Новини
Микола Стороженко /В. Войтович/ (Мистецьке видання 2008 року)
Унікальний мистецький альбом. Альбом містить кращі картини Миколи Стороженка. Він працював у галузі станкового та монументально-декоративного живопису, книжкової графіки. Художникові були властиві широта мистецького кругозору, багатоплановість осмислення та образного втілення теми. Майстерне володіння технічними засобами, досконале знання їхніх технологічних особливостей визначають основу формальних вирішень його творів відповідно до специфіки призначення та духовної наповненості образного ладу.
Зміст
- Монументальне мистецтво - с. 15
- Графіка - с. 53
- Живопис - с. 105
- Що таке художник? - с. 170
- Микола Андрійович Стороженко - с. 173
- Єдиний ланцюг у колообігу культури - с. 176
- Основні виставки, де експонувалися роботи М. Стороженка - с. 182
- Основні публікації М. Стороженка та відгуки в пресі - с. 183
Альбом сподобається усім шанувальникам мистецтва та любителям якісних мистецьких видань.
Видання містить автограф Миколи Стороженка та суперобкладинку.
Назва: Микола Стороженко.
Автор: Микола Андрійович Стороженко (1928 — 2015) — народний художник України, живописець, графік, член Національної академії мистецтв України, професор Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка.
Рік: 2008
Мова: українська, англійська
Сторінок: 183
довжина 30
ширина 25
товщина 2
Вага: 1,330 кг
Культура Руси эпохи образования русского национального государства (конец XIV – начало XVI в.) Д.С. Лихачев (Книга 1946 року)
Книга про культуру Московської держави від кінця 14 до початку 16 ст. - періоду становлення Великого князівства Московського.
Просвітництво, літописна справа, епос, література, зодчество, живопис ітд.
Культура Руси эпохи образования русского национального государства.
Автор: Д.С. Лихачев
Рік: 1946
Сторінок: 177
Роксолана / Павло Загребельний / Видання 1983 року
Історичний роман видатного українського письменника і сценариста Павла Загребельного (1924-2009) про долю Анастасії Лісовської, доньки священника з Рогатина, яка потрапила до гарему турецького султана Сулеймана I і стала однією із найвпливовіших жінок в історії Османської імперії.
Захоплюючий роман Павла Загребельного, відомого українського письменника XX століття, лауреата Шевченківської премії, розгортає перед читачем дивовижну історію життя дівчини з Прикарпаття, яка пройшла шлях від полонянки на невільничих ринках Кафи до засновниці епохи жіночого султанату. На сторінках книги Роксолана постає жінкою надзвичайної сили духу, гострого розуму та яскравої харизми. Але роман не обмежується описом лише особистої історії героїні. Загребельний підкреслює значну роль Роксолани у політичному житті могутньої ісламської держави і описує її вплив на глобальний перебіг історичних подій XVI століття.
Назва: Роксолана
Автор: Павло Загребельний
Рік і місце видання: 1983, Київ
Сторінок: 581
Мова: українська
Памятники Зарубинецкой культуры (Наукове видання 1959 року)
У збірнику дається перше в археологічній літературі узагальнення ранньослов'янських археологічних матеріалів, що належать до зарубинецької культури ІІ ст. до зв. е. - III-IV ст. н. е. (Середнє Подніпров'я). У вступі дана загальна характеристика ранньослов'янської культури та розглядається низка більш приватних питань, що належать до її вивчення. У наступних статтях публікуються найбільш важливі зарубинецькі пам'ятки, досліджені як у дореволюційні роки, так і за радянських часів. Матеріал має зведену археологічну карту. Збірка розрахована на фахівців археологів та істориків.
Растительность Северного Кавказа и его природные кормовые угодья /Е. В. Шифферс/ (Антикварне видання 1953 року)
Унікальне біологічне видання. У праці "Растительность Северного Кавказа и его природные кормовые угодья" автор надав багато важливих матеріалів, що висвітлюють склад, будову й історію розвитку рослинності Північного Кавказу й особливо його природних кормових угідь. Паралельно зі збором матеріалів, протягом 1926 - 1950 років автор провів низку експедиційних геоботанічних досліджень у різних районах Північного Кавказу, поступово охопивши весь північний схил Великого Кавказу, від Таманського півострова на заході до Самура на сході, а в поперечному розрізі - від Манича до Ельбруса та перевалів Головного кавказького хребта. Зібрані матеріали були оброблені у світлі теорії В. Р. Вільямса про дерноутворювальний процес. Попри радянську пропаганду в тексті, видання надзвичайно цінне, адже автор надав конкретні дані про видовий склад та будову фітоценозів, а самі фітоценози розглянуті на фоні геоботанічного районування Північного Кавказу та Кавказу в цілому, та у зв'язку з історією флори та рослинності Кавказу.
Книга зацікавить ботаніків, геоботаніків, агрономів та усіх любителів рідкісних антикварних видань.
Назва: Растительность Северного Кавказа и его природные кормовые угодья.
Рік: 1953
Москва, Ленинград
Издательство Академии наук СССР
Сторінок: 400
довжина 26
ширина 18
товщина 2,5
Вага: 0,900 кг
Присутні відбитки печаток неіснуючих бібліотек.
