Новини
Избранные произведения /И. В. Мичурин/ (Антикварне видання 1949 року)
Раритетне природознавче видання. У збірник "Избранных произведений" увійшли автобіографічні відомості, праці зі статевої та вегетативної гібридизації та методах відбору гібридних сіянців, статті з агротехніки та публіцистичні виступи І. В. Мічуріна.
Попри наявність радянської пропаганди у тексті видання, праця І. В. Мічуріна містить багатий фактичний та ілюстративний матеріал, який може бути використаний дослідниками природознавства та всіма, хто цікавиться історією біологічної науки двадцятого століття.
Назва: Избранные произведения.
Автор: Іван Володимирович Мічурін (1855 — 1935) - біолог і селекціонер-помолог, автор багатьох сортів плодово-ягідних культур. Розробив методи селекції плодово-ягодних рослин, головним чином — метод віддаленої гібридизації (підбір батьківських пар, подолання несхрещуваності та ін.).
Рік: 1949
Москва
Государственное учебно-педагогическое издательство Министерства просвещения РСФСР
Сторінок: 263
довжина 26
ширина 18
товщина 1,5
Вага: 0,680 кг
Присутні відбитки печаток неіснуючих бібліотек.
Памятники русского народно-разговорного языка XVII столетия: (Из фонда А.И. Безобразова)
Публікація документів 17 століття з архівного фонду Безобразова. Пам'ятки писемності та діловодства Московського царства.
Памятники русского народно-разговорного языка XVII столетия: (Из фонда А.И. Безобразова)
Автори: Тарабасова Н.І., Котков С.І.
Рік видання: 1965
Мова: російська
Кількість сторінок: 161
Кобзар фототипія позацензурного примірника видання 1840 року (Видання 1962 року)
Класика української літератури
Книга є фототипним перевиданням унікального позацензурного примірника 1840 р., що зберігається у Науковій бібліотеці ім. М.Горького Ленінградського державного університету ім. А.О.Жданова.»
Зміст:
- Думи мої, думи мої
- Перебендя
- Катерина
- Тополя
- Думка
- До Основ’яненка
- Іван Підкова
- Тарасова ніч
«Т.Г.Шевченко. Кобзар». Фототипія позацензурного примірника видання 1840 року.
Автор: Тарас Григорович Шевченко. Народився 9 березня 1814 року у селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії в закріпаченій селянській родині. Рано став сиротою — мати померла, коли йому було 9 років, батько — у 11 років. Восени 1822 року починає вчитися грамоти у місцевого дяка. Іде наймитувати до дяка Богорського, який прибув з Києва. Не витерпівши знущань дяка, тікає від нього і шукає в навколишніх селах учителя-маляра. В 1828 році він потрапляє в число прислуги поміщика Енгельгардта, спочатку в ролі кухарчука, потім козачка. Помітивши у Тараса пристрасть до живопису, поміщик вирішує зробити його придворним художником. Він віддає свого кріпака в навчання викладачеві Віленського університету — портретисту Яну Рустему. У Вільні юний Тарас пробув 1,5 року. Переїхавши 1831 року з Вільно до Петербурга, Енгельгардт взяв із собою Шевченка і віддав його в науку на 4 роки до живописця Василя Ширяєва. Навесні 1838 Карл Брюллов та Василь Жуковський викупили молодого поета з кріпацтва. Першу збірку своїх поетичних творів видав 1840 під назвою «Кобзар». У першому виданні було 8 творів. 25 травня 1843 року з Петербурга виїхав в Україну. В лютому 1844 року виїхав з України до Петербурга через Москву. 5 квітня рада Академії мистецтв видала квиток на право проїзду на Україну. Вже в листопаді 1845 року збори Академії мистецтв у Петербурзі затвердили рішення ради про надання звання некласного художника. 31 березня (12 квітня) 1845 року виїхав із Петербурга через Москву до Києва. Навесні 1846 року прибув до Києва. У квітні пристав до Кирило-Мефодіївського братства. Заарештували 5 квітня 1847, відправили до Петербурга й ув’язнили в казематі. Заслали в солдати до Оренбурга. Деяке полегшення становища Шевченка настало навесні 1848 унаслідок включення його до складу Аральської експедиції. У квітні 1850 Шевченка вдруге заарештовано і, після піврічного ув’язнення, запроторено в Новопетровський береговий форт. 2 серпня 1857 – поета було звільнено з заслання. Навесні 1858 поет прибув до Петербурга. А влітку 1859 року повернувся в Україну, якої вже 12 років не бачив. До останніх днів свого життя поет перебував під таємним поліційним наглядом. 10 березня 1861 року Шевченко помер в Петербурзі. Його ховають спочатку на Смоленському кладовищі, але, згідно з «Заповітом», 10 травня того ж року його прах перепохований в Україні над Дніпром на Чернечій горі (м. Канів).
