Новини
Murillo (Шедеври мистецтва, великі художники n°37: Мурільйо. Французьке видання 1967 року)
Альбом робіт іспанського живописця Бартоломе Естебану Мурільйо
Альбом серії «Шедеври мистецтва великих живописців» присвячений роботам Бартоломе Естебану Мурільйо. Бартоломе Естебан Мурільйо (охрещений 1 січня 1618 р., Севілья, Іспанія — помер 3 квітня 1682 р., Севілья), найпопулярніший бароковий релігійний художник Іспанії XVII ст., відомий своєю ідеалізованою, часом дорогоцінною манерою. Серед його головних покровителів були релігійні ордени, особливо францисканці, і братства в Севільї (Севільї) та Андалусії. Серед ранніх робіт Мурільйо — Діва Розарію (бл. 1642). У рудиментарному стилі його художньо консервативного севільського майстра Хуана дель Кастільо. Ця рання робота поєднує в собі італійський маньєризм 16-го століття та фламандський реалізм. 11 картин, які спочатку висіли в маленькому монастирі Сан-Франциско в Севільї — наприклад, «Екстаз святого Дієго з Алькали» (1646) — виконано в більш сучасному натуралістичному стилі севільської школи, заснованої Дієго Веласкесом і продовженої Франсіско де Сурбаран. Цій серії притаманні реалізм і тенебризм (контрастне світлотінь) і використання банальних моделей, акцент на жанрі чи побутових сценах.
«Chefs-d'oeuvre de l'art grands peintres n°37: Murillo» (Шедеври мистецтва, великі художники n°37: Мурільйо)
Видавництво: Hachette, Франція, 1967
Мова: французька
Народні оповідання /уп. С.В. Мішанич/ (Видання 1983 року)
Українська народна творчість
До чергового тому серії увійти найбільш типові, художньо довершені зразки народної белетристики: спогади бувальщини, повели, побутові притчі, фацеції, сценки тощо. Важливе місце відведено оповіданням радянського часу — про події в дні «Великого Жовтня», громадянської і «Великої Вітчизняної воєн», про трудові звершення радянського народу. Твори цього жанру видаються окремою збіркою вперше, переважна більшість з них друкується на основі архівних джерел та сучасних записів. Для філологів, етнографів, істориків та всіх шанувальників народної творчості.
«Народні оповідання»
Упорядник: С.В.Мішанич
Видавництво: «Наукова думка», Київ, 1983
Мова: українська
Сторінок: 501
Прикладное искусство Византии IX-XII вв. Очерки. Банк А.В. (Наукове видання 1978 року)
У книзі розповідається про візантійську художню творчість IX-XII століть, основні тенденції її розвитку. Наведено цікаві відомості про вироби зі срібла, дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння, слонової кістки тощо. У книзі 130 ілюстрацій.
У цій книзі зроблено спробу підбити деякі підсумки проведеної роботи, побудованої на основі вивчення перш за все матеріалів, що зберігаються в музеях СРСР, та широкого залучення пам'яток із зарубіжних колекцій. Зосередивши всю увагу тому періоді, який представляє квінтесенцію візантійської художньої творчості,— на IX—XII ст., автор вважав за необхідне вставити в дослідження розділ про основні тенденції у розвитку візантійського прикладного мистецтва IV—VII ст. Без такого розділу важко визначити специфіку наступного часу, те загальне та особливе, що відрізняє епоху класичного візантійського прикладного мистецтва. Як згадувалося на початку вступу, відсутність конкретного матеріалу перешкоджає можливості характеризувати малі форми мистецтва іконоборчого часу.
Центральне місце у книзі займають розділи, присвячені художнім виробам із металу та каменю. Багато з цих творів були опубліковані раніше (з суперечливими датуваннями), але, за винятком пам'яток гліптики, вони, по суті, не були об'єктом дослідження, причому найменш вивчені стеатити. Поряд з унікальними творами в книзі розглядаються й такі, які займають проміжне місце між «високим» і «масовим» мистецтвом.
Прикладное искусство Византии IX-XII вв.
Серия Культура народов Востока. Материалы и исследования.
Авторка: Банк Аліса Володимирівна (1906-1984), ця книга є її докторською дисертацією.
Рік: 1978
Мова: російська
Красные щиты /Ярослав Ивашкевич/ (Антикварне видання 1968 року)
Історичний роман польського письменника, уродженця Вінничини Ярослава Івашкевича (1894-1980). Події відбуваються головно в Польщі ХІІ ст, а також у Німеччині, Італії, Сицилії та країнах Близького Сходу. Головний герой - польський князь Генріх Сандомирський, який не залишив в історії якогось помітного сліду. Відтворюючи його біографію і вчинки, письменник порушує низку морально-філософських питань: вбивство рідних братів взамін на княжу корону, роль особи в історичному процесі, розпад держави - це фатум чи випадковість.
