Новини
Іду на вас. Ідоли падуть. /Юліан Опільський/ (Антикварне видання 1988 року)
Історична повість-дилогія, основні події якої розказують нам про часи Київської Русі Х століття. Назва першої книги "Іду на вас" походить від відомого вислову князя Святослава, який, оголошуючи війну ворогові, попереджував "Хочю на вы ити". З усіх історичних фактів автор обирає для повісті останній період правителя - його похід у Болгарію і смерть князя від рук печенігів. Це твір, в якому міститься тонке розуміння епохи Святослава, панорама життя різних соціальних груп даного періоду та гострі суперечності між ними. Друга повість "Ідоли падуть" логічно продовжує тему Київської Русі. В ній йдеться про події, пов’язані з князюванням сина Святослава - Володимира, який завершив об’єднання всіх східнослов’янських земель у складі Київської Русі та охрестив їх. Автор розкриває складний процес зміни світосприйняття при переході на нову віру, який утвердився через синтез традиційної язичницької обрядовості з християнським віровченням. У поглядах і вчинках персонажів книг діє свій моральний закон та кодекс честі.
Твори написані українською мовою.
Дане унікальне видання сподобається всім читачам, які захоплюються подіями княжої доби, що відбувались на українських теренах, та колекціонерам книг української історії.
Назва: Іду на вас. Ідоли падуть.
Автор: Юліан Опільський (Юрій Львович Рудницький, 1884-1937) - талановитий український письменник. Своє літературне ім’я взяв від назви рідного краю - Опілля, мальовничої землі на Тернопільщині. Розквіт творчості автора збігається в часі з Українською національно-демократичною революцією, створенням ЗУНР, визвольною боротьбою УВО й ОУН проти польської окупації західних українських земель. Своїми плодами праці письменник пробуджував у суспільстві інтерес до минулого та віру в успішне майбутнє України. У своїх творах письменник пробує якомога глибше зануритися в атмосферу епохи, про яку збирається писати. Про що б не писав Юліан Опільський, він ставив перед собою завдання ознайомити читача з побутом, звичаями, віруваннями мешканців країни, про яку пише, – Київської Русі, Стародавнього Єгипту, Вавилону, Риму чи Скандинавії.
Рік: 1988
Львів. Вища школа. Видавництво при Львівському університеті.
Вибрані твори. Григорій Квітка-Основ’яненко (Видання 1949 року)
Класика українського письменства
Збірка вміщує вибрані твори Григорія Квітки-Основ’яненка, засновника художньої прози та жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі.
Зміст:
- Г.Ф.Квітка-Основ'яненко. П.Волинський
Повісті та оповідання:
- Салдатський патрет
- Маруся
- Конотопська відьма
- Козир-дівка
- Сердешна Оксана
Драматичні твори:
- Сватання на Гончарівці
- Шельменко-денщик
«Григорій Квітка-Основ'яненко. Вибрані твори»
Автор: Григорій Квітка-Основ'яненко (1778- 1843), письменник, драматург, журналіст, літературний критик і культурно-громадський діяч. Основоположник художньої прози в новій українській літературі. Приблизно 4 роки був послушником Курязького Спасо-Преображенського монастиря. Потім повернувся до світського життя. Служив комісаром з питань провіанту в народному ополченні (1806–1807), був секретарем дворянських зборів, дир. заснованого за його участі Харківського професійного театру (1812), повітовим предводителем дворянства (1817–1828), совісним суддею, головою Харківської палати кримінального суду. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті, членом Товариства антикваріїв Півночі, був одним із засновників Харківського інституту шляхетних дівчат (1812), Благодійного товариства (1812), Харківської публічної бібліотеки (1838). Наприкінці 1810 – на початку 1820-х років в харківській ("Украинский вестник", "Харьковские известия") та московській ("Вестник Европы") періодиці почав публікувати фейлетони, статті, жартівливі вірші. 