Новини
Трон фараона. Сокровище Голубых гор. Гибель Карфагена / Эмилио Сальгари / (Видання 1993 року)
Збірка вибраних творів відомого італійського письменника XIX ст.
Книга представляє широкий спектр творчості Еміліо Сальгарі - від пригодницького роману "Скарби Блакитних гір" до двох історичних романів. Перший з них присвячений історії Стародавнього Єгипту, а другий розповідає про епоху завоювання римлянами Карфагена. Ця збірка дозволяє читачам ознайомитися з різноманітними аспектами літературного таланту Сальгарі, демонструючи його майстерність як у жанрі пригодницької літератури, так і в історичних романах.
Переклад з італійської. Художнє оформлення: П. Парамонов.
Бібліографічна інформація
Назва: Трон фараона. Сокровище Голубых гор. Гибель Карфагена
Автор: Еміліо Сальгарі
Рік і місце видання: 1993, Київ
Сторінок: 445
Мова: російська
/
довжина 20,5
ширина 13
товщина 3
Вага: 0,400 кг
Русские набивные ткани XVI-XVII вв. / Якунина Л.И./ (Видання 1954 року)
Пам’ятки культури. Набивна тканина.
Прижиттєва книга відомого мистецтвознавця та етнографа Лідії Іванівни Якуніної. Книга присвячена набивній тканині - тканині, поверхня якої прикрашена друкованим малюнком.
«Русские набивные ткани XVI-XVII вв.»
Автор: Якуніна Лідія Іванівна (1889-1967)
Видавництво: Изд. Гос. Исторического музея, 1954
Мова: російська
История и культура античного мира (Наукове видання 1977 року)
Збірка статей про історію та культуру античного світу
Статті збірки охоплюють різні сторони історії та культури античного світу Середземномор'я та Північного Причорномор'я, Середньої Азії та Кавказу. Вони присвячені питанням економіки та соціальних зв'язків у античному світі, оцінці спадщини античності у світовій культурі; досліджується ставлення до античності у ранньому середньовіччі та міфологія слов'ян; у ряді статей йдеться про поширення грецьких та східних культів, містобудування та архітектуру, вазопису та скульптуру, кераміку та епіграфіку; публікуються знову відкриті чи неопубліковані античні пам'ятки. Статті збірки відображають коло проблем, над якими плідно працює Володимир Дмитрович Блаватський.
«История и культура античного мира»
Видавництво «Издательство «Наука» Москва 1977
Мова російська
Сторінок 232
Археологічні дослідження стародавнього Києва (Наукове видання 1976 року)
Збірник матеріалів з археології Києва.
У збірнику вміщено матеріали про розкопки, які здійснювала Київська постійно діюча експедиція Інституту археології АН УРСР протягом 1973 р., зокрема матеріали досліджень «города» Володимира та «города» Ярослава, околишніх районів Києва, а також нововідкритих зрубних комплексів Подолу Х-ХІ ст. на Житньому торзі. З розкопками на Подолі пов'язані і теоретичні розробки про конструктивні особливості дерев'яних будівель Подолу та дендрохронологічне вивчення стародавнього Києва. Ряд публікацій присвячено важливим питанням будівництва Києва ХІ ст., зокрема таким важливим архітектурним спорудам, як Золоті ворота та Успенський собор Печерського монастиря (їх історико-археологічне дослідження та реконструкція). Збірник містить спеціальні дослідження про торговельні зв'язки Києва з країнами Арабського Сходу та Візантією, а також формування Києвоподолу. Окремий розділ становлять матеріали до археологічної карти Києва з Х по XVIII ст.
«Археологічні дослідження стародавнього Києва».
Видавництво: «Наукова думка», Київ, 1976
Мова: українська
Сторінок: 220
Розміри, см.:
Довжина 22
ширина 17
товщина 1,2
вага 0,425 кг
Лексикон словенороський Памви Беринди (Наукове видання 1961 року)
Пам’ятки української мови XVII ст.
«Лексикон словенороський» Памви Беринди — визначна пам'ятка східнослов'янської лексикографії початку XVII ст. Праця П. Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., а також цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою. У передмові подається мовно-історичний та палеографічний опис пам'ятки. Надруковано з видання 1627 р. фотомеханічним способом.
Памво Беринда – український енциклопедист і мовознавець, лексикограф, письменник і поет, друкар, гравер. Один із найвидатніших постатей культурно-освітнього руху Галичини та України першої половини ХVII століття. 20 серпня 1627 року вийшов друком перший словник української мови Памви Беринди – “Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”. Майже 30 років вчений-лексикограф Памво Беринда присвятив праці над словником, продовжуючи вносити корективи в свою роботу навіть під час друку.
У словнику 6 982 слова написані церковнослов’янською мовою того часу, де подається тлумачення і переклад українською. Сам словник складається із двох частин: “Лексіконь” та “Имена свойственная”, в якому зібрані загальні назви неслов’янського походження, тлумачення топонімів й антропонімів.
