Портрет. Автобіографія. Марія Кузьмович-Головінська (Діаспорне видання 1978 року)

Поклін минулому (Оригінальна передмова)
У наш вік швидкого технологічного проґресу і з не меншим темпом занепаду суспільної та особистої моралі, автобіографічна розповідь такого ряду як “Портрет” Марії Кузьмович-Головінської на перший погляд звучить нібито дисонансом. Аджеж розповідь ця зображує добу, в якій перекочувались то змінні воєнні фронти, то закріплювалась ворожа окупаційна влада на Рідних Землях, але все ж таки ще під радикальний сумнів не підпадала ні тривалість моральних поглядів, ні не захитувалось стрімголовно поняття добра і зла. Побут і обрядовість базувались на непохитній традиції, молитва і часте виконування релігійних практик додавали сили до зношування життєвих труднощів, а сонце, гори, річка – ставали співтворцями душевних настроїв та мрій про майбутнє.

Люба – дівча священичого роду – проходить гімназію у Сестер Василіянок у Львові. Через часте занепадання на здоров’ї, час від часу перериває науку, щоб потім приватними лекціями та здавками наздогнати товаришок і не втратити шкільного року. На тому тлі в неї багато переживань та турбот. Справжніми прізвищами називає учителів, характеризуючи їх непідфарбованими штрихами, і церковних достойників, з якими їй приходилось зустрічатися чи їх подивляти, не виминає і Усусів, які побували в домі її батьків. А батьки також священичого роду, є не тільки провідниками села, але й надхненниками культури і духовости. Не дивно, що в такій атмосфері і в Люби уже змалку зароджується бажання стати письменницею, прямувати до чогось вищого, небуденного. З того приводу вона багато читає, зазнайомлюється із клясиками світової літератури та висловлює деякі критичні завваги про них. Як випадає панянкам з добрим вихованням вчиться теж гри на фортепіяні. Ясна річ, що не обходиться без прокиду Любиного серця. Окремі залицяльники їй менше або більше подобуються, але в неї завжди нерішеність хто стане її вибраним. Найбільше відповідає їй стати попадею. І вона дійсно рішається вийти заміж за теолога Василя, який саме кінчає студії. Весілля завершує Любин поклін минулому.

Ляйтмотивом “Портрету” є глибоке Любине почитання Зарваницької Богоматері, Пречистої Діви Марії. Її опіці Люба завдячує всі перемоги над щоденними життєвими перепетіями від дитинства до зрілого віку. Ця Любина побожність ізворушує читача і підказує переконання, що не всі ще люди піддалися сучасній моді, яка, якщо не заперечує Бога, то стає часто індеферентною супроти Церкви та її закликів етики і моралі.

Книжка читається легко і знайде широке коло читачів, зокрема серед тих, що самі такі часи пережили, а молоді – їх нащадкам – дасть уявлення як далеко її дні від світосприймання батьків відійшли. І напевно ту молодь стрепине: “Геть з насильником над душею! Геть з матеріялізмом як обітницею ‘раю на землі'”! – В. Скорупський

Портрет. Автобіографія.
Авторка: Марія Кузьмович-Головінська (1904-1986)
Українське видавництво “Добра книжка”
З друкарні ОО. Василіян, Торонто, Онтаріо

Сторінок: 144