Видавництво: Друкарня АН УРСР, Київ, 1962
Мова: українська
Сторінок: 121
Материалы и исследования по археологии СССР. №108/ (Антикварна книга 1963 року)
Збірник археологічних досліджень слов'янських пам'яток середини I тисячоліття н.е.
Це видання присвячене археологічним пам'яткам середини I тисячоліття н.е., які пов'язані з історією слов'янських племен напередодні утворення Київської Русі. Збірник охоплює широку географію досліджень: від Смоленська на півночі до Надпоріжжя на півдні, від Лівобережного Подніпров'я на сході до Молдови та Західної України на заході.
Основні теми збірника:
- Пам'ятки корчацького типу на Житомирщині (стаття В.П. Петрова)
- Нові розкопки поселення біля с. Корчак на р. Тетерів (стаття І.П. Русанової)
- Археологічні пам'ятки Смоленщини другої половини I тисячоліття н.е. (стаття Є.А. Шмідта)
Особливу увагу приділено пам'яткам корчацького типу, які деякі археологи називають житомирськими або пам'ятками празького типу. У збірнику висвітлено історію відкриття та вивчення цих пам'яток, подано детальний опис матеріалів з розкопок курганів та ґрунтових могильників.
Важливим аспектом досліджень є спроба встановити генетичний зв'язок між корчацькими похованнями середини I тисячоліття н.е. та місцевими пам'ятками Житомирщини ранньої залізної доби.
Видання є цінним джерелом для археологів, істориків та всіх, хто цікавиться ранньою історією слов'ян та процесом формування давньоруської держави.
Культура древней Японии. Иофан Н.А. (Наукове видання 1974 року)
Дослідження витоків та становлення та розвитку японської національної культури. На матеріалі археологічних та етнографічних даних, пам'ятників літератури та мистецтва (архітектура, скульптура, живопис, музика, театр), на фоні політичної та соціально-економічної історії розглядаються міфологічні та релігійні уявлення давніх японців, їх естетичні ідеали, простежується процес становлення культурної традиції.
Культура давньої Японії.
Частина І. Протояпонська культура та становлення культури Японії (від неоліту до держави Ямато)
Частина ІІ. Культура Японії періоду переходу від давніх часів до раннього середньовіччя (6-8 ст.)
Культура древней Японии.
Рік: 1974
261 сторінок
Kanaleto Terizio Pinjati (Каналето, Теріціо Піньяті, югославське видання 1981 року)
Альбом робіт Antonio Kanaleto
«Спосіб розуміння мистецтва, думки та емоційні послання, які воно несе нам, залежать від загального рівня розвитку цивілізації та культури, а також від інтимної та особистої еволюції тих, хто насолоджується творами мистецтва. Тим не менш, у цій широкій шкалі індивідуальних підходів наука відіграє вирішальну роль. А в науці простоїв немає. Мета художньої серії — у стислій, але дуже інформативній формі дати читачам можливість познайомитися із сучасним розумінням поетів, творчість яких у наш час викликає неодноразовий інтерес.» (Від видавництва)
«Kanaleto». Альбом
Автор:Terizio Pinjati
Видавництво: Jugoslavija, 1981
Мова: боснійська
Сторінок: 139
Основы сельскохозяйственного опытного дела /Константинов/ (Наукове видання 1952 року)
Книга для спеціалістів сільського господарства рослинницького профілю.
