Новини
Биологические основы возделывания кукурузы /Володарский Н.И./ (Наукове видання 1975 року)
Книга для спеціалістів сільського господарства рослинницького профілю.
У книзі розглянуто особливості росту і розвитку кукурудзи, показано вимоги її до чинників зовнішнього середовища - температури, умов зволоження, мінерального живлення, освітлення тощо. Основну увагу приділено тим біологічним особливостям культури, які мають істотне значення для правильної розробки технології її вирощування.
«Биологические основы возделывания кукурузы» (Біологічні основи вирощування кукурудзи)
Автор: Володарський Микола Ілліч
Видавництво: «Колос», Москва, 1975
Мова: російська
Сторінок: 253
Крепостное зодчество Древней Руси. Косточкин, Налетов (Букіністика 1969 року)
Фотокаталог з коротким екскурсом в історію по збереженим оборонним спорудам, переважно, північних та східних князівств Русі - Старий Ізборськ, Новгород, Твер, Володимир, Коломна, Суздаль, Вологда та інші.
Фактично книга є фотофіксацією стану цих пам'яток на 1960-і роки.
Чудовий подарунок для всіх, кого цікавить як виглядали оборонні споруди нашого основного противника в 15-17 ст.
Підписи продубльовані англійською мовою.
Крепостное зодчество Древней Руси
Автори: Косточкин, Налетов
Рік: 1969
мова: російська, англійська
Сторінок: 170
Походження Києва. Боровський Я.Є. (Наукове видання 1981 року)
Книга про історію Києва. Автор вперше подає монографічний огляд вітчизняної історіографії про походження Києва (XVIII-XX ст.) відзначає значні досягнення істориків у вивченні цієї проблеми, залучає маловідомі писемні джерела для її вирішення. Для істориків, археологів та всіх хто цікавиться історією нашої Батьківщини.
"Походження Києва". Історіографічний нарис
Автор: Боровський Ярослав Євгенович (1937-2003)
Видавництво Київ "Наукова думка" 1981
Мова українська
Сторінок 152
Поезія /Кузьма Скрябін/ Сучасне видання 2016 року
Кузьма Скрябін (справжнє ім'я Андрій Кузьменко) народився в місті Самбір Львівської області 17 серпня 1968 року. Закінчив музичну школу за класом фортепіано. У 1989 році записав першу пісню у складі музичної групи "Скрябін". З того часу став відомим як співак, автор музики і текстів багатьох пісень, а також як талановитий письменник.
2 лютого 2015 року загинув в автомобільній аварії.
У поезіях, що увійшли до видання, якнайкраще розкривається яскравий талант Кузьми з його іскрометним гумором, тонким ліризмом, чіткою громадянською позицією.
Назва: Поезія
Автор: Кузьма Скрябін (Андрій Кузьменко)
Видавець: Харків, 2016, Фоліо
Мова: українська
Сторінок: 216
довжина 17,5
ширина 13,5
товщина 1
Вага: 0,200 кг
Ілюстрована Історія України /М.С. Грушевський/ (Репринт 1990 року, ICE-Україна)
Одне з перших перевидань "Ілюстрованої історії України" в СРСР після тривалої перерви в 60 років.
Видання здійснено "ICE-Україна" (Харківською філією спільного радянсько-американського підприємства "Інформейшн компьютер ентерпрайз") та журналом "Радуга", органом Спілки письменників України.
За редакцією Ю. Мезенко.
Назва: Ілюстрована Історія України
Автор: М.С. Грушевський
Рік: Репринт 1990 року з видання 1913 року
Сторінок: 524
довжина 21
ширина 15
товщина 2,5
Вага: 0,630 кг
Книги схожої тематики:
1. Трикутник Правобережжя: царат, шляхта і народ. 1793–1914 рр. (Даніель Бовуа)
2. 01. РУСЬКА (ВОЛИНСЬКА) МЕТРИКА. КНИГА ЗА 1569-1572, 1574 РОКИ. Упорядники Кулаковський П. М., Святець Ю. А.
3. Вінницьке намісництво (деканат) Русько-Католицької Церкви у XVIII ст.: дослідження, публікація актів візитацій. (Зінченко А. Л., Петренко О. С.)
4. Вінницький ґродський суд. Поточна актова книга за 1769 – 1770 роки. Подокументний опис / Укладач Петренко О.С.
