Новини
Михайловские мозаики / Лазарев В.Н. /(Видання 1966 року)
Книга містить детальний опис мозаїк церкви Архангела Михайла у Києві.
Про мозаїки церкви Архангела Михайла у Києві писали майже всі дослідники давньоруського мистецтва. Але, крім Д. В. Айналова, ніхто не займався ними впритул, обмежуючись висловлюваннями найзагальнішого порядку. При цьому естетична оцінка мозаїк мала довільний характер. Якщо Н. П. Кондаков піддав їх надмірно суворій критиці, то А. В. Прахов, навпаки, дав їм перебільшено високу оцінку, особливо порівняно з розписом Софії Київської. Михайлівські мозаїки потребують більш об'єктивного до них підходу, і тоді набагато легше буде вирішити питання про їхніх майстрів і ту школу, з якої вони вийшли. Ще 1916 року Ф. І. Шміт вказував на необхідність виконання фотографічних знімків у великому масштабі з кожною окремою фігурою Михайлівських мозаїк. На жаль, таких фотографій Д. В. Айналов не мав у своєму розпорядженні, що завадило йому довести до кінця такі улюблені «детальні штудії». У наші дні, завдяки активній допомозі Софійського музею та його директора М. І. Кресального, стало можливим ретельно зняти всі частини та фрагменти Михайлівських мозаїк, які нині зберігаються у спеціально відведеному приміщенні на другому поверсі Софії Київської. А це дозволило уважним чином вивчити мозаїки не лише з їхнього художнього боку, а й з технічного, що є вкрай важливим для вірного розуміння пам'яток середньовічного монументального живопису. (З передмови).
«Михайловские мозаики».
Автор: Лазарев В.М.
Видавництво: «Искусство», 1966
Мова: російська
Сторінок: 265
Розміри,см.:
довжина 30
ширина 21,5
товщина 2
Вага: 1,180 кг
Українська ідентичність у модусі міфологем (Руслана Демчук)
Авторка: Руслана Демчук
Рік: 2014
Кількість сторінок: 236
Національний дискурс і тема етнокультурної ідентичності набули неочікуваної актуальності після розпаду таких державних утворень, як СРСР, Югославія, фактично Грузія та Молдова. Анексія Криму й наміри розчленувати Україну зробили зазначену проблематику життєво важливою. Усталені поняття гуманітаристики щодо природності/еволюційності певних ідентифікаційних феноменів нині потребують кореляції або перегляду. Зокрема, Україна запропонувала відмінну від Росії модель соціального існування у контексті східноєвропейського простору, зумовлену як історико-культурною компонентою, так і специфічною самоідентифікацією індивідуумів.
У монографії розглянуто формування української ідентичності у ракурсі репрезентативних міфологем з актуалізацією концептів "ієротопія", "храмова свідомість", "мнемотоп", "крипторелігійна поведінка", "ностальгічний міф" тощо.
Археологія. 1970 рік. випуск XXIII
Археологія. 1970 рік. випуск XXIII
Рік видання: 1970
Мова: українська
Кількість сторінок: 228 з ілюстраціями
Обкладинка тверда
Букіністична рідкість
У збірнику вміщені статті, публікації та повідомлення, в яких на різноманітному археологічному матеріалі висвітлюються актуальні питання стародвньої історії України від кам'яного віку до епохи Київської Русі.
Светские фрески Софийского собора в Киеве. Высоцкий С. А. (Букіністика)
Светские фрески Софийского собора в Киеве
ґрунтовна робота про київський живопис 11 століття.
Букіністична рідкість
Автор: Висоцький Сергій Олександрович
Рік видання: 1989
Видавництво: Наукова думка
Мова: російська
Кількість сторінок: 216
Інші книги Сергія Висоцького
Древнерусские надписи Софии Киевской (посилання на RV14687)
Средневековые надписи Софии Киевской (посилання на RV13064)
Записки сенатора Лопухина Россия XVIII столетия /Лопухін І.В./ (Перевидання 1990 року)
Репринтне відтворення з Лондонського видання 1860 р.
Репринтне видання мемуарних джерел XVIII ст. – «Записки сенатора І. В. Лопухіна», «Записки імператриці Катерини ІІ», «Записки княгині О. Р.Дашкової» продовжує публікацію історичних матеріалів Вільної російської друкарні Герца та Огарьова (здійснену Інститутом історії СРСР Академії наук СРСР). Відтворення «Записок» супроводжує спеціальний том, що розкриває складну долю кожної з пам'яток, що публікуються, їх місце в громадському русі XIX століття і вписує їх у загальну картину політичної історії Росії XVIII століття. Ця серія відкривається «Записками» великого державного діяча, публіциста, близького кола Н. І.Новікова – Івана Володимировича Лопухіна.