Лексикон словенороський Памви Беринди (Наукове видання 1961 року)
Пам’ятки української мови XVII ст.
«Лексикон словенороський» Памви Беринди — визначна пам'ятка східнослов'янської лексикографії початку XVII ст. Праця П. Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., а також цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою. У передмові подається мовно-історичний та палеографічний опис пам'ятки. Надруковано з видання 1627 р. фотомеханічним способом.
Памво Беринда – український енциклопедист і мовознавець, лексикограф, письменник і поет, друкар, гравер. Один із найвидатніших постатей культурно-освітнього руху Галичини та України першої половини ХVII століття. 20 серпня 1627 року вийшов друком перший словник української мови Памви Беринди – “Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”. Майже 30 років вчений-лексикограф Памво Беринда присвятив праці над словником, продовжуючи вносити корективи в свою роботу навіть під час друку.
У словнику 6 982 слова написані церковнослов’янською мовою того часу, де подається тлумачення і переклад українською. Сам словник складається із двох частин: “Лексіконь” та “Имена свойственная”, в якому зібрані загальні назви неслов’янського походження, тлумачення топонімів й антропонімів.
Головною метою словника було відновлення церковнослов’янської традиції літературною мовою. Щоб у такий спосіб протистояти польському наступу й католицизму. Праця відіграла величезну роль не тільки в становленні української лексикографії, а ще й білоруської, румунської та російської.
Його поява стала своєрідною революцією в слов’янській лінгвістиці. Адже в ті часи на територіях Західної Європи письмовою мовою була латина. У Східній Європі, де мешкали православні – давньоболгарська-церковнослов’янська. Але мова, якою розмовляли українці, була абсолютно відмінною від книжкової. Таку розбіжність і взявся впорядковувати невтомний дослідник Памво Беринда.
«Лексикон словенороський Памви Беринди»
Видавництво Академії наук Української РСР, Київ 1961
Мова: українська
Сторінок: 271
Методика полевого опыта /Молостов А.С./ (Видання 1966 року)
Для фахівців агрономічних спеціальностей
Книжка знайомить читача з методами польових експериментів та супутніх їм спостережень. У ній наведено докладну класифікацію дослідів та показано завдання, які можуть бути вирішені за допомогою польового дослідження, розглянуто методику складання програми та схем дослідів, викладено вимоги, що пред'являються до польових дослідів щодо дотримання принципів типовості та єдиної відмінності. Велику увагу приділено вибору, вивчення та підготовки ділянки під досвід, методики та техніки рекогносцирувального посіву та дробового обліку. Спеціальний розділ книги присвячений способам підвищення точності польового досвіду, статистичної обробки та оцінки його результатів.
«Методика полевого опыта»
Автор: А.С.Молостов
Видавництво «Колос» 1966
Мова: російська
Сторінок: 238
Особливості: можлива присутність печаток недіючих бібліотек
Люборацькі. Сімейна хроніка /Анатолій Свидницький/ (Видання 1984 року)
У книзі опубліковано головний твір українського письменника, фольклориста А.Свидницького (1834-1871) – роман «Люборацькі». Автобіографічний твір є першим українським реалістичним романом на побутову тематику. У ньому відтворено життя 3-х поколінь священницького роду Поділля, з’ясовано причини його занепаду (полонізація і зросійщення українського духовенства), порушено злободенні проблеми національного виховання молоді. Вступна стаття Р. Міщука, ілюстрації А.Базилевича.
Назва: Люборацькі. Сімейна хроніка
Автор: Анатолій Свидницький
Рік і місце видання: 1984, Київ, Видавництво художньої літератури "Дніпро"
Сторінок: 295
довжина 18,5
ширина 11
товщина 1,5
Вага: 0,280 кг
Первобытная культура /Тайлор/ (Наукове видання 1939 року)
Класична історична праця. Навчальний посібник.
Едуард Бернетт Тайлор (в неточній старої російської транслітерації – Тейлор) належить до найвидатніших етнографів та істориків культури XIX ст. Особливо великий його внесок у тісно пов'язану з етнографією, а в минулому нерідко навіть історію первісного суспільства, що ототожнювалася з нею. Тайлор багато зробив для розуміння закономірностей розвитку первісної культури, методів її вивчення та відтворення картини культурного, передусім релігійного життя первісного людства. Його дослідження становили тим більший інтерес, що його діяльність розгорталася за часів формування в етнографії її першої – еволюціоністської – науково-теоретичної школи, і сам він був одним із засновників цієї школи. Щоб оцінити внесок Тайлора в етнографію та суміжні з нею галузі знання, треба перш за все зрозуміти, чим став для них еволюціонізм.
«Первобытная культура». (Первісна культура)
Автор: Е.Тайлор
Видавництво: Государственное социально-экономическое издательство, 1939
Мова: російська
Сторінок: 565
Слов’янське мовознавство (1988)
У збірці вміщено тексти доповідей українських мовознавців на Х Міжнародному з'їзді славістів. Їх проблематику складають питання, пов'язані з розробкою різних аспектів загальнослов'янської лінгвістики, порівняльно-історичного та зіставно-типологічного вивчення слов'янських мов, їх історичних і сучасних контактів.