1816–1817 разом з Р. Гонорським та Є. Філомафітським видавав перший в Україні журнал "Украинский вестник", був ініціатором видання альманахів "Утренняя звезда" (1833), "Молодик" (1843), першої збірки українських прислів'їв і приказок В. Смирницького "Малоросійські прислів'я і приказки. Зібрані В.М.С." (1843). У 1820-х роках виступив із першими комедіями. Його перу належать також дві книги "Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком" (1834–1837), низка історичних нарисів, переказів російською мовою ("Головатий" 1839; "Історія театру в Харкові", 1841; "Українці", 1841; "Переказ про Гаркушу", 1842; "Заснування Харкова", 1843 та ін.). Листувався з Т. Шевченком. Кобзар присвятив йому листа "До Основ’яненка", проілюстрував "Знахаря" і "Панну Сотниківну". Найвідоміші твори: "Шельменко-волосний писар" (1829), "Маруся" (1832), "Салдацький патрет" (1833), "Пан Халявський" (1839), "Сердешна Оксана" (1841), "Козир-дівка" (1838), "Ганнуся" (1839), "Конотопська відьма" (1833), "Сватання на Гончарівці" (1835), "Щельменко-денщик" (1838, всі три – екранізовані). Його твори перекладалися польською та болгарською мовами, 1854 в Парижі опубліковано французькою мовою "Сердешну Оксану". Творчість Г. Квітки-Основ'яненка справила значний вплив на подальший розвиток української літератури, зокрема так званої етнографічної школи. (Матеріали е-Бібліотеки "Україніка")
«Державне видавництво художньої літератури», Київ, 1949
Мова: українська та російська
Сторінок: 342
Великое наследие античной Эллады (Видання 1988 року)
Культура, створена в епоху античного рабовласницького суспільства, займає зовсім особливе місце в тій спадщині, на яку спирається у своєму подальшому історичному розвитку людська цивілізація загалом, особливо культура народів Європи, а в багатьох відношеннях та народів Близького та Середнього Сходу. Її роль значна і в тих традиціях, до яких звертається і по-новому переробляється формується Світова культура соціалізму. Не випадково, за зауваженням Фрідріха Енгельса, ми змушені будемо у філософії, як у багатьох інших областях, постійно повертатися до подвигів того маленького народу, універсальна обдарованість та діяльність якого забезпечили йому таке місце в історії розвитку людства. Дійсно, в епоху античності в Стародавній Елладі в період зародження та розквіту міста-держави - поліса, цього особливого варіанта держави раннього ступеня рабовласницької суспільної формації, народилася і філософія у сенсі цього терміну. У VII-IV ст. до н.е. вперше з класичною ясністю визначилися в її історії матеріалістична та ідеалістична системи світосприйняття. Імена Геракліта, Анаксагора, Демокрита, Сократа, Платона, Аристотеля не лише набули авторитету символів початку історії філософії як науки. Самі їх міркування продовжували довго та після загибелі античного суспільства впливати на еволюцію основних напрямів філософської думки, брати участь у боротьбі філософських ідей.
"Великое наследие античной Эллады и его значение для современности".
Автор: Ю.Д.Колпинський.
Видавництво: "Изобразительное искусство" 1988 р.
Мова російська
Сторінок 160, 381 репродукція
Більша книжка /Тарас Шевченко/ (Видання 1989 року)
Поезія Тараса Шевченка.
Нове факсимільне видання рукописної збірки поезій Т. Шевченка, перший запис в якій було зроблено 21 лютого 1858 р. у Нижньому Новгороді, останній - за кілька місяців перед смертю - 5 грудня 1860 р. у Петербурзі. В оригіналі, що зберігаються в Інституті літератури імені Тараса Шевченка НАН України, збірник відкривається сторінкою, на якій рукою Шевченка старанно виведено «Поезія Тараса Шевченка», а нижче «1847г.» В шевченкознавстві за цим збірником закріпилася назва «Більше книжка». Збірнику передує вступна стаття Леоніда Новиченка.