5. Переписи Чернігівщини 1638 та 1713 років (Оновлене друге видання)
6. Мазепина книга, перепис маєтностей ясновельможного пана гетьмана 1726 року. (упорядник І.М. Ситий)
7. Переписна книга Сумського полку 1691 року (Видання друге)
8. 06. Присяга Лубенського полку 1718 року
9. Присяга Чернігівського полку 1718 року (Подарункова оправа)
10. Відомість про залінійні поселення Полтавського полку 1762 року: збірник документів /Сухомлин О. Д./ (Дніпропетровська обл. часів Гетьманщини)
Основи сільського господарства /П. А. Власюк/ (Антикварне видання 1956 року)
Раритетне видання про сільське господарство. У виданні "Основи сільського господарства" український агрохімік і ґрунтознавець П. А. Власюк описав значення і завдання сільськогосподарського виробництва, а також особливості вирощування рослин та досягнення сільського господарства. Попри наявність радянської пропаганди у тексті видання, матеріали, подані в книзі, можуть містити корисну інформацію для дослідників сільського господарства двадцятого століття. У першому розділі описано ґрунтознавство, у другому - основи землеробства, третій розділ присвячено рослинництву, а четвертий - основам тваринництва. У двох останніх розділах містяться матеріали з організації соціалістичного сільського господарства та про шкільну навчально-дослідну ділянку.
Видання буде цікавим дсолідникам історії сільського господарства, природознавцям та біологам.
У книзі є ілюстрації та автограф автора.
Назва: Основи сільського господарства.
Автор: Петро Антипович Власюк (1905 — 1980) — український агрохімік, ґрунтознавець і фізіолог рослин, академік АН УРСР, академік Всесоюзної академії сільськогосподарських наук, президент Української академії сільськогосподарських наук.
Рік: 1956
Київ
Державне учбово-педагогічне видавництво "Радянська школа"
Сторінок: 532
довжина 27
ширина 17,5
товщина 3
Вага: 0,940 кг
Присутні відбитки печаток неіснуючих бібліотек.
Три літа. Автографи поезій 1843-1845 років. Тарас Шевченко (Видання 1966 року)
"Шановний друже! Цю книгу не можна читати без глибокого хвилювання і роздумів ... Перед тобою автографи славнозвісної рукописної збірки Тараса Григоровича Швеченка "Три літа". Це одна з найбільших реліквій українського народу, найяскравіший документ полум'яної творчості великого поета революціонера.
До збірки "Три літа "Шевченко переписав свої твори періоду трьох літ: 1843 - 1845 років. Власною рукою поета начертані тут такі його шедеври, як "Сон", "Кавказ", невмирущий "Заповіт" та інші (всього 23 поезії) . /Є. Шабліовський/
Під час арешту Шевченка 5 квітня 1847 року жандарми відібрали в нього всі папери і серед них цей рукописний збірник. Саме за вміщені тут революційні твори Микола І покарав митця засланням у солдатчину з суворою забороною писати і малювати.
Оправа книги виконана в стилі 19 століття.
Три літа. Автографи поезій 1843-1845 років
Автор: Тарас Шевченко
Київ - 1966 Наукова думка
Соя /Христо Горанов/ (Болгарське видання 1978 року)
Книга для спеціалістів сільського господарства рослинницького профілю.
«Книга написана на основі багатого експериментального матеріалу, оригінальних даних польових досліджень у нашій країні та літературних даних за кордоном. Розглянуто основні питання: історія та походження класифікації; ботанічні та біологічні особливості сої; хімічний склад, розвиток і у вашій країні, з результатами інтродукції та селекції; сортовий склад і насінництво. Широко розроблені питання технології вирощування сої, програмування виробництва, а також питання використання в різних сферах промисловості – харчовій, кормовій і технічній. Здійснено цикл наукових досліджень, промислового виробництва та використання. Книга розрахована на спеціалістів сільського господарства, виробничників і науковців, спеціалістів харчової та комбікормової промисловості, а також на широке коло осіб.»
«Соя»
Редактор: Христо Горанов
Видавництво: «ЗЕМИЗДАТ», Софія, 1978
Мова: болгарська
Сторінок: 197
Русские набивные ткани XVI-XVII вв. / Якунина Л.И./ (Видання 1954 року)
Пам’ятки культури. Набивна тканина.