Головною метою словника було відновлення церковнослов’янської традиції літературною мовою. Щоб у такий спосіб протистояти польському наступу й католицизму. Праця відіграла величезну роль не тільки в становленні української лексикографії, а ще й білоруської, румунської та російської.
Його поява стала своєрідною революцією в слов’янській лінгвістиці. Адже в ті часи на територіях Західної Європи письмовою мовою була латина. У Східній Європі, де мешкали православні – давньоболгарська-церковнослов’янська. Але мова, якою розмовляли українці, була абсолютно відмінною від книжкової. Таку розбіжність і взявся впорядковувати невтомний дослідник Памво Беринда.
«Лексикон словенороський Памви Беринди»
Видавництво Академії наук Української РСР, Київ 1961
Мова: українська
Сторінок: 271
Люборацькі. Сімейна хроніка /Анатолій Свидницький/ (Видання 1984 року)
У книзі опубліковано головний твір українського письменника, фольклориста А.Свидницького (1834-1871) – роман «Люборацькі». Автобіографічний твір є першим українським реалістичним романом на побутову тематику. У ньому відтворено життя 3-х поколінь священницького роду Поділля, з’ясовано причини його занепаду (полонізація і зросійщення українського духовенства), порушено злободенні проблеми національного виховання молоді. Вступна стаття Р. Міщука, ілюстрації А.Базилевича.
Назва: Люборацькі. Сімейна хроніка
Автор: Анатолій Свидницький
Рік і місце видання: 1984, Київ, Видавництво художньої літератури "Дніпро"
Сторінок: 295
довжина 18,5
ширина 11
товщина 1,5
Вага: 0,280 кг
Средневековая Русь (букіністика)
Оповідання, новели, повісті /Михайло Коцюбинський/ (Видання 1953 року)
Збірка творів майстра психологічної прози.
До збірки творів ввійшли повісті та оповідання:
- На віру
- П'ятизлотник
- Ціпов'яз
- Помстився.
- Хо
- На крилах пісні
- Для загального добра
- Посол від чорного царя
- По-людському
- Лялечка
- Дорогою ціною
- На камені
- Цвіт яблуні .
- Fata morgana
- У грішний світ
- Сміх
- Він іде
- Невідомий
- Persona grata
- В дорозі .
- Intermezzo.
- Як ми їздили до Криниці Дебют.
- Що записано в книгу життя
- Сон
- Тіні забутих предків .
- Лист .
- Подарунок на іменини
- Коні не винні
- Хвала життю!
- На острові .
«Михайло Коцюбинський. Оповідання, новели, повісті»
Автор: Михайло Михайлович Коцюбинський
Мова: українська
Сторінок: 621
Державне видавництво художньої літератури, Київ, 1953
Михайло Михайлович Коцюбинський. Народився 17 вересня 1864 у Вінниці у родині чиновника. Батьків письменника звали Михайло, Глікерія. Навчався в Барській початковій школі (1875 — 1876), Шаргородському духовному училищі (1876 — 1880). Після закінчення Шаргородської семінарії у 1880 Михайло Коцюбинський поїхав до Кам’янця-Подільського, маючи намір навчатися в університеті, але ця мрія не здійснилася через матеріальні обставини, але він продовжував самотужки навчатись. У 1885 р. увійшов до підпільної “Молодої громади”, за що був притягнутий до судової відповідальності. У 1886–1889 він дає приватні уроки і продовжує навчатися самостійно, а 1891-го, склавши іспит екстерном при Вінницькому реальному училищі на народного учителя, працює репетитором. 1892–1896 — працював у складі Одеської філоксерної комісії, яка боролася зі шкідником винограду. Потім працював у Криму. У 1892 році М.Коцюбинский увійшов до таємної спілки Братство тарасівців. Коцюбинський був одним з ініціаторів створення товариства “Просвіта". Від листопада 1897 до березня 1898 обіймав різні посади в редакції житомирської газети «Волинь». 1898 переїхав у Чернігів, де займав посаду діловода при земській управі. В Чернігові зустрів Віру Устимівну Дейшу, яка стала його дружиною — вірним другом та помічником. Брав активну участь у культурному житті міста, влаштовував літературні вечори, підтримував письменників-початківців. Постійні матеріальні нестатки, конфлікти з владою та ще постійна зажура долею коханої жінки, Олександри Іванівни Аплаксіної, молодшої за нього на 16 років підірвали здоров’я письменника. У 1907 р. з анонімного листа дружина дізналася про стосунки чоловіка з Аплаксіною та примусила його дати слово не кидати родину. У середині 1909 р. письменник їде на о. Капрі через астму і сухоти. Помер 25 квітня 1913 року в Чернігові, де і похований.
Твори в 2-х томах. Ольга КОБИЛЯНСЬКА. (Видання художньої літератури 1983 року)
Твори видатної української письменниці Ольги Кобилянської.
