Новини
Убивчий холод /Тесс Ґеррітсен/ Ice Cold
Конотоп і Конотопщина. Доба Козаччини
Козаки Прилуцького полку – списки населення 1718 року
Відомість про залінійні поселення Полтавського полку 1762 року: збірник документів /Сухомлин О. Д./
У книзі зібрано документи про залінійні поселення Полтавського полку середини XVIII століття. Основа видання — переписи та службові записи 1750–1760-х років по слободах між Оріллю і Самарою. Тут майже немає звичного для популярних книжок «козацького романтизму». Це звичайні архівні папери свого часу — списки людей, короткі примітки про двори, переселення й службу.
У записах трапляються козаки, посполиті, старшина, переселенці з різних частин Гетьманщини, Слобожанщини та Правобережжя. Інколи про людину є лише кілька слів: звідки прийшла, скільки мала господарства або в якій слободі жила. Через це текст місцями сухий, але саме так виглядають справжні документи XVIII століття.
Книга добре показує заселення степових територій, які тоді лише активно освоювалися. Частина поселень, згаданих у матеріалах, пізніше увійшла до паланок Запорозької Січі. Деякі назви можна впізнати й сьогодні, хоча багато слобід давно змінили назви або зовсім зникли.
Тексти не переписували сучасною мовою й не намагалися зробити «легшими». Документи подано близько до оригіналу, тому читати їх не завжди просто. Але саме через це книга становить інтерес для тих, хто працює з джерелами, родоводами чи історією окремих поселень.
Такі видання зазвичай не читають від початку до кінця. Їх переглядають, коли шукають конкретне прізвище, слободу, сотню або будь-яку згадку про людей і поселення того часу.
Наприкінці додано реконструкції мешканців залінійних поселень Полтавського полку роботи Сергій Шаменков. Вони доповнюють документи, але головне тут — саме архівний матеріал.
Переписна книга Сумського полку 1691 року (Алфьоров, Різніченко)
До полку належали не тільки землі сучасної Сумщини. Наприкінці XVII століття його територія заходила й на частину теперішньої Курської області. Саме тому документи Сумського полку часто використовують під час дослідження історії всього слобідського прикордоння.
Книга побудована на переписі 1691 року. Сам документ уклали в серпні, а перед ним у виданні коротко подано відомості про полкову старшину та систему управління.
Перепис робився для звичайного обліку населення. Насамперед рахували чоловіків у козацьких дворах. Але зараз такі списки цікаві вже не тільки цим. У записах трапляються наймити, підсусідки, люди при господарствах, інколи згадуються родини та двори. Через такі деталі документ дає набагато більше, ніж просто перелік козаків.
Подібні матеріали довгий час залишалися майже недоступними поза архівами. У цьому виданні їх подано без великої кількості пояснень і без спроб «осучаснити» сам текст. Через це книга більше схожа на роботу з живим архівним документом, а не на переказ історії сучасною мовою.
Присяга Переяславського полку – 1718 року
У цьому виданні матеріали Переяславського полку подано майже без редакторської обробки. Основа книги — переписні списки 1718 року, надруковані близько до оригіналу. Без спроб перетворити документ на «історичну розповідь» чи адаптувати його під звичайне читання.
Текст побудований просто й одноманітно. Один запис змінює інший: імена, прізвища, соціальний стан, інколи короткі примітки. У списках трапляються не лише козаки, а й старшина, духовенство, міщани та посполиті. Через це видання дає не окремі фрагменти, а доволі широкий зріз населення полку початку XVIII століття.
Переяславський полк у той час охоплював значну територію. До нього входили поселення, що нині належать до Київської, Чернігівської та Черкаської областей. У документах зустрічається велика кількість імен і прізвищ, частина з яких повторюється по кілька разів. Подекуди це, ймовірно, представники одних родин, хоча сам документ цього прямо не пояснює.
Будова книги максимально утилітарна. Тут практично немає розлогих коментарів чи пояснень, а самі тексти зберігають канцелярський характер. Для звичайного читання такий матеріал навряд чи підійде, зате як джерело він цілком функціональний: можна перевірити прізвище, знайти населений пункт або подивитися склад мешканців конкретної сотні.
Мешканців полку у виданні не «описують» — їх просто фіксують у документах. Без спроб робити узагальнення чи додавати сучасні оцінки. Саме в цьому і полягає підхід цієї публікації: дати джерело у максимально прямому вигляді.
У підсумку книга виглядає радше як робочий архівний матеріал, ніж популярне історичне читання. Її використовують не для безперервного читання, а для пошуку конкретних даних і роботи з документами.