Прижиттєва книга відомого мистецтвознавця та етнографа Лідії Іванівни Якуніної. Книга присвячена набивній тканині - тканині, поверхня якої прикрашена друкованим малюнком.
«Русские набивные ткани XVI-XVII вв.»
Автор: Якуніна Лідія Іванівна (1889-1967)
Видавництво: Изд. Гос. Исторического музея, 1954
Мова: російська
Вибрані твори. Григорій Квітка-Основ’яненко (Видання 1949 року)
Класика українського письменства
Збірка вміщує вибрані твори Григорія Квітки-Основ’яненка, засновника художньої прози та жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі.
Зміст:
- Г.Ф.Квітка-Основ'яненко. П.Волинський
Повісті та оповідання:
- Салдатський патрет
- Маруся
- Конотопська відьма
- Козир-дівка
- Сердешна Оксана
Драматичні твори:
- Сватання на Гончарівці
- Шельменко-денщик
«Григорій Квітка-Основ'яненко. Вибрані твори»
Автор: Григорій Квітка-Основ'яненко (1778- 1843), письменник, драматург, журналіст, літературний критик і культурно-громадський діяч. Основоположник художньої прози в новій українській літературі. Приблизно 4 роки був послушником Курязького Спасо-Преображенського монастиря. Потім повернувся до світського життя. Служив комісаром з питань провіанту в народному ополченні (1806–1807), був секретарем дворянських зборів, дир. заснованого за його участі Харківського професійного театру (1812), повітовим предводителем дворянства (1817–1828), совісним суддею, головою Харківської палати кримінального суду. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті, членом Товариства антикваріїв Півночі, був одним із засновників Харківського інституту шляхетних дівчат (1812), Благодійного товариства (1812), Харківської публічної бібліотеки (1838). Наприкінці 1810 – на початку 1820-х років в харківській ("Украинский вестник", "Харьковские известия") та московській ("Вестник Европы") періодиці почав публікувати фейлетони, статті, жартівливі вірші. 1816–1817 разом з Р. Гонорським та Є. Філомафітським видавав перший в Україні журнал "Украинский вестник", був ініціатором видання альманахів "Утренняя звезда" (1833), "Молодик" (1843), першої збірки українських прислів'їв і приказок В. Смирницького "Малоросійські прислів'я і приказки. Зібрані В.М.С." (1843). У 1820-х роках виступив із першими комедіями. Його перу належать також дві книги "Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком" (1834–1837), низка історичних нарисів, переказів російською мовою ("Головатий" 1839; "Історія театру в Харкові", 1841; "Українці", 1841; "Переказ про Гаркушу", 1842; "Заснування Харкова", 1843 та ін.). Листувався з Т. Шевченком. Кобзар присвятив йому листа "До Основ’яненка", проілюстрував "Знахаря" і "Панну Сотниківну". Найвідоміші твори: "Шельменко-волосний писар" (1829), "Маруся" (1832), "Салдацький патрет" (1833), "Пан Халявський" (1839), "Сердешна Оксана" (1841), "Козир-дівка" (1838), "Ганнуся" (1839), "Конотопська відьма" (1833), "Сватання на Гончарівці" (1835), "Щельменко-денщик" (1838, всі три – екранізовані). Його твори перекладалися польською та болгарською мовами, 1854 в Парижі опубліковано французькою мовою "Сердешну Оксану". Творчість Г. Квітки-Основ'яненка справила значний вплив на подальший розвиток української літератури, зокрема так званої етнографічної школи. (Матеріали е-Бібліотеки "Україніка")
«Державне видавництво художньої літератури», Київ, 1949
Мова: українська та російська
Сторінок: 342
Вибрані твори /Іван Франко/ (Видання 1977 року)
Твори великого Каменяра.
До цієї збірки входять історична повість «Захар Беркут» та ряд літературно-критичних праць, знайомство з якими передбачає програма середньої школи. Книга містить високі зразки художньої творчості та науково-естетичної думки великого Каменяра.