Назва:Красные щиты
Автор: Я.Івашкевич, переклз польської Є.Лисенко
Рік і місце видання: 1968, Москва, видавництво "Художественная литература"
Сторінок: 398
довжина 20,5
ширина 13,5
товщина 2
Вага: 0,400 кг
Українська радянська скульптура (Видання 1957 року)
Испанская революция / Г. Гомец / (Антикварна книга 1933 року)
Книга про революційне мистецтво в Іспанії початку XX ст.
Автор, Геліос Гомес, представлений як один з передових революційних художників Заходу. У передмові описується розвиток руху революційних художників у контексті світової економічної кризи та зростання робітничого руху. Підкреслюється вплив будівництва соціалізму в СРСР на формування поглядів західних революційних митців. Гомес розглядається як типовий представник цього руху.
Народное архитектурное творчество /Самойлович В.П./ (Видання 1977 року)
Народна творчість в архітектурі.
У книзі розглядаються особливості художнього, планувального та конструктивного вирішення народного житла в Україні, розкриваються основні риси народної творчості в архітектурі. На фактичному матеріалі показано невичерпне багатство та різноманітність народних художніх прийомів – колірний декор, настінний розпис, пластична обробка, рельєфний орнамент, штучна фактура. Видання розраховане на архітекторів, художників, мистецтвознавців.
«Народное архитектурное творчество»
Автор: Самойлович Віктор Петрович
Видавництво: «Будівельник», Київ, 1977
Мова: російська
Сторінок: 230
Беглые в Новоросии. Воля (Беглые воротились). /Г. П. ДАНИЛЕВСКИЙ/ (Антикварне видання 1988 року)
Історичні романи, написані під враженнями від напруженої атмосфери передреформних років і хвилі селянських повстань після оголошення селянської реформи імператора Олександра ІІ. Романи не пов’язані між собою ні спільними дійовими особами, ні фабулою, ні місцем події, проте разом з тим другий роман, "Воля", ніби є продовженням першого - їх поєднює тема селянства. Містять яскраву пригодницьку інтригу: тут і викрадення жінок, і зухвалі пограбування, погоні, афери і спекуляції. Герої роману - селяни, що втекли від кріпацтва, але потрапили в ще страшнішу ситуацію, та зрештою піднімаються до активного протесту. У книзі використвуються фрагменти з гравюр видання "Живописна Росія", а також вступна стаття і примітки Е. С. Віленської.
Твори написані російською мовою.
Дане видання зацікавить дослідників історії, любителів історичних романів, а також колекціонерів антикварних видань.
Назва: Беглые в Новоросии. Воля (Беглые воротились).
Автор: Григорій Петрович Данилевський (1829 - 1890) - український російськомовний письменник і публіцист, чиновник, мандрівник, етнограф, історик, автор численних романів і наукових розвідок з минулого України. Автор історичних романів: "Мирович", "Княжна Тараканова", "Воля" тощо.
Рік: 1988, Київ, "Дніпро"
Мова: російська
Лексикон словенороський Памви Беринди (Наукове видання 1961 року)
Пам’ятки української мови XVII ст.
«Лексикон словенороський» Памви Беринди — визначна пам'ятка східнослов'янської лексикографії початку XVII ст. Праця П. Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., а також цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою. У передмові подається мовно-історичний та палеографічний опис пам'ятки. Надруковано з видання 1627 р. фотомеханічним способом.
Памво Беринда – український енциклопедист і мовознавець, лексикограф, письменник і поет, друкар, гравер. Один із найвидатніших постатей культурно-освітнього руху Галичини та України першої половини ХVII століття. 20 серпня 1627 року вийшов друком перший словник української мови Памви Беринди – “Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”. Майже 30 років вчений-лексикограф Памво Беринда присвятив праці над словником, продовжуючи вносити корективи в свою роботу навіть під час друку.
У словнику 6 982 слова написані церковнослов’янською мовою того часу, де подається тлумачення і переклад українською. Сам словник складається із двох частин: “Лексіконь” та “Имена свойственная”, в якому зібрані загальні назви неслов’янського походження, тлумачення топонімів й антропонімів.
Головною метою словника було відновлення церковнослов’янської традиції літературною мовою. Щоб у такий спосіб протистояти польському наступу й католицизму. Праця відіграла величезну роль не тільки в становленні української лексикографії, а ще й білоруської, румунської та російської.
Його поява стала своєрідною революцією в слов’янській лінгвістиці. Адже в ті часи на територіях Західної Європи письмовою мовою була латина. У Східній Європі, де мешкали православні – давньоболгарська-церковнослов’янська. Але мова, якою розмовляли українці, була абсолютно відмінною від книжкової. Таку розбіжність і взявся впорядковувати невтомний дослідник Памво Беринда.
