Історія нашої столиці. Фундаментальна праця М.Ф.Берлинського, написана у 1798-1799 рр.,- узагальнююче дослідження з історії Києва. У першій частині книги історія міста подається на фоні загального розвитку України, у другій - його топографо - археографічний опис. Вона цінна не тільки багатою джерелознавчою базою (стародавні літописи та хроніки, мемуари, архівні документи, церковні рукописи), частину якої пізніше було втрачено, а й свідченнями автора щодо топографії та пам'яток давньокиївського центру до його реконструкції. Праця М.Ф.Берлинського публікується мовою оригіналу - російською, вступна стаття та коментарі подані українською мовою. Для істориків, археологів, усіх, хто цікавиться історією одного з найдавніших міст нашої країни. «Історія міста Києва» Автор: Берлінський Максим Федорович Видавництво: «Наукова думка», Київ, 1991 Мова: українська та російська Сторінок: 314 Інший варіант книги: Короткий опис Києва/ Максим Берлинський/ (Видання 1990 року)

Цей загальний нарис національної історії свого часу був підготовлений як підручник для вищих шкіл. Висвітлюється передусім політична історія України, багатовікова боротьба її народу за власну державність. Подаються огляди економічного життя, соціальних відносин, розвитку культури, церкви тощо. У вступній статті вперше подаються відомості про нелегкий життєвий і творчий шлях дослідниці, ім’я якої довгі роки замовчувалось. Перший том праці присвячений історії України від найдавніших часів до середини XVII століття. Другий том оригінального дослідження української історії висвітлює період від середини XVII століття до початку 20-х років ХХ століття. «Історія України» у 2-х томах. Том 1. До середини XVII століття. Том 2. Від середини XVII століття до 1923 року Автор: Наталія Полонська-Василенко Видавництво: «Либідь» Київ 1995 Мова: українська Сторінок: том 1 - 588 ,том 2 - 606 Книги схожої тематики: 1. Трикутник Правобережжя: царат, шляхта і народ. 1793–1914 рр. (Даніель Бовуа) 2. 01. РУСЬКА (ВОЛИНСЬКА) МЕТРИКА. КНИГА ЗА 1569-1572, 1574 РОКИ. Упорядники Кулаковський П. М., Святець Ю. А. 3. Вінницьке намісництво (деканат) Русько-Католицької Церкви у XVIII ст.: дослідження, публікація актів візитацій. (Зінченко А. Л., Петренко О. С.) 4. Вінницький ґродський суд. Поточна актова книга за 1769 – 1770 роки. Подокументний опис / Укладач Петренко О.С. 5. Переписи Чернігівщини 1638 та 1713 років (Оновлене друге видання) 6. Мазепина книга, перепис маєтностей ясновельможного пана гетьмана 1726 року. (упорядник І.М. Ситий) 7. Переписна книга Сумського полку 1691 року (Видання друге) 8. 06. Присяга Лубенського полку 1718 року 9. Присяга Чернігівського полку 1718 року (Подарункова оправа) 10. Відомість про залінійні поселення Полтавського полку 1762 року: збірник документів /Сухомлин О. Д./ (Дніпропетровська обл. часів Гетьманщини)

Пам’ятки української мови XVII ст. «Лексикон словенороський» Памви Беринди — визначна пам'ятка східнослов'янської лексикографії початку XVII ст. Праця П. Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., а також цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою. У передмові подається мовно-історичний та палеографічний опис пам'ятки. Надруковано з видання 1627 р. фотомеханічним способом. Памво Беринда – український енциклопедист і мовознавець, лексикограф, письменник і поет, друкар, гравер. Один із найвидатніших постатей культурно-освітнього руху Галичини та України першої половини ХVII століття. 20 серпня 1627 року вийшов друком перший словник української мови Памви Беринди – “Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”. Майже 30 років вчений-лексикограф Памво Беринда присвятив праці над словником, продовжуючи вносити корективи в свою роботу навіть під час друку. У словнику 6 982 слова написані церковнослов’янською мовою того часу, де подається тлумачення і переклад українською. Сам словник складається із двох частин: “Лексіконь” та “Имена свойственная”, в якому зібрані загальні назви неслов’янського походження, тлумачення топонімів й антропонімів. Головною метою словника було відновлення церковнослов’янської традиції літературною мовою. Щоб у такий спосіб протистояти польському наступу й католицизму. Праця відіграла величезну роль не тільки в становленні української лексикографії, а ще й білоруської, румунської та російської. Його поява стала своєрідною революцією в слов’янській лінгвістиці. Адже в ті часи на територіях Західної Європи письмовою мовою була латина. У Східній Європі, де мешкали православні – давньоболгарська-церковнослов’янська. Але мова, якою розмовляли українці, була абсолютно відмінною від книжкової. Таку розбіжність і взявся впорядковувати невтомний дослідник Памво Беринда. «Лексикон словенороський Памви Беринди» Видавництво Академії наук Української РСР, Київ 1961 Мова: українська Сторінок: 271