Пам’ятки української мови XVII ст. «Лексикон словенороський» Памви Беринди — визначна пам'ятка східнослов'янської лексикографії початку XVII ст. Праця П. Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., а також цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою. У передмові подається мовно-історичний та палеографічний опис пам'ятки. Надруковано з видання 1627 р. фотомеханічним способом. Памво Беринда – український енциклопедист і мовознавець, лексикограф, письменник і поет, друкар, гравер. Один із найвидатніших постатей культурно-освітнього руху Галичини та України першої половини ХVII століття. 20 серпня 1627 року вийшов друком перший словник української мови Памви Беринди – “Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”. Майже 30 років вчений-лексикограф Памво Беринда присвятив праці над словником, продовжуючи вносити корективи в свою роботу навіть під час друку. У словнику 6 982 слова написані церковнослов’янською мовою того часу, де подається тлумачення і переклад українською. Сам словник складається із двох частин: “Лексіконь” та “Имена свойственная”, в якому зібрані загальні назви неслов’янського походження, тлумачення топонімів й антропонімів. Головною метою словника було відновлення церковнослов’янської традиції літературною мовою. Щоб у такий спосіб протистояти польському наступу й католицизму. Праця відіграла величезну роль не тільки в становленні української лексикографії, а ще й білоруської, румунської та російської. Його поява стала своєрідною революцією в слов’янській лінгвістиці. Адже в ті часи на територіях Західної Європи письмовою мовою була латина. У Східній Європі, де мешкали православні – давньоболгарська-церковнослов’янська. Але мова, якою розмовляли українці, була абсолютно відмінною від книжкової. Таку розбіжність і взявся впорядковувати невтомний дослідник Памво Беринда. «Лексикон словенороський Памви Беринди» Видавництво Академії наук Української РСР, Київ 1961 Мова: українська Сторінок: 271

Дослідження діяльності слов'яно-греко-латинської академії та літературно-перекладацького гуртка у м. Острозі. Розкривається взаємозв'язок культурного життя з ідеологічною боротьбою в Україні в 1570-х - 1630-х роках. Вміщено дані про визначних літераторів, полемістів і громадських діячів. З відгуків: "Важливим дослідженням, яке фактично синтезувало всю інформацію про Острозьку академію була праця львівського дослідника Ігоря Мицька «Острозька слов’яно-грецько-латинська академія», саме вона заклала фундамент подальшого відродження академії." (Анастасія Хеленюк, 2021) Острозька слов’яно-грецько-латинська академія Автор: Мицько Ігор Зіновійович Київ 1990 Наукова думка Сторінок: 190

Життєпис українських діячів державного рангу. Збірник. Більшість портретів належать перу видатного історика В. Антоновича, окремі написані академіком М. Василенком, письменниками й науковцями Г. Хоткевичем, О. Левицьким, Я. Дзирою, Ю. Хорунжим. Уперше сучасні читачі матимуть найповніший життєпис українських діячів державного рангу: Д. Вишневецького, П. Сагайдачного, Б. Хмельницького, І. Виговського, П. Тетері, П. Дорошенка, Д. Многогрішного, І. Мазепи, П. Орлика, П. Полуботка та інших. Збірник розрахований на масового читача. «Гетьмани України. Історичні портрети. Збірник». Редактор: Шутря М.А. Видавництво: Журнал «Україна», газета «Вечірній Київ», Київ, 1991 Мова: українська Сторінок: 211