Новини
История эволюционной палеонтологии от Дарвина до наших дней /Л. Ш. Давиташвили/ (Антикване видання 1948 року)
Унікальне раритетне видання з історії еволюційної палеонтології. У виданні "История эволюционной палеонтологии от Дарвина до наших дней" учений-геолог і стратиграф Л. Ш. Давіташвілі на основі цінного фактичного матеріалу розповів шлях розвитку еволюційної палеонтології й описав основні проблеми, пов'язані з цим питанням. Попри наявність у тексті радянської пропаганди, видання має історичну ціннімть, адже, на основі унікального матеріалу, який подано в ньому, можна дослідити історію вчень із палеонтології протягом XIX - XX століть.
Книга розрахована на палентологів, природознавців та любителів унікальних антикварних видань.
Назва: История эволюционной палеонтологии от Дарвина до наших дней.
Автор: Лео Шиович Давіташвілі (1895 - 1977) - учений-геолог, стратиграф, палеонтолог, еволюціоніст та історик геології, доктор геолого-мінералогічних наук, професор, академік Академії наук РСР, директор Інституту палеобіології АН Грузинської РСР.
Рік: 1948
Москва, Ленинград
Издательство Академии наук СССР
Сторінок: 574
довжина 26
ширина 18
товщина 3
Вага: 1,040 кг
Присутні відбитки печаток неіснуючих бібліотек.
Duccio (Дуччо -картинна галерея геніїв, аргентинське видання 1964 року)
Роботи італійського художника Duccio di Buoninsegna (Дуччо).
«Pinacoteca de los genios», яка пропонує повну панораму майстерних творінь живопису, була створена групою видатних експертів мистецтва під керівництвом доктора Діно Фаббрі та адаптована фахівцями для іспаномовної публіки. У цьому випуску — Duccio di Buoninsegna (близько 1255–1319) — італійський художник, представник сієнської школи живопису. 6 сторінок тексту + XVI повносторінкових високоякісних кольорових зображень.
«Duccio - pinacoteca de los genios, 21» (Дуччо - картинна галерея геніїв, №21)
Автор: Enzo Carli
Видавництво: Codex, Буенос-Айрес, 1964
Мова: іспанська
Палеолит Украины /П. И. Борисковский/(Наукове видання 1953 року)
Робота присвячена дослідженню численних пам'яток давньої кам'яної доби, що знаходяться на території України. Ці пам'ятники мають велике значення для відтворення найдавнішої історії нашої Батьківщини та вивчення найраніших етапів минулого людства.
На час публікації в історичній науці були відсутні як узагальнююча вичерпна монографія, присвячена палеоліту СРСР, так і монографії, присвячені палеолітичним пам'ятникам окремих великих районів нашої країни. Автор поставив своїм завданням заповнити цю прогалину щодо палеоліту України та поєднувати у своїй роботі аналіз усіх палеолітичних пам'яток України із встановленням на основі такого аналізу найважливіших етапів та особливостей історичного процесу.
Плавучий остров / Жюль Верн / (Видання 1987 року)
Пригодницький роман з елементами наукової фантастики та соціальної сатири.
"Плавучий острів" - це захоплюючий твір відомого французького письменника Жуля Верна, що поєднує в собі напружений пригодницький сюжет, ретельно розроблену науково-технічну складову, яскраві географічні описи та гострий соціально-сатиричний підтекст.
Роман демонструє прогресивні погляди автора, його критичне ставлення до мілітаризму та колоніальної політики капіталістичних держав. Верн протиставляє творчі сили науки і прогресу руйнівним силам деспотизму та людиноненависництва, показуючи неминучий крах останніх.
Книга вперше була перекладена російською мовою у 1895 р. і з того часу неодноразово перевидавалася, що свідчить про її популярність серед читачів.
