешко, В. Стус, М. Косів, М. Осадчий, колективні заяви підписали І. Дзюба, І. Світличний, З. Франко, В. Чорновіл, Є. Сверстюк, Ігор та Ірина Калинці, М. Савка-Качмар, Л. Дашкевич, Н. Строката-Караванська, О. Антонів, Я.-П. Кендзьор, Ю. Шухевич. Під час суду В. Чорновіл, І. Дзюба та Б. Антоненко-Давидович відмовилися давати свідчення. 18 листопада 1970 засудж. до 6-ти р. тюрми, 3-х р. таборів особл. режиму й 5-ти р. заслання. Відверта фальсифікація справи та неадекватність судових ухвал викликали негативну реакцію громад. і офіц. організацій демократ. країн, зокрема укр. діаспор. об’єднань і їхніх період. видань. Відбулися демонстрації побл. посольств і консульств СРСР у США та Канаді, створ. спец. комітет «В обороні Мороза». Покарання знову відбував у Владимир. тюрмі та Мордовії. Брав активну участь у протест. акціях політв’язнів і голодуваннях. Заочно обраний чл. англ. ПЕН-клубу. За наполяганням пом. Президента США Дж. Картера з питань нац. безпеки, координатора Ради нац. безпеки З. Бжезинського (розглядалося в СРСР 5 місяців) М. включено до числа 5-ти дисидентів для обміну на рад. шпигунів Р. Черняєва та В. Енгера, засудж. у США до 50-ти р. ув’язнення. У квітні 1979 прибув до США. Викладав у Гарвард. університеті (Нью-Йорк), 1980–82 навч. в УВУ в Мюнхені. Захистив докторат «Етнонім “Україна” (на матеріалах дум та історичних пісень)». Від 1981 мешкав у м. Торонто (Канада). Видавав ж. «Анабазис» (1980–91), водночас заснував радіопрограму «Бумеранг-Контакт» (1986–91), від 1982 співпрацював у г. «Українські вісті». Реабіліт. за обома вироками. 1991–93 – проф., завідувач кафедри українознавства Укр. полігр. інституту (Львів); від 1993 – професор кафедри гуманітар. дисциплін Львів. університету фізичної культури; також викладав політологію у Львів. регіон. інституті Нац. академії держ. упр. при Президентові України. Вів цикл передач «Історичний календар» на львів. радіо. Твори М. опубліковано англ., франц., іспан., нім. мовами.