Поезії /Филипович/ (Діаспорне видання 1957 року)

Збірка українського поета. Діаспорне видання.

Збірник поезії містить бібліографічний нарис та вступну статтю В.Державіна.
«А давне слово на сторожі,
Напівзабуте слово те,
Як пишне дерево, зросте
У дні співучі і погожі.»

«Филипович П. Поезії».
Автор: Филипович Павло Петрович (псевд. — Павел Зорев; 02.09(20. 08).1891—03.11.1937) — поет, літературознавець, перекладач, педагог. Професор. Н. в с. Кайтанівка (нині село Катеринопільського р-ну Черкас. обл.) в багатодітній сім’ї священика. Навч. в Златопільській г-зії, закінчив Колегію Павла Ґалаґана із золотою медаллю (Київ, 1910), далі навч. на юридичному (1 рік) та історико-філологічному ф-тах Київ. ун-ту (закінчив 1915). Почав писати рос. мовою з 1910, із 1917 — українською; позначені символізмом вірші друкував у “Музагеті”, в альманасі “Гроно” (1920). Приват-доцент Київ. ун-ту; професор Київ. ін-ту нар. освіти (1920—33), викладач курсу нової укр. літератури. Дослідник проблем російсько-укр. літ. зв’язків, творчості укр. класиків, теор. проблем літературознавства. Автор поетичних збірок “Земля і вітер” (1922) та “Простір” (1925), позначених глибиною думки й досконалістю форми, та літературознавчих праць “Шевченко і декабристи” (1926), “Пушкін в українській літературі” (1927), “Українське літературознавство за 10 років революції” (1928), “З новітнього українського письменства” (1929) та ін. Належав до неокласиків, позиції яких відважно захищав у літературній дискусії 1925—1928. Був співробітником Постійної комісії для видання пам’яток новітнього укр. письменства при ВУАН і київ. філії Ін-ту ім. Т.Шевченка Наркомосу УСРР, членом Бібліологічного т-ва при ВУАН. Заарештований 5 вересня 1935 за звинуваченням в участі в контрреволюц. націоналістичній організації. Засланий на Соловки, страчений разом із діячами укр. к-ри в урочищі Сандармох. Реабілітований 23 січня 1958. (Інститут історії України).
Видавництво: Інститут Літературознавства при Українському Вільному Університеті, Мюнхен, 1957
Мова: українська
Сторінок: 147