«Більша книжка»
Автор: Шевченко Тарас Григорович (1814-1861) Видатний український поет, художник, громадський діяч, перекладач, автор Кобзаря, співробітник Київської Археологічної комісії, академік гравірування (1860). Народився 25 лютого (9 березня за новим стилем) 1814 р. у с. Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (нині Звенигородський район Черкаської області) у родині Григорія Івановича Шевченка і Катерини Якимівни Бойко. Батьки Шевченка були кріпаками магната генерал-лейтенанта Василя Васильовича Енгельгарда - поміщика, що володів 50 тис. кріпаків і був власником близько 160 тис. десятин землі. Через рік після народження Тараса родина переїздить із Моринців до Кирилівки, у ній, окрім Тараса, було 6 дітей - старші - Катерина та Марія, брат Микита, молодші - Ярина, Марія, брат Йосип.
Видавництво: «Наукова думка», Київ, 1989
Мова: українська
Сторінок 328+20
Українська ідентичність у модусі міфологем (Руслана Демчук)
Авторка: Руслана Демчук
Рік: 2014
Кількість сторінок: 236
Національний дискурс і тема етнокультурної ідентичності набули неочікуваної актуальності після розпаду таких державних утворень, як СРСР, Югославія, фактично Грузія та Молдова. Анексія Криму й наміри розчленувати Україну зробили зазначену проблематику життєво важливою. Усталені поняття гуманітаристики щодо природності/еволюційності певних ідентифікаційних феноменів нині потребують кореляції або перегляду. Зокрема, Україна запропонувала відмінну від Росії модель соціального існування у контексті східноєвропейського простору, зумовлену як історико-культурною компонентою, так і специфічною самоідентифікацією індивідуумів.
У монографії розглянуто формування української ідентичності у ракурсі репрезентативних міфологем з актуалізацією концептів "ієротопія", "храмова свідомість", "мнемотоп", "крипторелігійна поведінка", "ностальгічний міф" тощо.
Дневник автобиогрфия. Тарас Шевченко (Наукове видання 1972 року)
Реліквія українського народу
Щоденник являє собою зошит з записами російською мовою, які поет робив протягом 1857—1858 років після одержання у Новопетровському укріпленні звістки про можливе звільнення з заслання і до приїзду в Петербург. Шевченко вів щоденник з 12 по 1857 р. по 13 липня 1858 р. (Останні тижні заслання та повернення до Петербурга). Автобіографію писав за рік до смерті (січень 1860 р.). Ці його записи - потаємні документи генія і водночас художні скарби неоціненного значення. Рукописи видаються вперше.
«Тарас Шевченко. Дневник. Автобиогрфия. Автографы»
Підготовка тексту та післямова: Є. Шабліовського.
Видавництво: «Наукова думка» Київ 1972
Мова: російська
Пан Тадеуш або Останній наїзд на Литві: шляхетська історія 1811 і 1812 р.р. /Адам Міцкєвич / (Видання 1951 року)
Друга редакція українського перекладу епічної поеми "Пан Тадеуш" Адама Міцкевича, виконаного талановитим українським поетом Максимом Рильським.
«Пан Тадеуш» - це віршований героїчний національний епос Польщі, що оповідає про складний період історії початку XIX століття, коли Річ Посполита була розділена між трьома імперіями.
Переклад найбільшого та найвідомішого твору Міцкевича став життєвим проєктом Максима Рильського, над яким поет працював понад 40 років. Перша редакція перекладу побачила світ у 1927 році. Для другого видання, прагнучи максимально наблизитись до оригіналу, перекладач переробив близько тисячі віршових рядків. Однак саме ця редакція зазнала значного втручання радянської цензури в епізодах, що стосувались російсько-польських відносин.
Особливої цінності виданню надають ілюстрації Міхала Андріолі, відомого польського художника XIX століття. Ці класичні ілюстрації, створені ще для оригінального видання 1834 року, органічно доповнюють український переклад, підкреслюючи його зв'язок з першоджерелом
Книга є визначною пам'яткою української перекладацької школи та важливим культурним мостом між польською та українською літературами.
