Новини
Археологічні пам’ятки УРСР, том 1, 2 (1949)
Археологічні пам'ятки УРСР, том 1, 2 (1949)
Букіністична рідкість
Рік видання: 1949
Мова: українська, російська
Кількість сторінок: 266+268 з ілюстраціями
Обкладинка м'яка
Особливості: сторінки не розрізані
ТОМ 1: Археологічні пам’ятки УРСР, том 1 (1949)
ТОМ 2: Археологічні пам’ятки УРСР, том 2 (1949)
Видання Інституту археології Академії наук УРСР, в якому друкувались звіти і матеріали археологічних експедицій інституту та монографії, присвячені окремим визначним пам'яткам.
У 1 томі друкуються наслідки польових досліджень інституту за 1945-1946 рр., присвячених вивченню пам'яток східнослов'янських племен і часів Київської Русі.
Твори в 2-х томах. Ольга КОБИЛЯНСЬКА. (Видання художньої літератури 1983 року)
Твори видатної української письменниці Ольги Кобилянської.
Повісті "Царівна", "В неділю рано зілля копала" та оповідання.
“Ольга Кобилянська побачила світ у далекому карпатському закутку Південної Буковини, серед розкішної природи, яка наповнила її душу вічно живою красою. Замолоду полюбила цю землю: стрімкі потоки, високі смереки, зелені полонини. Вслухалася в їхню таємничу мову, пройнялася симпатією до трудового люду, що в поті чола працював на ній. Згодом зійшла з карпатських вершин на буковинські доли, осягнула своїм проникливим зором весь простір рідної Вітчизни — і над Прутом, і над Дністром, відчула себе дочкою всієї української землі. Прийняла в своє серце її болі, страждання і надії, полюбила всією душею.
В українську літературу письменниця прийшла з румунсько-німецького оточення, пишучи на початку своєї творчості німецькою мовою. Тривалий час боролася за те, щоб утвердитися в літературі саме як українська письменниця. І це їй вдалося: Ольга Кобилянська стала класиком світової літератури.
Увібравши духовні надбання багатьох народів світу, чуйна до нових віянь у літературі, Ольга Кобилянська своєю новаторською творчістю сприяла виходові українського письменства на світові обшири, збагатила його неперехідними художніми цінностями.” (Федір Погребенник)
Твори в двох томах
Авторка: Ольга Юліанівна Кобилянська (1863-1942)
Київ 1983 Видавництво художньої літератури "Дніпро"
Євпраксія / Павло Загребельний / Видання 1987 року
Заключний роман історичної серії відомого українського письменника та сценариста Павла Загребельного (1924-2009) про драматичну долю онуки Ярослава Мудрого, київської князівни Євпраксії, яка стала Адельгейдою Київською, дружиною Генріха IV, імператора Священної Римської імперії.
У передмові автор називає твори серії («Диво», «Смерть у Києві», «Первоміст» та «Євпраксія») «художніми дослідженнями народних доль, кожна з яких не втратила свого значення й сьогодні» і описує «Євпраксію» як «роман про жінку, про трагедію розлуки з рідною землею, трагедію втрати любові».
Сильний характер головної героїні та прагнення зберегти власну ідентичність у чужому середовищі допомагають зберегти життя і, зрештою, повернутись додому. Важливою складовою твору є зображення політичних інтриг, оскільки Євпраксія опиняється в епіцентрі боротьби за владу між імператором та папством, відомої як боротьба за інвеституру.
Назва: Євпраксія
Автор: Павло Загребельний
Рік і місце видання: 1987, Київ
Сторінок: 319
Мова: українська
Державний архітектурно-історичний заповідник “Софійськи музей” (Фотоальбом 1984 року)
Фотоальбом, який присвячено видатним пам'яткам Києва - Софії Київській, Золотим Воротам, Кирилівській церкві та Андріївській церкві.
Розраховувався на туристів, тексти наведено трьома мовами: українською, російською, англійською.
Містить численні кольорові фотографії, в тому числі зняті з повітря, які в силу давності випуску книги вже самі по собі є ретровидами Києва майже півстолітньої давності.
Державний архітектурно-історичний заповідник "Софійськи музей"
Київ 1984 Мистецтво
Сторінок: 250
Археологічні пам’ятки УРСР, том 1 (1949)
Археологічні пам'ятки УРСР, том 1 (1949)
Рік видання: 1949
Мова: українська, російська
Кількість сторінок: 266 з ілюстраціями
Обкладинка м'яка
Особливості: сторінки не розрізані
ТОМ 2: Археологічні пам’ятки УРСР, том 2 (1949)
Букіністична рідкість
Видання Інституту археології Академії наук УРСР, в якому друкувались звіти і матеріали археологічних експедицій інституту та монографії, присвячені окремим визначним пам'яткам.
