Новини
Історико-містобудівні дослідження Керчі /В. П. Ієвлева, О. А. Кожушко, А. Ю. Закружецька, Т. А. Бобровський, Е. Ю. Градун/ (Наукове видання 2011 року)
Наукове видання з архітектури Керчі. Наукове видання висвітлює історико-містобудівні дослідження найдавнішого міста нашої держави – Керчі, які були проведені до розробки нового генерального плану. У Списку історичних населених місць України Керч посідає одне з провідних місць завдяки унікальним об’єктам нерухомої культурної спадщини античного часу, серед яких найбільш відомими є: Пантікапей - столиця Боспорської держави, Німфей, Мірмекій, Порфмій, Парфеній та Тірітака, що розташовані в сучасних межах міста Керчі, і що з 1987 р. охороняються в складі територій Керченського державного історико-культурного заповідника. Двадцятишестивікове місто є скарбницею нерухомої культурної спадщини європейського рівня.
Колективна монографія присвячена методичним аспектам щодо виконання науково-проектної розробки – історико-архітектурного опорного плану міста Керчі. Мета досліджень полягала у сприянні подальшого збереження культурної спадщини Керчі в комплексі з її цінною природною основою; традиційного характеру історичного міського середовища; композиційно-розпланувальних та ландшафтно-видових особливостей міста. Результатом досліджень стали пропозиції певних нормативно-регулятивних засад, які в подальшому могли би сприяти охоронним заходам у збереженні всього комплексу нерухомої спадщини міста Керчі.
Це видання - безцінне, адже, на сьогоднішній день, Керч знаходиться під тимчасовою окупацією російських загарбників.
Виадння пропонується для архітекторів, істориків, краєзнавців, фахівців у сфері охорони культурної спадщини, працівників органів охорони культурної спадщини, музейних співробітників, а також для всіх тих, хто небайдужий до справи охорони культурної спадщини України та нашого Криму.
Назва: Історико-містобудівні дослідження Керчі.
Автор: Валерія Павлівна Ієвлева (нар. 1957) — історик архітектури, архітектор.
Тимур Анатолійович Бобровський (нар. 1964) — український археолог, спелеолог, епіграфіст, пам'яткоохоронець, кандидат історичних наук, заслужений працівник культури України.
Рік: 2011
Сторінок: 180
довжина 29
ширина 22
товщина 2
Вага: 0,980 кг
Богдан Хмельницький. (Крип’якевич І.П.)
Класична праця відомого історика І.П.Крипякевича (1886-1967), що присвячена гетьману Богдану Хмельницькому та піднятому ним повстанню.
На широкому документальному матеріалі малюється епічна картина однієї з найвизначніших подій та образ одного з найвизначніших людей в історії України.
Богдан Хмельницький
Рік видання: 1954
Друкарня видавництва АН УРСР, Київ
Автор: Крип'якевич І.П.
Кількість сторінок: 414
Киево-Могилянская академия. История Киево-братской школы. (1998)
Історія раннього періоду Києво-братської школи за 1586 - 1620 роки.
Автори проводять читача по основним етапам перших десятиліть існування видатного освітнього закладу. Розглядають причини появи братських шкіл, вплив церковної унії 1596 року, заснування Києво-братського шкільного монастиря, ректорства Борецького та Смотрицького.
Здійснена спроба реконструкції освітнього процесу та учбових предметів.
Киево-Могилянская академия. История Киево-братской школы
Автори: Сенченко, Тер-Григорян-Демёянюк
Рік: 1998
Кількість сторінок: 176
Мова: російська
Материалы и исследования по Археологии СССР №17/ А. Л. Якобсон / (Антикварна книга 1950 року)
17-й випуск серії "Матеріали та дослідження з археології СРСР", присвячений середньовічному Херсонесу XII-XIV ст. Монографія А. Л. Якобсона є комплексним дослідженням історії та матеріальної культури Херсонеса (Херсона) в пізньому середньовіччі.
Автор розглядає широке коло питань, включаючи:
- політичну історію міста та його відносини з Київською Руссю, Візантією, половцями та іншими сусідами
- економічний розвиток та торговельні зв'язки
- етнічний склад населення
- архітектуру та планування міста
- розвиток ремесел, особливо гончарного виробництва
- художню культуру, зокрема виробництво поливної кераміки та монументальну архітектуру
Видання є фундаментальним дослідженням, яке базується на археологічних матеріалах та писемних джерелах. Воно надає глибокий аналіз економічного, соціального та культурного розвитку одного з найважливіших міст Північного Причорномор'я в середні віки.