Бібліографічна інформація
Назва: Плавучий остров
Автор: Жуль Верн
Рік і місце видання: 1987, Петрозаводськ
Сторінок: 315
Мова: російська
/
довжина 20,5
ширина 15
товщина 2
Вага: 0,370 кг
ПЯТНАДЦАТИЛЕТНИЙ КАПИТАН / ЖЮЛЬ ВЕРН / (Видання 1987 року)
Жюль Верн (1828–1905) — французький письменник, піонер наукової фантастики. Його твори поєднують пригоди та наукові передбачення. "Пятнадцатилетний капитан" — пригодницький роман Жюля Верна, опублікований у 1878 році. Сюжет обертається навколо Діка Сенда, 15-річного хлопця, який змушений стати капітаном корабля після загибелі капітана. Він веде екіпаж через небезпеки океану та Африки. Це один з найвідоміших романів Жюля Верна.
Приваловские миллионы. Горное гнездо. /Д. Н. Мамин-Сибиряк/ (Антикварне видання 1988 року)
Класика рядянської літератури. Це унікальне видання містить в собі два романи російського прозаїка Дмитра Мамін-Сибіряка, сюжети яких засновані на реальних фактах із життя промислового Уралу ХІХ століття та проілюстровані художником Геннадієм Жирновим. Твори також розповідають про розвиток капіталізму в тогочасній Російській імперії, становлення буржуазії як класу та взаємин, що тоді склались.
Твори написані російською мовою.
Попри ідеологічне забарвлення романів, вони все ще цікаві читачам реалістичними описами побуту тогочасного суспільства та яскравими персонажами.
Видання сподобається усім поціновувачам рядянської літератури та колекціонерам антикварних видань.
Назва: Приваловские миллионы. Горное гнездо.
Автор: Дмитро Наркисович Мамін-Сибіряк (1852-1912) — російський письменник, прозаїк та драматург, народився на Вісімо-Шайтанському заводі, що на той час входив до складу Пермської губернії Російської імперії. У циклах своїх повістей, оповідань і нарисів відтворював картини народного життя, переважно гірничо-промислових районів Уралу.
Рік: 1988
Издательство "Узбекистан", Ташкент.
Мова: російська
Первобытная культура /Тайлор/ (Наукове видання 1939 року)
Класична історична праця. Навчальний посібник.
Едуард Бернетт Тайлор (в неточній старої російської транслітерації – Тейлор) належить до найвидатніших етнографів та істориків культури XIX ст. Особливо великий його внесок у тісно пов'язану з етнографією, а в минулому нерідко навіть історію первісного суспільства, що ототожнювалася з нею. Тайлор багато зробив для розуміння закономірностей розвитку первісної культури, методів її вивчення та відтворення картини культурного, передусім релігійного життя первісного людства. Його дослідження становили тим більший інтерес, що його діяльність розгорталася за часів формування в етнографії її першої – еволюціоністської – науково-теоретичної школи, і сам він був одним із засновників цієї школи. Щоб оцінити внесок Тайлора в етнографію та суміжні з нею галузі знання, треба перш за все зрозуміти, чим став для них еволюціонізм.
«Первобытная культура». (Первісна культура)
Автор: Е.Тайлор
Видавництво: Государственное социально-экономическое издательство, 1939
Мова: російська
Сторінок: 565
Більша книжка /Тарас Шевченко/ (Видання 1989 року)
Поезія Тараса Шевченка.
Нове факсимільне видання рукописної збірки поезій Т. Шевченка, перший запис в якій було зроблено 21 лютого 1858 р. у Нижньому Новгороді, останній - за кілька місяців перед смертю - 5 грудня 1860 р. у Петербурзі. В оригіналі, що зберігаються в Інституті літератури імені Тараса Шевченка НАН України, збірник відкривається сторінкою, на якій рукою Шевченка старанно виведено «Поезія Тараса Шевченка», а нижче «1847г.» В шевченкознавстві за цим збірником закріпилася назва «Більше книжка». Збірнику передує вступна стаття Леоніда Новиченка.