«Записки сенатора Лопухина»
Автор: Іван Володимирович Лопухін
Видавництво: «Наука», 1990
Мова: дореформена російська
Сторінок: 211
Львівська опера. Паламарчук Оксана, Пилип’юк Василь (Фотоальбом 2000 року)
Величністю будівлі, вишуканістю архітектурних форм, розкішністю мистецьких розписів вестибюлю і фойє, пишністю глядачевої зали чарує Львівський державний академічний театр опери та балету - архітектурна та історична пам'ятка міста. У книжці на підставі документальних джерел розповідається про творчі становлення театральних колективів, вокальну і хореографічну сценічну майстерність виконавців минулого і сьогодення.
Уважний читач переконається, яким насиченим було і є театрально музичне життя.
Видання розраховане на широку читацьку аудиторію, передовсім на ту її частину, яка не байдужа до мистецького надбання старовинного українського міста Лева.
Львівська опера.
Автори: Паламарчук Оксана, Пилип'юк Василь
Рік: 2000
Сторінок: 155
Розміри, см.: Довжина 27, ширина 27, товщина 2,5
Вага 1,340 кг
Євген Коновалець /Іван Хома/ Видання 2016 року
Іван Ярославович Хома - кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України та етнокомунікації Національного університету "Львівська політехніка". Автор статей про громадські, політичні, військові події та діяльність Є. Коновальця у роки української національної революції, науково-популярної книги (Київ, 2011) та монографії (Львів, 2016) про військове формування Січових стрільців у 1917-1919 рр.
Найвище досягнення полковника Коновальця - створення Організації Українських Націоналістів (ОУН) та Української військової організації (УВО) як ядра ідейно-політичної системи не скореного народу. Йому було відпущено тільки два десятиліття служіння Україні, і протягом цього часу він створив політично свідомий та активний тип українця-громадянина, ставши справжнім його уособленням. Дізнайтесь, як він служив Україні в боротьбі за свободу і державність нації, яка десятиліттями кривавої боротьби виборює право бути.
Назва: Євген Коновалець
Автор: Іван Хома
Видавець: Харків, 2016, Клуб сімейного дозвілля
Мова: Українська
Сторінок: 253
довжина 17
ширина 12
товщина 1,5
Вага: 0,180 кг
Посімейні списки приписаних до селян Обіднянської волості за 1911 р. та Лучанської волості за 1912 р. Брацлавський повіт, Подільська губернія (Вінницьке родознавство)
Унікальне джерело з історії та генеалогії Вінниччини - посімейні списки сімей з поселень, що зараз входять до Вінницької області.
Особливість саме цих списків в тому, що до них записані, переважно, нащадки шляхти Речі Посполитої, які на початок 20 століття були, майже, повністю позбавлені колишнього свого статусу.
Поділля, в силу ріних причин, не може похвалитись добре збереженою архівно-документальною спадщиною. Через це, кожне таке джерело є надзвичайно цінним для всіх, хто досліджує родовід чи історію села. Або просто цікавиться українськими іменами та прізвищами дорадянського періоду.
Списки містять прізвища та імена всіх членів селянських сімей, їх вік та примітки щодо військової служби, смерті тощо.
КНИГА ПРОДАЄТЬСЯ ЗА ПОПЕРЕДНЬОЮ ОПЛАТОЮ
Вибрані твори /Іван Франко/ (Видання 1977 року)
Твори великого Каменяра.
До цієї збірки входять історична повість «Захар Беркут» та ряд літературно-критичних праць, знайомство з якими передбачає програма середньої школи. Книга містить високі зразки художньої творчості та науково-естетичної думки великого Каменяра.
«Іван Франко. Вибрані твори»
Автор: Іван Якович Франко (1856-1916) – великий український письменник, один з будівничих нової української нації. Народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі в Східній Галичині в родині селянина-коваля. Навчався спочатку в школі села Ясениця-Сільна (1862–1864), потім у так званій нормальній школі при василіанському монастирі у Дрогобичі (1864–1867). У 1875 році закінчив Дрогобицьку гімназію. Восени 1875 р. став студентом філософського факультету Львівського університету. Перші літературні твори — вірш «Народна пісня» (1874) і повість «Петрії і Довбущуки» (1875) були надруковані в студентському часописі «Друг». Активна громадсько-політична й видавнича діяльність та листування з Михайлом Драгомановим спричинили арешт письменника за звинуваченням у належності до таємного соціалістичного товариства. У 1880 р. вдруге заарештовують, обвинувачуючи в підбурюванні селян проти влади. У 1881 р. став співвидавцем часопису «Світ», після закриття (1882) якого працював у редакції часопису «Зоря» й газеті «Діло». В травні 1886 р. взяв з Ольгою Хоружинською шлюб у Павлівській церкві Колегії Павла Галагана. У 1888 р. деякий час працював у часописі «Правда». Зв’язки з наддніпрянцями спричинили третій арешт (1889) письменника. У 1890 р. за підтримки М. Драгоманова стає співзасновником Русько-Української Радикальної Партії. З 1908 р. стан здоров’я значно погіршився, однак він продовжував працювати до кінця свого життя. Помер 28 травня 1916 р. у Львові.