Сільськогосподарська дослідна справа охоплює вивчення великої кількості питань: з економіки та організації сільського господарства, з рослинництва, тваринництва та механізації. У цій роботі охоплюється лише частина основних питань сільськогосподарської дослідної справи, що мають особливо важливе значення для дослідника: методи польових досліджень, комплексність постановки дослідів, методи обробки дослідних даних, а також питання сільськогосподарського районування та, частково, організаційні питання.
«Основы сельскохозяйственного опытного дела» (Основи сільськогосподарської дослідної справи)
Автор: Константінов П.Н.
Видавництво: Государственное издательство сельскохозяйственной литературы, 1952
Мова: російська
Сторінок: 442
“ВИБРАНІ ТВОРИ” / ЛЕСЬ МАРТОВИЧ / (Наукове видання 1952 року)
Лесь Мартович (1871-1916) був видатним українським письменником і сатириком, одним із засновників «покутської трійці» разом з Василем Стефаником і Марком Черемшиною. Його твори відзначаються глибоким соціальним змістом і яскравою мовою.
"Вибрані твори" Лесь Мартовича — це збірка найвідоміших його творів, які відображають суспільні проблеми кінця XIX — початку XX століття. До цієї збірки входять його найкращі оповідання та новели, серед яких можна знайти такі твори: "Лумера" - гумористичне оповідання про сільського священика, який потрапляє у смішні ситуації."Хитрий Панько" - сатирична новела про хитрого селянина, який вміє використовувати обставини на свою користь."Забобон" - твір, який висміює релігійні забобони та неосвіченість селян та інші.
Назва: “Вибрані твори”
Автор: Лесь Мартович
Рік і місце видання: Київ, 1952 рік
Сторінок: 464
Мова: українська
Довжина 20,5
Ширина 14
Товщина 3
Вага: 0,500 кг
Присутні печатки неіснуючих бібліотек
Murillo (Шедеври мистецтва, великі художники n°37: Мурільйо. Французьке видання 1967 року)
Альбом робіт іспанського живописця Бартоломе Естебану Мурільйо
Альбом серії «Шедеври мистецтва великих живописців» присвячений роботам Бартоломе Естебану Мурільйо. Бартоломе Естебан Мурільйо (охрещений 1 січня 1618 р., Севілья, Іспанія — помер 3 квітня 1682 р., Севілья), найпопулярніший бароковий релігійний художник Іспанії XVII ст., відомий своєю ідеалізованою, часом дорогоцінною манерою. Серед його головних покровителів були релігійні ордени, особливо францисканці, і братства в Севільї (Севільї) та Андалусії. Серед ранніх робіт Мурільйо — Діва Розарію (бл. 1642). У рудиментарному стилі його художньо консервативного севільського майстра Хуана дель Кастільо. Ця рання робота поєднує в собі італійський маньєризм 16-го століття та фламандський реалізм. 11 картин, які спочатку висіли в маленькому монастирі Сан-Франциско в Севільї — наприклад, «Екстаз святого Дієго з Алькали» (1646) — виконано в більш сучасному натуралістичному стилі севільської школи, заснованої Дієго Веласкесом і продовженої Франсіско де Сурбаран. Цій серії притаманні реалізм і тенебризм (контрастне світлотінь) і використання банальних моделей, акцент на жанрі чи побутових сценах.
«Chefs-d'oeuvre de l'art grands peintres n°37: Murillo» (Шедеври мистецтва, великі художники n°37: Мурільйо)
Видавництво: Hachette, Франція, 1967
Мова: французька
Вибрані твори. Григорій Квітка-Основ’яненко (Видання 1949 року)
Класика українського письменства
Збірка вміщує вибрані твори Григорія Квітки-Основ’яненка, засновника художньої прози та жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі.