«Більша книжка»
Автор: Шевченко Тарас Григорович (1814-1861) Видатний український поет, художник, громадський діяч, перекладач, автор Кобзаря, співробітник Київської Археологічної комісії, академік гравірування (1860). Народився 25 лютого (9 березня за новим стилем) 1814 р. у с. Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (нині Звенигородський район Черкаської області) у родині Григорія Івановича Шевченка і Катерини Якимівни Бойко. Батьки Шевченка були кріпаками магната генерал-лейтенанта Василя Васильовича Енгельгарда - поміщика, що володів 50 тис. кріпаків і був власником близько 160 тис. десятин землі. Через рік після народження Тараса родина переїздить із Моринців до Кирилівки, у ній, окрім Тараса, було 6 дітей - старші - Катерина та Марія, брат Микита, молодші - Ярина, Марія, брат Йосип.
Видавництво: «Наукова думка», Київ, 1989
Мова: українська
Сторінок 328+20
Історія Української держави двадцятого століття /І. Нагаєвський/ Видання 1993 року
Перше в Україні перевидання праці о. Ісидора Нагаєвського, що вийшла 1989 року в Українському Католицькому Університеті ім. св. Климента в Римі.
Автор - капелан дивізії "Галичина" у 1943-44 роках (відомий своїми "Спогадами польового духовника"), згодом - військовополонений в англо-американських таборах, що наклало відзнаку на його погляди та історичні штудії.
Від 1953 р. — професор Українського Вільного Університету в м. Мюнхен.
Книга доктора Ісидора Нагаєвського, написана в еміграції, висвітлює події в Україні часів Центральної ради, Гетьманату, Директорії (1917-1921 рр.). На основі документів, свідчень сучасників, на тлі тогочасних подій в Європі автор розгортає картину боротьби за державність України в усій її складності і суперечливості.
Північне Причорномор’я за античної доби (Археологія)
Українська скульптура другої половини XІX — початку XX ст. /Німенко А.В./ (Видання 1963 року)
Українське народне мистецтво.
Нариси, вміщені в цій книзі, висвітлюють розвиток скульптури на Україні у другій половині ХІХ й на початку ХХ ст. Автор залучив до наукового обігу багато нових фактів про боротьбу художньої громадськості за реалістичне мистецтво, що виражає інтереси народу, за спорудження пам'ятників прогресивним діячам української культури.
«Українська скульптура другої половини XІX — початку XX ст.»
Автор: Німенко А.В.
Видавництво Академії наук Української РСР, Київ, 1963
Мова: українська
Сторінок: 125
Carpaccio (Шедеври мистецтва: №105 – Карпаччо, франзуцьке видання 1968 року)
Альбом робіт французького живописця
Альбом серії «Шедеври мистецтва великих живописців» присвячений роботам венеціанського художника епохи Відродження Карпаччо. Карпаччо народився у Венеції прибл. 1460; зазнав впливу Джованні та Джентіле Белліні, а також Антонелло да Мессіни, Джорджоне та Андреа Мантеньї. Працював головним чином у Венеції. Найбільші твори художника — кілька циклів картин, створених ним для венеціанських релігійних братств, із зображенням сцен із житій їхніх святих покровителів. Ці роботи дають уявлення про церемоніальний бік життя Венеції того часу. З 1490 по 1495 Карпаччо написав для Скуоли ді Сант Орсола серію картин, що ілюструють легенду про св. Урсулі (нині у галереї Академії у Венеції). Згідно з припущенням Т. Піньятті (1958), Карпаччо був сином П'єро Скарпацца, торговця шкірами, який вважав за краще змінити своє ім'я на ім'я Карпаччо. Творчість художника займає важливе місце в історії венеціанського живопису XV ст.
«Chefs-d'oeuvre de l'art grands peintres n°105: Carpaccio» (Шедеври мистецтва великих живописців: №105 - Карпаччо, Альбом)
Видавництво: Hachette, Франція, 1968
Мова: французька
