Збірка творів українських поетів Українській дожовтневій поезії належить почесне місце серед вершинних досягнень світової літератури. Кращі її надбання високо цінували видатні мислителі світу. Загальновідомо, як шанували полум'яну революційну поезію Тараса Шевченка Герцен і Чернишевський. Творчість і доля найвидатнішого поета України привернули увагу Карла Маркса. Суспільно-революціонізуючій ролі імені й творчості Шевченка надавав важливого значення Ленін. Передова українська поезія на всіх історичних етапах виражала визвольні прагнення народу, його болі й радощі, найсвітліші сподівання. Сповнена прометеївського духу, вона кликала «громадою обух сталить», наближати час, коли «врага не буде супостата, а буде син, буде мати, і будуть люди на землі». Кращі українські поети минулого, черпаючи духовну силу й творчу наснагу «по курних хатах мужицьких, по верстатах ремісницьких», засвічували для людей праці «досвітні огні» революційних ідеалів, несли їм «вогонь в одежі слова», збагачували духовно. Поезії, вміщені в цій збірці, дозволяють простежити шлях, що його пройшла українська література від кінця XVIII століття. «На крилах поезії. Вірші українських поетів кінця XVIII - початку XX ст.» Упорядник: Гончар О.І. Видавництво художньої літератури «Дніпро», Київ, 1980 Мова: українська Сторінок: 291

Класичні твори класичної авторки, відомої всім зі школи. Видання проілюстроване художницею Ульяновою Валентиною Андріївною, ученицею Касіяна, Якутовича та Дерегуса. Твори Марка Вовчка, які ввійшли в збірку: Сестра, Одарка, Козачка, Чумак, Чари, Сон, Горпина, Викуп, Свекруха, Отець Андрій, Максим Гримач, Данило Гурч, Інститутка, Павло Чорнокрил, Три долі, Ледащиця, Два сини, Не до пари. Народні оповідання Авторка: Марко Вовчок (1833-1907) Київ 1977 Видавництво художньої літератури "Дніпро"

Збірка творів майстра психологічної прози. До збірки творів ввійшли повісті та оповідання: - На віру - П'ятизлотник - Ціпов'яз - Помстився. - Хо - На крилах пісні - Для загального добра - Посол від чорного царя - По-людському - Лялечка - Дорогою ціною - На камені - Цвіт яблуні . - Fata morgana - У грішний світ - Сміх - Він іде - Невідомий - Persona grata - В дорозі . - Intermezzo. - Як ми їздили до Криниці Дебют. - Що записано в книгу життя - Сон - Тіні забутих предків . - Лист . - Подарунок на іменини - Коні не винні - Хвала життю! - На острові . «Михайло Коцюбинський. Оповідання, новели, повісті» Автор: Михайло Михайлович Коцюбинський Мова: українська Сторінок: 621 Державне видавництво художньої літератури, Київ, 1953 Михайло Михайлович Коцюбинський. Народився 17 вересня 1864 у Вінниці у родині чиновника. Батьків письменника звали Михайло, Глікерія. Навчався в Барській початковій школі (1875 — 1876), Шаргородському духовному училищі (1876 — 1880). Після закінчення Шаргородської семінарії у 1880 Михайло Коцюбинський поїхав до Кам’янця-Подільського, маючи намір навчатися в університеті, але ця мрія не здійснилася через матеріальні обставини, але він продовжував самотужки навчатись. У 1885 р. увійшов до підпільної “Молодої громади”, за що був притягнутий до судової відповідальності. У 1886–1889 він дає приватні уроки і продовжує навчатися самостійно, а 1891-го, склавши іспит екстерном при Вінницькому реальному училищі на народного учителя, працює репетитором. 1892–1896 — працював у складі Одеської філоксерної комісії, яка боролася зі шкідником винограду. Потім працював у Криму. У 1892 році М.Коцюбинский увійшов до таємної спілки Братство тарасівців. Коцюбинський був одним з ініціаторів створення товариства “Просвіта". Від листопада 1897 до березня 1898 обіймав різні посади в редакції житомирської газети «Волинь». 1898 переїхав у Чернігів, де займав посаду діловода при земській управі. В Чернігові зустрів Віру Устимівну Дейшу, яка стала його дружиною — вірним другом та помічником. Брав активну участь у культурному житті міста, влаштовував літературні вечори, підтримував письменників-початківців. Постійні матеріальні нестатки, конфлікти з владою та ще постійна зажура долею коханої жінки, Олександри Іванівни Аплаксіної, молодшої за нього на 16 років підірвали здоров’я письменника. У 1907 р. з анонімного листа дружина дізналася про стосунки чоловіка з Аплаксіною та примусила його дати слово не кидати родину. У середині 1909 р. письменник їде на о. Капрі через астму і сухоти. Помер 25 квітня 1913 року в Чернігові, де і похований.