У 1 томі друкуються наслідки польових досліджень інситуту за 1945-1946 рр., присвячених вивченню пам'яток східнослов'янських племен і часів Київської Русі.
Легенда об Уленшпигеле и Ламме Гудзаке /Шарль де Костер/ (Видання 1986 року)
"Легенда про Уленшпігеля" створена у 1867 році великим бельгійським письменником Шарлем де Костером (тоді - маловідомим та бідним журналістом). Книга розповідає про нідерландську революцію XVI століття, про справедливу боротьбу народу проти іспанських поневолювачів, про легендарного героя Тіля Уленшпігеля, в якому втілені народна енергія, волелюбство та мужність.
Поема Шарля де Костера започаткувала бельгійську літературу, ба навіть більше - свідомість бельгійської нації - однодушно стверджують всі письменники бельгійської землі. "Це - фламандська Біблія" - казав Каміл Лемоньє.
Назва: Легенда об Уленшпигеле
Автор: Шарль де Костер
Видавець: Москва, 1986 р., "Правда"
Мова: російська
Сторінок: 590
довжина 20,5
ширина 13
товщина 3
Вага: 0,520 кг
Археологія. 1948 рік. випуск II
Археологія. 1948 рік. випуск 2
Рік видання: 1948
Мова: українська
Кількість сторінок: 200 з ілюстраціями
Обкладинка м'яка
Особливості: сторінки не розрізані
Букіністична рідкість
Другий номер відновленого після Другої світової війни видання Інституту археології Академії наук Української РСР, в якому публікувались статті з української археології
Вирус как организм /Ф. М. Бернет/ (Антикарне видання 1947 року)
Раритетне видання з вірусології. У праці "Вирус как организм" відомий австралійський вірусолог Френк Макфарлейн Бернет розглянув деякі вірусні хвороби з біологічної позиції.
Зміст
- Вступительная статья "Вирусы и вирусные болезни как биологическая проблема - с. 5
- Предисловие автора - с. 18
- Глава I. Размножение, изменчивость и выживание - с. 19
- Глава ІІ. Эволюция и изменение вирусных болезней - с. 37
- Глава III. Реакция организма-хозяина на вирусную инфекцию - с. 58
- Глава IV. Herpes simplex - с. 71
- Глава V. Полиомиэлит - с. 83
- Глава VI. Пситтакоз и родтвенные ему инфекции - с. 98
- Глава VII. Оспа, аластрим, вакцина - с. 112
- Глава VIII. Желтая лихорадка - с. 129
- Глава IX. Инфлюенца - с. 139
- Глава X. Заключение - с. 167
- Библиография - с. 172
- Указатель авторов - с. 182
- Указатель организмов - с. 185
- Указатель географических названий - с. 188
- Общий указатель - с. 190
Видання розраховане на вірусологів, біологів і усіх, хто цікавиться вірусами та вірусними хворобами.
Назва: Вирус как организм.
Автор: Сер Френк Макфарлейн Бернет (1899 — 1985) — австралійський вірусолог. Основні дослідження Бернета присвячені екології вірусів, взаєминам вірусів та їх «хазяїв», механізму розмноження вірусів, їх мінливості. Вперше вивчив збудника ку-гарячки, якому присвоєно його ім'я (лат. Rickettsia burneti). Вірусні хвороби людини Бернет розглядав з еволюційної та екологічної позицій. Найбільш відомий своїми роботами в галузі імунології. Є автором клонально-селективної теорії імунітету та першовідкривачем явища імунотолерантності; за останнє відкриття отримав Нобелівську премію.
Рік: 1947
Москва
Государственное издательство иностранной литературы
Сторінок: 195
довжина 20
ширина 13
товщина 1,5
Вага: 0,250 кг
Присутні відбитки печаток неіснуючих бібліотек.
Древности Северного Причерноморья в античное время / (Видання 2007 року)
Ювілейний збірник наукових праць, присвячений 75-річчю видатного українського вченого, члена-кореспондента НАН України Сергія Дмитровича Крижицького — провідного фахівця в галузі античної археології та історії.
До тому увійшли роботи українських, британських та російських колег, які охоплюють різноманітні проблеми античної історії та археології найважливіших міст-полісів Північного Причорномор'я: Ольвії, Тіри, Херсонеса та Боспору.
Збірник містить статті провідних дослідників, зокрема Д. Браунда, А. С. Русяєвої, В. Н. Зінька, Н. А. Гаврилюк, В. В. Крапівіної, А. І. Іванчика та інших, які розглядають актуальні питання грецької колонізації, урбанізації, релігійних культів, торгівлі та ремесел античного періоду. Окремий розділ присвячено публікації нових археологічних матеріалів і знахідок.