Избранные произведения. М. Коцюбинский (Видання 1949 року)
Переклад з української мови творів українського письменника
Зміст:
-На веру (повесть)
-Ёлочка (рассказ, перевод А. Дейча)
-Пятизлотник (рассказ)
-Цеповяз (рассказ, перевод А. Деева)
-Нюрнбергское яйцо (очерк)
-Хо (сказка, перевод А. Деева),
-На крыльях песни (рассказ)
-Для общего блага (повесть, перевод Е. Нежинцева)
-«Пе-коптьор» (рассказ, перевод А. Островского)
-Посол чёрного царя (рассказ)
-Ведьма (рассказ)
-Дорогой ценой (повесть, перевод Н. Ушакова)
-На камне (рассказ, перевод Е. Нежинцева)
-Поединок (рассказ, перевод Е. Нежинцева)
-Яблони цветут (рассказ, перевод Н. Ушакова)
-Тучи (микрорассказ)
-Усталость (микрорассказ)
-Одинокий (микрорассказ)
-Сон (рассказ)
-В грешный мир (рассказ)
-Под минаретами (рассказ, перевод Г. Шипова)
-Смех (рассказ)
-Он идёт (рассказ)
-Неизвестный (рассказ)
-Persona grata (рассказ, перевод Н. Ушакова)
-В дороге (рассказ, перевод Л. Кремневой)
-Intermezzo (рассказ, перевод Л. Кремневой)
-Поездка в Криницу (рассказ, перевод Л. Кремневой)
-Дебют (рассказ)
-Fata Morgana (повесть, перевод Н. Ушакова)
-Что записано в книгу жизни (рассказ)
-Сон (рассказ)
-Тени забытых предков (повесть, перевод Н. Ушакова)
-Подарок на именины (рассказ, перевод Н. Ушакова)
-Лошади не виноваты (рассказ, перевод А. Дейча)
-Хвала жизни! (рассказ, перевод Г. Шипова)
-На острове (очерк, перевод А. Деева)
-Иван Франко (реферат, перевод А. Дейча)
-Письма М. М. Коцюбинского к А. М. Горькому
-Приложение. М. Горький. М. М. Коцюбинский,
«М.Коцюбинский. Избранные произведения»
Автор: Михайло Михайлович Коцюбинський. Народився 17 вересня 1864 у Вінниці у родині чиновника. Батьків письменника звали Михайло, Глікерія. Навчався в Барській початковій школі (1875 — 1876), Шаргородському духовному училищі (1876 — 1880). Після закінчення Шаргородської семінарії у 1880 Михайло Коцюбинський поїхав до Кам’янця-Подільського, маючи намір навчатися в університеті, але ця мрія не здійснилася через матеріальні обставини, але він продовжував самотужки навчатись. У 1885 р. увійшов до підпільної “Молодої громади”, за що був притягнутий до судової відповідальності. У 1886–1889 він дає приватні уроки і продовжує навчатися самостійно, а 1891-го, склавши іспит екстерном при Вінницькому реальному училищі на народного учителя, працює репетитором. 1892–1896 — працював у складі Одеської філоксерної комісії, яка боролася зі шкідником винограду. Потім працював у Криму. У 1892 році М.Коцюбинский увійшов до таємної спілки Братство тарасівців. Коцюбинський був одним з ініціаторів створення товариства “Просвіта". Від листопада 1897 до березня 1898 обіймав різні посади в редакції житомирської газети «Волинь». 1898 переїхав у Чернігів, де займав посаду діловода при земській управі. В Чернігові зустрів Віру Устимівну Дейшу, яка стала його дружиною — вірним другом та помічником. Брав активну участь у культурному житті міста, влаштовував літературні вечори, підтримував письменників-початківців. Постійні матеріальні нестатки, конфлікти з владою та ще постійна зажура долею коханої жінки, Олександри Іванівни Аплаксіної, молодшої за нього на 16 років підірвали здоров’я письменника. У 1907 р. з анонімного листа дружина дізналася про стосунки чоловіка з Аплаксіною та примусила його дати слово не кидати родину. У середині 1909 р. письменник їде на о. Капрі через астму і сухоти. Помер 25 квітня 1913 року в Чернігові, де і похований.