Назва: Пан Тадеуш або Останній наїзд на Литві: шляхетська історія 1811 і 1812 р.р.
Автор: Адам Міцкевич, переклад Максима Рильського
Рік і місце видання: 1951, Київ
Мова: українська
Золотий Ра. Іван Білик (Перше оригінальне видання 1989 року)
Найвідоміша українська художня книга про часи Давньої Греції, Єгипту, Персії, Скіфії та ін. авторства найкращого романіста історичної художньої прози Івана Білика.
— Історик не має права нічого замовчувати, — таки говорить Геродот. — Інакше то буде не історія, а політика. Що зможуть наступні покоління довідатися про минулі часи, коли знатимуть лиш один бік справи? Історик повинен записувати все, хоча вірити всьому тому не зобов'язаний.
Він киває пальцем у такт своїм словам. Слова справді відповідають його уявленням про покликання історика, і все-таки щось муляє йому, наче камінчик у черевику. Гість неохоче спиняється й викидає його:
— Завжди бути послідовним просто неможливо... Людина — істота слабка, ворогів же та спокус у неї дуже й дуже...
***
На одній із полиць моєї бібліотеки лежить його досить ваговита книжка, я беру її й простягаю йому. Він крутить книжку в руках і трохи скептично посміхається:
— Вміщується на одній руці...
Я запитую:
— А який вигляд вона мала в твій час?
— Двісті з гаком сувоїв папірусу по два лікті кожен, — відповідає Геродот, мружачись до полиць моєї бібліотеки, яка тягнеться від стіни до стіни. — Моя книжка тут оце ледве-ледве вмістилася б.
А в моїй книгозбірні вміщається зо дві тисячі томів.
Геродот поставив свою видану в наш час книжечку на місце, а потім відступив і глянув на неї від протилежної стіни. Книжка мов потонула в каламутному морі.
— Ти все оце перечитав? — питає він, і я розгублено кручу головою. — Нащо ж вони тобі?
Як я міг пояснити, що немає потреби принаймні відразу перечитувати все, що стоїть у тебе на полицях, скажімо, кількадесятитомні енциклопедичні словники. А багатотомні батареї мертвих і живих класиків? А маса суто випадкових видань, до яких навряд чи коли дійде черга, бо якщо й настане їхній зоряний час, то лише в найближчому складі макулатури... Я спробував пояснити гостеві все це, але він затаврував його простим і звичним для себе словом "варварство". Я відповів, що серед нас тепер багато хто думає так само, мовляв, це інформаційний потоп, у якому рано чи пізно захлинеться цивілізація; коротше кажучи, справжній абсурд. А він знову дивиться на свою книжку:
— Я вклав у неї кільканадцять років життя, а її й не видно серед інших...
Я ж намагаюся виправдати особливості нашої доби:
— У папірусних сувоях лише моя бібліотека зайняда б величезний багатоповерховий будинок, а тепер такі бібліотеки має багато хто.
Гість мій скалить облямоване зморщечками око:
— Навіщо вам стільки книжок, якщо ви їх не читаєте? Може, для утеплення стін?..
Золотий Ра
Автор: Іван Білик
Рік: 1989 (перше видання)
Сторінок: 470
Євген Коновалець /Іван Хома/ Видання 2016 року
Іван Ярославович Хома - кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України та етнокомунікації Національного університету "Львівська політехніка". Автор статей про громадські, політичні, військові події та діяльність Є. Коновальця у роки української національної революції, науково-популярної книги (Київ, 2011) та монографії (Львів, 2016) про військове формування Січових стрільців у 1917-1919 рр.
