У збірці вміщено тексти доповідей українських мовознавців на Х Міжнародному з'їзді славістів. Їх проблематику складають питання, пов'язані з розробкою різних аспектів загальнослов'янської лінгвістики, порівняльно-історичного та зіставно-типологічного вивчення слов'янських мов, їх історичних і сучасних контактів. Зміст Желєзняк - Гідронімія України й проблема слов'янського етногенезу Скляренко - Походження слов'янського і литовського циркумфлекса Лукінова - Структура і семантика числівникових утворень у праслов'янській мові Ткаченко - Слов'янські запозичення в неслов'янських мовах як джерело найдавніших слов'янських реконструкцій Мельничук, Коломієць, Линник - Поєднання зіставно-типологчного і зіставно-історичного методів при дослідженні слов'янських мов Русанівський - Системна зумовленість розвитку лексики Гриценко, Стоянов - Українсько-інослов'янські лексикосемантичні міжзональні паралелі Андерш - Валентно-інтенційна структура предиката і типологія простих речень у сучасних слов'янських мовах Панько, Трофимович - Типовлогія суспільно-політичної лексики в слов'янських мовах Акуленко - Основні етапи інтернаціоналізації словникового складу слов'янських мов Їжакевич, Кононенко - Процеси лексико-семантичної і синтаксичної номінації у сучасних східнослов'янських мовах Німчук - Лексика Київських глаголичних листків на фоні словникового складу найдавніших слов'янських пам'яток Півторак - Рання писемність східних слов'ян у контексті слов'янських культур другої половини І тисячоліття н.е. Слов'янське мовознавство, доповіді Київ, Наукова думка - 1988

КИЇВСЬКИЙ ЛІТОПИС – більша за обсягом частина рукописного збірника, відомого як Іпатіївський літопис, що міститься між "Повістю временних літ" і Галицько-Волинським літописом і охоплює події від 1117 до 1198. Книга присвячена вивченню мови і стилю київського літопису – історичної та літературної пам'ятки XII ст. Виявляються і аналізуються його складові частини, визначаються джерела. Такий підхід до вивчення літописної мови конкретизує уявлення про невідомих давньоруських письменників XII ст., що володіли нормами давньоруського мови, про редакторі і укладача пам'ятника, внесшем в нього елементи книжної мови. Матеріали дослідження можуть бути використані для вирішення проблеми функціонального співвідношення місцевої давньоруської і близькоспорідненої, але привнесеної ззовні старослов'янської мови. Киевская летопись. Состав и источники в лингвистическом освещении. Автор: В.Ю. Франчук Київ 1986 Наукова думка Сторінок: 181 Мова російська Зміст Глава 1 Особенности языка текстов составителя и редактора Киевской летописи Глава 2 Новые тенденцыии в древнерусском летописании 12 в. Глава 3 Древнерусская дипломатия 11-12 вв. в лингвистическом аспекте