Зміст:
- Г.Ф.Квітка-Основ'яненко. П.Волинський
Повісті та оповідання:
- Салдатський патрет
- Маруся
- Конотопська відьма
- Козир-дівка
- Сердешна Оксана
Драматичні твори:
- Сватання на Гончарівці
- Шельменко-денщик
«Григорій Квітка-Основ'яненко. Вибрані твори»
Автор: Григорій Квітка-Основ'яненко (1778- 1843), письменник, драматург, журналіст, літературний критик і культурно-громадський діяч. Основоположник художньої прози в новій українській літературі. Приблизно 4 роки був послушником Курязького Спасо-Преображенського монастиря. Потім повернувся до світського життя. Служив комісаром з питань провіанту в народному ополченні (1806–1807), був секретарем дворянських зборів, дир. заснованого за його участі Харківського професійного театру (1812), повітовим предводителем дворянства (1817–1828), совісним суддею, головою Харківської палати кримінального суду. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті, членом Товариства антикваріїв Півночі, був одним із засновників Харківського інституту шляхетних дівчат (1812), Благодійного товариства (1812), Харківської публічної бібліотеки (1838). Наприкінці 1810 – на початку 1820-х років в харківській ("Украинский вестник", "Харьковские известия") та московській ("Вестник Европы") періодиці почав публікувати фейлетони, статті, жартівливі вірші. 1816–1817 разом з Р. Гонорським та Є. Філомафітським видавав перший в Україні журнал "Украинский вестник", був ініціатором видання альманахів "Утренняя звезда" (1833), "Молодик" (1843), першої збірки українських прислів'їв і приказок В. Смирницького "Малоросійські прислів'я і приказки. Зібрані В.М.С." (1843). У 1820-х роках виступив із першими комедіями. Його перу належать також дві книги "Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком" (1834–1837), низка історичних нарисів, переказів російською мовою ("Головатий" 1839; "Історія театру в Харкові", 1841; "Українці", 1841; "Переказ про Гаркушу", 1842; "Заснування Харкова", 1843 та ін.). Листувався з Т. Шевченком. Кобзар присвятив йому листа "До Основ’яненка", проілюстрував "Знахаря" і "Панну Сотниківну". Найвідоміші твори: "Шельменко-волосний писар" (1829), "Маруся" (1832), "Салдацький патрет" (1833), "Пан Халявський" (1839), "Сердешна Оксана" (1841), "Козир-дівка" (1838), "Ганнуся" (1839), "Конотопська відьма" (1833), "Сватання на Гончарівці" (1835), "Щельменко-денщик" (1838, всі три – екранізовані). Його твори перекладалися польською та болгарською мовами, 1854 в Парижі опубліковано французькою мовою "Сердешну Оксану". Творчість Г. Квітки-Основ'яненка справила значний вплив на подальший розвиток української літератури, зокрема так званої етнографічної школи. (Матеріали е-Бібліотеки "Україніка")
«Державне видавництво художньої літератури», Київ, 1949
Мова: українська та російська
Сторінок: 342
Твори: В чотрьох томах / Опільський Юліян / (Видання 1994-2005 року)
Чотиритомне зібрання творів відомого українського письменника-історика Юліяна Опільського.
Повне чотиритомне видання творів Юліяна Опільського (справжнє ім'я Юрій Львович Рудницький) — одного з найвизначніших майстрів історичної прози в українській літературі. Письменник узяв собі псевдонім від назви рідного краю — Опілля, північно-західної частини Поділля.
Перший том містить повісті про епоху Київської Русі: «Іду на вас» (про останній похід і загибель князя Святослава), «Ідоли падуть» (про князювання Володимира та прийняття християнства), «Вовкулака» (про життя на західних землях Давньоруської держави). До другого тому ввійшли історичні повісті «Золотий Лев» та «Сумерк». Третій том містить трилогію «Опирі». Четвертий том об'єднав оповідання та повісті різних періодів — від стародавнього Вавилону та Єгипту до подій 1812 р.
Опільський майстерно поєднував історичну достовірність із художністю, досліджуючи проблеми національної самосвідомості, духовної спадкоємності та зв'язку поколінь. Його твори стали важливим внеском у розвиток історичного жанру в українській літературі радянського періоду.
Кременецький земський суд. Описи актових книг XVI–XVII ст. (Наукове видання 1965 року)
Опис розкриває зміст документів, які висвітлюють економічне, соціально-політичне і правове становище українського народу, його багатовікову боротьбу за соціальне і національне визволення. Численні документи розповідають про заснування і розвиток міст і сіл, про побут, судочинство тощо.
Кременецький земський суд. Описи актових книг XVI–XVII ст.
Випуск ІІ (1601-1614) та ІІІ (1616-1625).
Рік видання: 1965
