Класичний довідкове видання про Україну. У книзі "Визначні місця України" коротко описуються знаменні місця нашої країни - промислові та культурні центри, найголовніші пам'ятки та заповідники, місцевості, пов'язані з певними історичними подіями та іменами відомих людей. Незважаючи на певну ідеологічну заангажованість, матеріали, які містяться у книзі, можуть бути корисними для тих, хто вивчає свій рідний край та цікавиться його минулим. Зміст: - Від видавництва - 5 - Україна та її визначні місця - 7 - Київ - 45 - Вінницька обл. - 107 - Волинська обл. - 135 - Дніпропетровська область - 151 - Дрогобицька область - 179 - Житомирська область - 195 - Закарпатська область - 211 - Запорізька область - 231 - Київська область - 251 - Кіровоградська область - 269 - Кримська область - 287 - Луганська область - 327 - Львівська область - 355 - Миколаївська область - 391 - Одеська область - 411 - Полтавська область - 451 - Ровенська область - 477 - Сталінська область - 495 - Станіславськая область - 531 - Сумська область - 547 - Тернопільська область - 567 - Харківська область - 583 - Херсонська область - 615 - Хмельницька область - 637 - Черкаська область - 653 - Чернігівська область - 675 - Чернівецька область - 697 Назва: Визаначні місця України Рік: 1958 Державне видавництво політичної літератури УРСР, Київ Сторінок: 722 Розміри,см.: довжина 23 ширина 17 товщина 5 Вага: 1,670 кг

Філософсько-теоретичні погляди видатних мислителів Київської Русі XI-XIII століть. У книзі на широкому джерельному матеріалі висвітлюється філософсько-теоретичні погляди видатних мислителів Київської Русі XI-XIII століть - Іларіона, Ф.Печерського, Нестора, В.Мономаха, Л.Жидяти, К.Смолятича, К.Туровського та інших. Дається характеристика національної своєрідності давньоруської філософії, розкривається її зв'язок із духовною культурою інших народів. Друге видання книги доповнено розділами про художню літературу стародавньої русі, плебейських-селянських єресях, повніше представлені історіографія, проблеми, фрагменти оригінальних текстів, розширено художнє оформлення. Зміст: - Християнізація русі та духовна культура східних слов'ян - Ярославові книжники Лука Жидята та Іларіон - Монастирська ідеологія. Феодосій та Нестор - Відображення теологічного розуміння історії в географії. Серапіон Володимирський - Становлення ранньої гуманістичної традиції. Іван грішний та Володимир Мономах - «Слово о полке Игореве». Світогляд та ідеали автора - Людина в давньоруській книжності. Даніїл Заточник - У витоків раціоналізму. Климент Смолятич - Розум та віра. Кирило Туровський - Плебейсько-селянські єресі. Вчення стригольників "Мыслители Киевской Руси" Автори: Олександр Фазлаєвич Замалєєв, Володимир Опанасович Зоц Видавництво: «Вища школа» Київ 1987 Мова: російська Сторінок: 181

Пам’ятки української мови XVII ст. «Лексикон словенороський» Памви Беринди — визначна пам'ятка східнослов'янської лексикографії початку XVII ст. Праця П. Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., а також цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою. У передмові подається мовно-історичний та палеографічний опис пам'ятки. Надруковано з видання 1627 р. фотомеханічним способом. Памво Беринда – український енциклопедист і мовознавець, лексикограф, письменник і поет, друкар, гравер. Один із найвидатніших постатей культурно-освітнього руху Галичини та України першої половини ХVII століття. 20 серпня 1627 року вийшов друком перший словник української мови Памви Беринди – “Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”. Майже 30 років вчений-лексикограф Памво Беринда присвятив праці над словником, продовжуючи вносити корективи в свою роботу навіть під час друку. У словнику 6 982 слова написані церковнослов’янською мовою того часу, де подається тлумачення і переклад українською. Сам словник складається із двох частин: “Лексіконь” та “Имена свойственная”, в якому зібрані загальні назви неслов’янського походження, тлумачення топонімів й антропонімів. Головною метою словника було відновлення церковнослов’янської традиції літературною мовою. Щоб у такий спосіб протистояти польському наступу й католицизму. Праця відіграла величезну роль не тільки в становленні української лексикографії, а ще й білоруської, румунської та російської. Його поява стала своєрідною революцією в слов’янській лінгвістиці. Адже в ті часи на територіях Західної Європи письмовою мовою була латина. У Східній Європі, де мешкали православні – давньоболгарська-церковнослов’янська. Але мова, якою розмовляли українці, була абсолютно відмінною від книжкової. Таку розбіжність і взявся впорядковувати невтомний дослідник Памво Беринда. «Лексикон словенороський Памви Беринди» Видавництво Академії наук Української РСР, Київ 1961 Мова: українська Сторінок: 271