Повісті "Царівна", "В неділю рано зілля копала" та оповідання.
“Ольга Кобилянська побачила світ у далекому карпатському закутку Південної Буковини, серед розкішної природи, яка наповнила її душу вічно живою красою. Замолоду полюбила цю землю: стрімкі потоки, високі смереки, зелені полонини. Вслухалася в їхню таємничу мову, пройнялася симпатією до трудового люду, що в поті чола працював на ній. Згодом зійшла з карпатських вершин на буковинські доли, осягнула своїм проникливим зором весь простір рідної Вітчизни — і над Прутом, і над Дністром, відчула себе дочкою всієї української землі. Прийняла в своє серце її болі, страждання і надії, полюбила всією душею.
В українську літературу письменниця прийшла з румунсько-німецького оточення, пишучи на початку своєї творчості німецькою мовою. Тривалий час боролася за те, щоб утвердитися в літературі саме як українська письменниця. І це їй вдалося: Ольга Кобилянська стала класиком світової літератури.
Увібравши духовні надбання багатьох народів світу, чуйна до нових віянь у літературі, Ольга Кобилянська своєю новаторською творчістю сприяла виходові українського письменства на світові обшири, збагатила його неперехідними художніми цінностями.” (Федір Погребенник)
Твори в двох томах
Авторка: Ольга Юліанівна Кобилянська (1863-1942)
Київ 1983 Видавництво художньої літератури "Дніпро"
Детская Энциклопедия в 9 томах (Подарункове видання 1958-1962 років)
Унікальне подарункове видання енциклопедії для дітей 1958-1962 років.
Характерна пам'ятка свого часу, видання максимально щедро проілюстровано і за задумом мало б відповісти на всі питання, які б виникли у радянських жовтенят та піонерів.
Чудовий подарунок для всіх, хто цікавиться дитинством в СРСР в тому числі ідеологічним супроводом радянського виховання.
Татьяна Яблонская. Живопись, графика /Е. Короткевич/ (Антикварне видання 1980 року)
Унікальне мистецьке видання. Майстер живопису - українка Тетяна Яблонська - належить до покоління художників, які прийшли в українське мистецтво в другій половині минулого століття. Її чудові роботи й досі експонуються на виставках; деякі з них стали широко відомими, навіть хрестоматійними, без них вже неможливо уявити собі український живопис XX століття. Попри певну радянську пропаганду в тексті біографії Т. Яблонської, альбом містить унікальні репродукції робіт видатної художниці.
Альбом сподобається усім любителям та цінителям українського мистецтва, художникам, мистецтвознавцям та колекціонерам антикварних мистецьких видань.
Назва: Татьяна Яблонская. Живопись, графика.
Автор: Тетяна Нілівна Яблонська (1917 - 2005) - український живописець, професор, дійсний член Академії мистецтв України. Протягом усього свого творчого життя брала участь у численних всеукраїнських, всесоюзних та міжнародних виставках, серед яких найзначніші: Міжнародна художня виставка у Венеції та Всесвітня виставка у Брюсселі. Починаючи зі студентських років, мала понад 30 персональних виставок у Києві, Лондоні, Будапешті, Москві й інших містах. Народний художник УРСР, лауреат Державної премії СРСР. Т. Яблонська 2001 року удостоєна звання Героя України — за самовіддане служіння Україні на ниві образотворчого мистецтва, визначні творчі здобутки та заслуги.
Рік: 1980
Москва, Советский художник
Мова: англійська, російська
Сторінок: 111
довжина 30
ширина 25
товщина 1
Вага: 0,770 кг
Роман. Оповідання. Нариси. Анатолій Свидницький (Видання класичної літератури 1985 року)
Класичне видання української класики XIX століття від "Наукової думки".
В книгу включено роман "Люборацькі" - певною мірою, автобіографічний твір з життя священницької родини на Поділлі 19 століття.
Микола Зеров так охарактеризував внесок Анатолія Свидницького:
"В лавах української літератури, взагалі не бідних на всякого роду невдах, Анатоль Свидницький невдаха найбільший і найтиповіший. Ніхто-бо — навіть сам бурлака-поет Манжура — не вражає нас такою гострою невідповідністю великої природної обдарованості та злощасної літературної долі. Манжура все-таки за життя діждався друкованого збірника поезій, виданого дбайливою рукою Потебні; Манжуру все-таки по смерті спогадано низкою некроложних заміток та статей,— тут же «чоловік, що мав від природи великі духові сили і неабиякий до письменства хист... віддав Богу дух, як той класичний чумак серед відлюдного степу. Не знаємо, де навіть могила того талановитого, але безталанного письменника."
Роман. Оповідання. Нариси.
Автор: Свидницький Анатолій Патрикійович (1834-1871)
Київ - 1985 - Наукова думка
Сторінок: 573