Видання є четвертим додатковим випуском серії "Матеріали з археології, історії та етнографії Таврії" і становить важливий внесок у вивчення античних пам'яток Причорномор'я.
Більша книжка /Тарас Шевченко/ (Видання 1989 року)
Поезія Тараса Шевченка.
Нове факсимільне видання рукописної збірки поезій Т. Шевченка, перший запис в якій було зроблено 21 лютого 1858 р. у Нижньому Новгороді, останній - за кілька місяців перед смертю - 5 грудня 1860 р. у Петербурзі. В оригіналі, що зберігаються в Інституті літератури імені Тараса Шевченка НАН України, збірник відкривається сторінкою, на якій рукою Шевченка старанно виведено «Поезія Тараса Шевченка», а нижче «1847г.» В шевченкознавстві за цим збірником закріпилася назва «Більше книжка». Збірнику передує вступна стаття Леоніда Новиченка.
«Більша книжка»
Автор: Шевченко Тарас Григорович (1814-1861) Видатний український поет, художник, громадський діяч, перекладач, автор Кобзаря, співробітник Київської Археологічної комісії, академік гравірування (1860). Народився 25 лютого (9 березня за новим стилем) 1814 р. у с. Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (нині Звенигородський район Черкаської області) у родині Григорія Івановича Шевченка і Катерини Якимівни Бойко. Батьки Шевченка були кріпаками магната генерал-лейтенанта Василя Васильовича Енгельгарда - поміщика, що володів 50 тис. кріпаків і був власником близько 160 тис. десятин землі. Через рік після народження Тараса родина переїздить із Моринців до Кирилівки, у ній, окрім Тараса, було 6 дітей - старші - Катерина та Марія, брат Микита, молодші - Ярина, Марія, брат Йосип.
Видавництво: «Наукова думка», Київ, 1989
Мова: українська
Сторінок 328+20
Більша книжка. Т.Шевченко (Видання 1963 року)
Автографи поезій Т.Шевченка 1847-1860 рр. Факсимільне видання
Цей рукописний збірник Тарас Григорович Шевченко почав складати у лютому 1858 року в нижньому Новгороді, повертаючись із заслання і чекаючи дозволу на в'їзд до столиці. Роботу цю поет продовжив у Москві і в Петербурзі. Останній запис зроблено 5 грудня 1860 року. Раніше написані твори 1847-1850 років Тарас Григорович не просто переписував, а редагував, деякі ґрунтовно переробив. Це надає збірникові особливості цінності. В оригіналі, що зберігаються в рукописному відділі інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка АН УРСР, збірник відкривається сторінкою, на якій рукою Шевченка старанно виведено «Поезія Тараса Шевченка», а нижче «1847г.» В шевченкознавстві за цим збірником закріпилася назва «Більше книжка», під якою він оце і відтворюється без змін. Збірнику передує вступна стаття члена-кореспондента АН УРСР доктора філологічних наук Є.С. Шабліовського
«Більша книжка»
Автор: Шевченко Тарас Григорович (1814-1861) Видатний український поет, художник, громадський діяч, перекладач, автор Кобзаря, співробітник Київської Археологічної комісії, академік гравірування (1860). Народився 25 лютого (9 березня за новим стилем) 1814 р. у с. Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (нині Звенигородський район Черкаської області) у родині Григорія Івановича Шевченка і Катерини Якимівни Бойко. Батьки Шевченка були кріпаками магната генерал-лейтенанта Василя Васильовича Енгельгарда - поміщика, що володів 50 тис. кріпаків і був власником близько 160 тис. десятин землі. Через рік після народження Тараса родина переїздить із Моринців до Кирилівки, у ній, окрім Тараса, було 6 дітей - старші - Катерина та Марія, брат Микита, молодші - Ярина, Марія, брат Йосип.
Видавництво Академії наук Української РСР 1963
Мова українська
Сторінок 328
Детинец Киева IX-XIII веков. Кілієвич С.Р. (Наукове видання 1982 року)
Видання про дослідження найдавнішої частини Києва – дитинця.
У монографії узагальнено та систематизовано величезний матеріал, здобутий за всю історію археологічних досліджень найдавнішої частини Києва – дитинця. На підставі аналізу та картографування археологічних матеріалів, зіставлення їх із письмовими джерелами простежено основні історичні етапи формування київського дитинця – поступове переростання невеликого городища на Старокиївській горі кінця V–VI ст. до політичного та адміністративного центру міста – столиці Давньоруської держави IX–XIII ст.. Для археологів, істориків, викладачів вузів та шкіл, робітників музеїв та всіх, хто цікавиться історією древнього Києва.
«Детинец Киева IX-первой половины XIII веков». По материалам археологических исследований.
Автор Кілієвич Стефанія Ромуальдівна
Видавництво Наукова думка 1982
Мова російська
Сторінок 176