Видавництво: «Государственное издательство художественной літературы», Москва, 1949
Мова: російська
Сторінок: 375
Прикладное искусство Византии IX-XII вв. Очерки. Банк А.В. (Наукове видання 1978 року)
У книзі розповідається про візантійську художню творчість IX-XII століть, основні тенденції її розвитку. Наведено цікаві відомості про вироби зі срібла, дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння, слонової кістки тощо. У книзі 130 ілюстрацій.
У цій книзі зроблено спробу підбити деякі підсумки проведеної роботи, побудованої на основі вивчення перш за все матеріалів, що зберігаються в музеях СРСР, та широкого залучення пам'яток із зарубіжних колекцій. Зосередивши всю увагу тому періоді, який представляє квінтесенцію візантійської художньої творчості,— на IX—XII ст., автор вважав за необхідне вставити в дослідження розділ про основні тенденції у розвитку візантійського прикладного мистецтва IV—VII ст. Без такого розділу важко визначити специфіку наступного часу, те загальне та особливе, що відрізняє епоху класичного візантійського прикладного мистецтва. Як згадувалося на початку вступу, відсутність конкретного матеріалу перешкоджає можливості характеризувати малі форми мистецтва іконоборчого часу.
Центральне місце у книзі займають розділи, присвячені художнім виробам із металу та каменю. Багато з цих творів були опубліковані раніше (з суперечливими датуваннями), але, за винятком пам'яток гліптики, вони, по суті, не були об'єктом дослідження, причому найменш вивчені стеатити. Поряд з унікальними творами в книзі розглядаються й такі, які займають проміжне місце між «високим» і «масовим» мистецтвом.
Прикладное искусство Византии IX-XII вв.
Серия Культура народов Востока. Материалы и исследования.
Авторка: Банк Аліса Володимирівна (1906-1984), ця книга є її докторською дисертацією.
Рік: 1978
Мова: російська
Первобытная культура /Тайлор/ (Наукове видання 1939 року)
Класична історична праця. Навчальний посібник.
Едуард Бернетт Тайлор (в неточній старої російської транслітерації – Тейлор) належить до найвидатніших етнографів та істориків культури XIX ст. Особливо великий його внесок у тісно пов'язану з етнографією, а в минулому нерідко навіть історію первісного суспільства, що ототожнювалася з нею. Тайлор багато зробив для розуміння закономірностей розвитку первісної культури, методів її вивчення та відтворення картини культурного, передусім релігійного життя первісного людства. Його дослідження становили тим більший інтерес, що його діяльність розгорталася за часів формування в етнографії її першої – еволюціоністської – науково-теоретичної школи, і сам він був одним із засновників цієї школи. Щоб оцінити внесок Тайлора в етнографію та суміжні з нею галузі знання, треба перш за все зрозуміти, чим став для них еволюціонізм.
«Первобытная культура». (Первісна культура)
Автор: Е.Тайлор
Видавництво: Государственное социально-экономическое издательство, 1939
Мова: російська
Сторінок: 565
Махтумкулі. Поезії (Видання 2013 року)
Брати. Вуркагани. Диктатура /Іван Микитенко/ (Видання 1986 року)
Книга містить повісті і п'єсу українського письменника Івана Микитенка (1897-1937). Його творчість присвячена злободенним проблемам у період після більшовицького перевороту в Російській імперії. Повісті і драматургія талановитого майстра пера донесли наступним поколінням подих тієї буремної епохи. У повісті «Брати» відтворено складні соціально-економічні відносини між містом і селом у 20-х рр. Твір «Вуркагани» розкриває складний процес перевиховання безпритульних підлітків, а соціальна драма «Диктатура» наголошує на гострій суспільній напрузі на селі. Ілюстрації до видання виконав художник В. Євдокименко.