«Лексикон словенороський Памви Беринди»
Видавництво Академії наук Української РСР, Київ 1961
Мова: українська
Сторінок: 271
ПЕРВОМІСТ / ПАВЛО ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ / (Видання 1972 року)
«Первоміст» — третій роман класика про Київську Русь, коли за наказом Володимира Мономаха збудували міст через Дніпро. Події твору розгортаються навколо нього і людей, які міст стерегли та доглядали. "Первоміст" представляє третій роман класика про Київську Русь, наступною книгою є роман «Євпраксія. Автор розкриває психологію персонажів, їх внутрішню боротьбу та відданість ідеї будівництва.
Українська поезія XVII століття /упорядник В.В. Яременко/ (Видання 1988 року)
Українське народне мистецтво. Поезії.
Це друга книжка своєрідної тритомної антології епохи українського ренесансу та барокко. У збірці представлені імена тих, чия поетична спадщина визначає обличчя і характер української поезії першої половини сімнадцятого сторіччя. Серед найталановитіших поетів Д. Наливайко, Віталій, Г.Дорофієвич, О.Митура, І.Домбровський, М.Смотрицький, К.Сакович, С.Почаський, І.Ужевич, К.Транквіліон-Ставровецький та інші. Читач познайомиться також із зразками анонімної поезії того часу.»
«Українська поезія XVII століття (Перша половина)». Антологія.
Автор: Василь Васильович Яременко
Видавництво: «Радянський письменник», Київ, 1988
Мова: українська
Сторінок: 352
Вибрані твори. Григорій Квітка-Основ’яненко (Видання 1949 року)
Класика українського письменства
Збірка вміщує вибрані твори Григорія Квітки-Основ’яненка, засновника художньої прози та жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі.
Зміст:
- Г.Ф.Квітка-Основ'яненко. П.Волинський
Повісті та оповідання:
- Салдатський патрет
- Маруся
- Конотопська відьма
- Козир-дівка
- Сердешна Оксана
Драматичні твори:
- Сватання на Гончарівці
- Шельменко-денщик
«Григорій Квітка-Основ'яненко. Вибрані твори»
Автор: Григорій Квітка-Основ'яненко (1778- 1843), письменник, драматург, журналіст, літературний критик і культурно-громадський діяч. Основоположник художньої прози в новій українській літературі. Приблизно 4 роки був послушником Курязького Спасо-Преображенського монастиря. Потім повернувся до світського життя. Служив комісаром з питань провіанту в народному ополченні (1806–1807), був секретарем дворянських зборів, дир. заснованого за його участі Харківського професійного театру (1812), повітовим предводителем дворянства (1817–1828), совісним суддею, головою Харківської палати кримінального суду. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті, членом Товариства антикваріїв Півночі, був одним із засновників Харківського інституту шляхетних дівчат (1812), Благодійного товариства (1812), Харківської публічної бібліотеки (1838). Наприкінці 1810 – на початку 1820-х років в харківській ("Украинский вестник", "Харьковские известия") та московській ("Вестник Европы") періодиці почав публікувати фейлетони, статті, жартівливі вірші. 1816–1817 разом з Р. Гонорським та Є. Філомафітським видавав перший в Україні журнал "Украинский вестник", був ініціатором видання альманахів "Утренняя звезда" (1833), "Молодик" (1843), першої збірки українських прислів'їв і приказок В. Смирницького "Малоросійські прислів'я і приказки. Зібрані В.М.С." (1843). У 1820-х роках виступив із першими комедіями. Його перу належать також дві книги "Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком" (1834–1837), низка історичних нарисів, переказів російською мовою ("Головатий" 1839; "Історія театру в Харкові", 1841; "Українці", 1841; "Переказ про Гаркушу", 1842; "Заснування Харкова", 1843 та ін.). Листувався з Т. Шевченком. Кобзар присвятив йому листа "До Основ’яненка", проілюстрував "Знахаря" і "Панну Сотниківну". Найвідоміші твори: "Шельменко-волосний писар" (1829), "Маруся" (1832), "Салдацький патрет" (1833), "Пан Халявський" (1839), "Сердешна Оксана" (1841), "Козир-дівка" (1838), "Ганнуся" (1839), "Конотопська відьма" (1833), "Сватання на Гончарівці" (1835), "Щельменко-денщик" (1838, всі три – екранізовані). Його твори перекладалися польською та болгарською мовами, 1854 в Парижі опубліковано французькою мовою "Сердешну Оксану". Творчість Г. Квітки-Основ'яненка справила значний вплив на подальший розвиток української літератури, зокрема так званої етнографічної школи. (Матеріали е-Бібліотеки "Україніка")
«Державне видавництво художньої літератури», Київ, 1949
Мова: українська та російська
Сторінок: 342