Найвище досягнення полковника Коновальця - створення Організації Українських Націоналістів (ОУН) та Української військової організації (УВО) як ядра ідейно-політичної системи не скореного народу. Йому було відпущено тільки два десятиліття служіння Україні, і протягом цього часу він створив політично свідомий та активний тип українця-громадянина, ставши справжнім його уособленням. Дізнайтесь, як він служив Україні в боротьбі за свободу і державність нації, яка десятиліттями кривавої боротьби виборює право бути.
Назва: Євген Коновалець
Автор: Іван Хома
Видавець: Харків, 2016, Клуб сімейного дозвілля
Мова: Українська
Сторінок: 253
довжина 17
ширина 12
товщина 1,5
Вага: 0,180 кг
Кобзар /Тарас Шевченко/ Видання 1969 року
Раритетне видання "Кобзаря" з портретом автора містить найбільш відомі вірші та поеми Тараса Шевченка - "Гайдамаки", "Неофіти", "Заповіт", "Сон", "Тополя" та багато інших.
Книга в гарному стані може бути цікава колекціонерам книжкових раритетів як пам'ятка кримського україномовного книговидання, а також корисна школярам та студентам при вивченні програмних творів Шевченка.
Химеры растений /Н. П. Кренке/ (Наукове видання 1947 року)
Класична книга з ботаніки. Визначний ботанік Микола Петрович Кренке (1892-1939) - засновнико експериментально-морфологічного спрямування в ботаніці, який вивчає закони формоутворення шляхом хірургічного втручання у формоутворювальний процес. Одним із найцікавіших розділів хірургії рослин є питання про химери - організми або частини організму, що складаються з генетично різнорідних тканин. Пропонована книга Н. П. Кренке є однією з найповніших монографій про рослинні химери, яку має світова наука.
Видання містить чорно-білі та кольорові ілюстрації.
Книга буде надзвичайно цікавою для ботаніків і любителів царства рослин.
Назва: Химеры растений.
Автор: Микола Петрович Кренке (1892-1939) - талановитий ботанік. Відомий роботами з експериментальної морфології (трансплантація та регенерація у рослин, рослинні химери), вікової мінливості рослин.
Рік: 1947
Москва, Ленинград
Издательство Академии наук СССР
Сторінок: 385
довжина 22,5
ширина 15
товщина 2
Вага: 0,570 кг
Присутні відбитки печаток неіснуючих бібліотек.
Твори в шести томах /Г. Ф. Квітка-Основ’яненко/ Антикварне видання 1956 року
Григорій Федорович Квітка, перший прозаїк нової української літератури, народився 20 (18) листопада 1778 р. під Харковом в селі Основі, звідки походить і його літературний псевдонім «Основ'яненко». Батько письменника був багатий український поміщик.
Він майже весь час займає солідні офіційні посади. З 1817 по 1828 рік - повітовий предводитель дворянства, потім (1832 - 1840) совісний суддя Харкова і, нарешті, починаючи з 1840 року, — голова Харківської палати кримінального суду; на цій посаді він залишається до самої смерті, яка сталася 20 серпня (8 ст. ст.) 1843 року.
І разом з тим, Квітка-Основ'яненко бере активну участь заходах громадського і культурного життя. Він захоплюється літературними вечорами, деякий час керує роботою танцювального клубу, театру. Багато зусиль письменник прикладає для заснування Інституту благородних дівиць, виступає одним з ініціаторів, редакторів і видавців журналу «Украинский вестник». Пише фейлетони, жартівливі вірші і т. інше.
Зміст:
Том перший: Драматичні твори
Том другий: Повісті, оповідання
Том третій: Повісті, оповідання
Том четвертий: Оповідання, "Пан Халявський"
Том п'ятий: "Жизнь и похождения Петра Степанова сына Столбикова, помещика"
Том шостий: Публіцистичні статті
Назва: Твори в шести томах
Автор: Г. Ф. Квітка-Основ'яненко
Видавець: Київ, 1956, Державне видавництво художньої літератури
Мова: російська, українська
Сторінок: -
довжина 20,5
ширина 14
товщина 16
Вага: 2,970 кг (5 книг)