Зміст
Желєзняк - Гідронімія України й проблема слов'янського етногенезу
Скляренко - Походження слов'янського і литовського циркумфлекса
Лукінова - Структура і семантика числівникових утворень у праслов'янській мові
Ткаченко - Слов'янські запозичення в неслов'янських мовах як джерело найдавніших слов'янських реконструкцій
Мельничук, Коломієць, Линник - Поєднання зіставно-типологчного і зіставно-історичного методів при дослідженні слов'янських мов
Русанівський - Системна зумовленість розвитку лексики
Гриценко, Стоянов - Українсько-інослов'янські лексикосемантичні міжзональні паралелі
Андерш - Валентно-інтенційна структура предиката і типологія простих речень у сучасних слов'янських мовах
Панько, Трофимович - Типовлогія суспільно-політичної лексики в слов'янських мовах
Акуленко - Основні етапи інтернаціоналізації словникового складу слов'янських мов
Їжакевич, Кононенко - Процеси лексико-семантичної і синтаксичної номінації у сучасних східнослов'янських мовах
Німчук - Лексика Київських глаголичних листків на фоні словникового складу найдавніших слов'янських пам'яток
Півторак - Рання писемність східних слов'ян у контексті слов'янських культур другої половини І тисячоліття н.е.
Слов'янське мовознавство, доповіді
Київ, Наукова думка - 1988
Євпраксія / Павло Загребельний / Видання 1987 року
Заключний роман історичної серії відомого українського письменника та сценариста Павла Загребельного (1924-2009) про драматичну долю онуки Ярослава Мудрого, київської князівни Євпраксії, яка стала Адельгейдою Київською, дружиною Генріха IV, імператора Священної Римської імперії.
У передмові автор називає твори серії («Диво», «Смерть у Києві», «Первоміст» та «Євпраксія») «художніми дослідженнями народних доль, кожна з яких не втратила свого значення й сьогодні» і описує «Євпраксію» як «роман про жінку, про трагедію розлуки з рідною землею, трагедію втрати любові».
Сильний характер головної героїні та прагнення зберегти власну ідентичність у чужому середовищі допомагають зберегти життя і, зрештою, повернутись додому. Важливою складовою твору є зображення політичних інтриг, оскільки Євпраксія опиняється в епіцентрі боротьби за владу між імператором та папством, відомої як боротьба за інвеституру.
Назва: Євпраксія
Автор: Павло Загребельний
Рік і місце видання: 1987, Київ
Сторінок: 319
Мова: українська
Пан Халявский Квитка Основьяненко (Видання 1950 року)
Історично-побутовий роман
«Пан Халявський» — історично-побутовий роман Григорія Квітки-Основ'яненка, написаний російською мовою. Подає знущально-критичний розріз повсякденного побуту принаймні трьох поколінь українських поміщиків кінця XVIII — початку XIX століть. Роман побудований на спогадах Трохима Мироновича Халявського про найцікавіші, на його погляд, пригоди свого життя. У творі етнографічно точно відтворено особливості тогочасного побуту, зокрема є детальний опис пригощання полковника-благодійника, становище жінки, дворової прислуги та ставлення до неї поміщиків, ознаки розкладу помісного дворянства, визначені соціальною суттю стану та умовами паразитичного побуту.
«Пан Халявский»
Автор: Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко (Григорій Федорович Квітка) (1778-1843) – основоположник художньої прози і жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі. Його вважають батьком української прози. Народився у слободі Основа біля Харкова у дворянській родині. Здобув домашню освіту. Згодом навчався у Курязькій монастирській школі. У 1793 році як дворянин був зарахований на військову службу. В 1796—1797 числився ротмістром Сіверського карабінерного та Харківського кірасирського полків. У відставку пішов у чині капітана. Після відставки близько 10-ти місяців, з червня 1804 до квітня 1805, відбував послух у Курязькому монастирі. В 1806 р. служив у народному ополченні, був повітовим предводителем дворянства (1817–28), згодом — головою Харківської палати кримінального суду. Став активним діячем громадського і культурного життя Харкова. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті. Виступив одним із засновників Харківського професійного театру (з 1812 — його директор), Благодійного товариства (1812), Інституту шляхетних дівчат (1812), Харківської губернської бібліотеки (1838) (сам збирав кошти на її відкриття). Відредагував та опублікував перші в Україні громадсько-літературні журнали «Українскій Вістникъ» та “Харьковский демокрит”. Протягом 1817—1828 pp. Г. Квітка чотири рази переобирався Предводителем дворян Харківського повіту. З 1827 р. почав писати прозу і драматургію. Перша книга «Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком» («Маруся», «Салдацький патрет», «Мертвецький Великдень») вийшла у 1834 р. У 1840 р. Г.Ф. Квітка очолив Харківську палату карного суду на посаді надвірного радника. Письменник помер 20 серпня 1843р., похований у Харкові.
Державне видавництво художньої літератури 1950
Мова: російська
Сторінок: 227