«Іван Франко. Вибрані твори»
Автор: Іван Якович Франко (1856-1916) – великий український письменник, один з будівничих нової української нації. Народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі в Східній Галичині в родині селянина-коваля. Навчався спочатку в школі села Ясениця-Сільна (1862–1864), потім у так званій нормальній школі при василіанському монастирі у Дрогобичі (1864–1867). У 1875 році закінчив Дрогобицьку гімназію. Восени 1875 р. став студентом філософського факультету Львівського університету. Перші літературні твори — вірш «Народна пісня» (1874) і повість «Петрії і Довбущуки» (1875) були надруковані в студентському часописі «Друг». Активна громадсько-політична й видавнича діяльність та листування з Михайлом Драгомановим спричинили арешт письменника за звинуваченням у належності до таємного соціалістичного товариства. У 1880 р. вдруге заарештовують, обвинувачуючи в підбурюванні селян проти влади. У 1881 р. став співвидавцем часопису «Світ», після закриття (1882) якого працював у редакції часопису «Зоря» й газеті «Діло». В травні 1886 р. взяв з Ольгою Хоружинською шлюб у Павлівській церкві Колегії Павла Галагана. У 1888 р. деякий час працював у часописі «Правда». Зв’язки з наддніпрянцями спричинили третій арешт (1889) письменника. У 1890 р. за підтримки М. Драгоманова стає співзасновником Русько-Української Радикальної Партії. З 1908 р. стан здоров’я значно погіршився, однак він продовжував працювати до кінця свого життя. Помер 28 травня 1916 р. у Львові.
Видавництво: «Каменяр», Львів, 1977
Мова: українська
Сторінок: 252
Собор /Олесь Гончар/(Видання 1989 року)
«Як живе сучасна людина, який її духовний світ, як ставиться вона до великих набутків свого народу, до скарбів народної культури, з якими духовними надбаннями йде в свій завтрашній день - все це знаходить художнє відтворення в романі видатного українського радянського письменника. Твір, що й сам став жертвою застійних явищ у суспільстві (після першого видання переслідувався і замовчувався майже двадцять років), спрямований проти духовного браконьєрства й безпам'ятства, кар'єризму й пристосуванства. В романі читач відчує щире вболівання за збереження навколишнього середовища, чистоту людських душ. Книга наснажена духом гуманізму й характерним для нашого часу прагненням людей до інтернаціонального єднання.» (Від видання).
У творчості видатного українського письменника Олеся Гончара, чиє ім'я шанується в усьому світі, роман «Собор» посідає особливе місце. Прийшовши до читачів наприкінці шістдесятих, твір одразу ж опинився у вирі пристрастей, бо саме в ньому чи не вперше у вітчизняній літературі могутньо і неприховане прозвучав заклик до духовного очищення й соборності, осуд національного безпам'ятства, звироднілого кар'єризму і браконьєрства. Офіційні кола сприйняли "Собор" різко негативно, адже роман, відкидаючи догматизм класових уявлень, утверджував загальнолюдські, гуманістичні цінності. Після організованих тоталітарним режимом лютих цькувань "Собору" твір було вилучено з бібліотек, книгарень та видавничих планів на довгі двадцять років.
«Олесь Гончар «Собор». Роман
Автор: Олесь Гончар — український та радянський письменник, прозаїк, літературний критик, політик, громадський діяч. Лауреат двох Сталінськіх премій (1948; 1949), Ленінської премії (1964), Державної премії СРСР (1982), кавалер трьох орденів Леніна, перший лауреат республіканської премії ім. Шевченка (1962), голова Спілки письменників України (1959—1971), академік НАН України (1978). Герой України (2005, посмертно), Герой Соціалістичної праці (31.03.1978). Кандидат у члени ЦК КПРС в 1976—1990 роках. Член ЦК КПУ в 1960—1966 і в 1971—1990 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 6—11-го скликань. Народився 3 квітня 1918 р. в с. Ломівці, в передмісті Дніпропетровська. Закінчив семирічку у сусідньому селі, Харківський технікум журналістики. З 1937 р. активно починає друкуватися у періодиці. У 1938 р. вступає до Харківського університету. Приймав участь у війні як сержант-мінометник. Зокрема у битві за Київ на річці Рось. Після закінчення війни повертається до навчання у Дніпропетровському університеті. Вступає до аспірантури при Інституті літератури ім. Шевченка АН УРСР. У 1963 р. за роман «Тронка» присуджено Ленінську премію. Виступав, як літературознавець, історик мистецтва, критик. У 1959-1971 р. очолював Спілку письменників. Відроджував українську культуру, мову та націю. Помер 16 липня 1995 р.
Видавництво художньої літератури «Дніпро», Київ, 1989
Мова: українська
Сторінок: 269