Видавництво: «Каменяр», Львів, 1977
Мова: українська
Сторінок: 252
Яса. /Юрій МУШКЕТИК/ (Антикварне видання 1990 року)
Класика української літератури. В центрі сюжету історичного роману "Яса" відомого українського письменника, майстра сучасної української прози Юрія Мушкетика - образ Івана Сірка, легендарного кошового отамана Запорозької Січі, який ще за життя став легендою, діяння якого відображені не лише на сторінках історичних документів, літописів, але й навіки закарбовані в народній пам`яті.
В романі описуються відносини кошового отамана з гетьманами П. Дорошенком, І. Самойловичем та з козаками.
Все своє життя славетний кошовий віддав Україні: заради неї — щоб боротися з ворогами — він покинув домівку, заради її свободи полягли сини Сірка. І той, хто зраджував Україну, вже не був йому ані товаришем, ані бойовим побратимом. Саме тому Сірко не вважав справжнім гетьманом ані Дорошенка, ані Самойловича, яким влада стала дорожча за батьківщину. Він прагнув того, щоб українці, які ніколи не зазіхали на чужі землі, не втратили своєї рідної і жили, не підкоряючись ворогам.
В романі також розкриваються цікаві події, пов`язані з життям непересічного політичного діяча, народного героя України.
Книга припаде до вподоби прихильникам української літератури, поціновувачам української історії Козацької доби та прикрасить будь-яку колекцію антикварних видань.
Назва: Яса.
Автор: Юрій (Георгій) Михайлович Мушкетик (1929-2019) — український письменник, Герой України (2009). Лавреат Республіканської премії ЛКСМУ імені Миколи Островського (1965), Державної премії СРСР (1987) та Національної премії імені Тараса Шевченка (1992). Голова Національної спілки письменників України (1986—2001). Депутат Верховної Ради УРСР 11-го скликання.
Рік: 1990
Київ
Видавництво художньої літератури
"ДНІПРО"
Більша книжка. Т.Шевченко (Видання 1963 року)
Автографи поезій Т.Шевченка 1847-1860 рр. Факсимільне видання
Цей рукописний збірник Тарас Григорович Шевченко почав складати у лютому 1858 року в нижньому Новгороді, повертаючись із заслання і чекаючи дозволу на в'їзд до столиці. Роботу цю поет продовжив у Москві і в Петербурзі. Останній запис зроблено 5 грудня 1860 року. Раніше написані твори 1847-1850 років Тарас Григорович не просто переписував, а редагував, деякі ґрунтовно переробив. Це надає збірникові особливості цінності. В оригіналі, що зберігаються в рукописному відділі інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка АН УРСР, збірник відкривається сторінкою, на якій рукою Шевченка старанно виведено «Поезія Тараса Шевченка», а нижче «1847г.» В шевченкознавстві за цим збірником закріпилася назва «Більше книжка», під якою він оце і відтворюється без змін. Збірнику передує вступна стаття члена-кореспондента АН УРСР доктора філологічних наук Є.С. Шабліовського
«Більша книжка»
Автор: Шевченко Тарас Григорович (1814-1861) Видатний український поет, художник, громадський діяч, перекладач, автор Кобзаря, співробітник Київської Археологічної комісії, академік гравірування (1860). Народився 25 лютого (9 березня за новим стилем) 1814 р. у с. Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (нині Звенигородський район Черкаської області) у родині Григорія Івановича Шевченка і Катерини Якимівни Бойко. Батьки Шевченка були кріпаками магната генерал-лейтенанта Василя Васильовича Енгельгарда - поміщика, що володів 50 тис. кріпаків і був власником близько 160 тис. десятин землі. Через рік після народження Тараса родина переїздить із Моринців до Кирилівки, у ній, окрім Тараса, було 6 дітей - старші - Катерина та Марія, брат Микита, молодші - Ярина, Марія, брат Йосип.
Видавництво Академії наук Української РСР 1963
Мова українська
Сторінок 328