Назва: Брати. Вуркагани. Диктатура
Автор: Іван Микитенко
Рік і місце видання: 1986, Київ, Видавництво художньої літератури «Дніпро»
Мова: українська
Сторінок: 300
довжина 18,5
ширина 11
товщина 1,5
Вага: 0,250 кг
ЛЬВІВ. Пилип’юк Василь (Фотоальбом 1990 року)
"Про Львів не можна говорити без любові. Для львів’янина – це його дім, його життя, його праця. Львів наче відкрита книга, з давніх і новітніх сторінок якої львів’яни черпають не тільки мудрість, але й снагу та натхнення. Тому їм притаманна потреба час від часу відчути під ногами відполіровану століттями бруківку середмістя, прислухалися до мелодійного передзвону ратушевого годинника, доторкнутися до патини віків на древніх стінах. Не може не полюбити Львів і той, хто хоча б раз побував тут. Львів неповторний – ранковий чи вечірній, у ньому є щось неймовірно казкове."
Унікальний фотоальбом, що представляє Львів яким він виглядав наприкінці 1980-х років.
Львів. Фотоальбом
Автор: Пилип'юк Василь
Рік: 1990
Розміри, см.: Довжина 32,5, ширина 23, товщина 2
сторінок: 240
вага 1,590 кг
Анотації мовами: українська, російська, польська.
Лексикон словенороський Памви Беринди (Наукове видання 1961 року)
Пам’ятки української мови XVII ст.
«Лексикон словенороський» Памви Беринди — визначна пам'ятка східнослов'янської лексикографії початку XVII ст. Праця П. Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., а також цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою. У передмові подається мовно-історичний та палеографічний опис пам'ятки. Надруковано з видання 1627 р. фотомеханічним способом.
Памво Беринда – український енциклопедист і мовознавець, лексикограф, письменник і поет, друкар, гравер. Один із найвидатніших постатей культурно-освітнього руху Галичини та України першої половини ХVII століття. 20 серпня 1627 року вийшов друком перший словник української мови Памви Беринди – “Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”. Майже 30 років вчений-лексикограф Памво Беринда присвятив праці над словником, продовжуючи вносити корективи в свою роботу навіть під час друку.
У словнику 6 982 слова написані церковнослов’янською мовою того часу, де подається тлумачення і переклад українською. Сам словник складається із двох частин: “Лексіконь” та “Имена свойственная”, в якому зібрані загальні назви неслов’янського походження, тлумачення топонімів й антропонімів.
Головною метою словника було відновлення церковнослов’янської традиції літературною мовою. Щоб у такий спосіб протистояти польському наступу й католицизму. Праця відіграла величезну роль не тільки в становленні української лексикографії, а ще й білоруської, румунської та російської.
Його поява стала своєрідною революцією в слов’янській лінгвістиці. Адже в ті часи на територіях Західної Європи письмовою мовою була латина. У Східній Європі, де мешкали православні – давньоболгарська-церковнослов’янська. Але мова, якою розмовляли українці, була абсолютно відмінною від книжкової. Таку розбіжність і взявся впорядковувати невтомний дослідник Памво Беринда.
«Лексикон словенороський Памви Беринди»
Видавництво Академії наук Української РСР, Київ 1961
Мова: українська
Сторінок: 271
Toulouse-Lautrec and the Parise of the Cabarets (Тулуз-Лотрек і Париж кабаре (колекція сучасного мистецтва). Американське видання 1975 року)
Альбом робіт художників-імпресіоністів
В останній чверті дев’ятнадцятого століття група бунтівних молодих художників відмовилася від запилених моделей і предметів мистецтва, пов’язаних із грецькими та римськими міфами, щоб широко відчинити вікна й поглянути на природу. Кілька років тому вони почали виставляти мольберти поза дверима, вони віддавали перевагу невизначеності світла, яке було природним і живим, хоча й нерівномірним, а не ідеальному, штучному освітленню академічних шкіл. Цих митців зневажливо називали «la bande a Monet». Проте, як група, вони поєднували різноманітність з індивідуальністю. Усі вони мали талант — у більшості з них була навіть нотка генія. Справді, було б важко уявити групу Коли вони вперше виставляли свої роботи, їх презирливо називали «імпресіоністами».
«Toulouse-Lautrec and the Parise of the Cabarets»
Автор: Jacques Lassaigne (Жак Лассен)
Видавництво: Lamplight Pub Нью-Йорк 1975
Мова: англійська
Сторінок: 91
