Новини
Русская историческая лексикология /Бархударов С.Г./ (Видання 1968 року)
Подані статті присвячені питанням розвитку російської та слов'янської лексики переважно до XVIII ст. Висвітлюється становлення низки важливих пластів словникового складу російської мови, її структурних розрядів, характеризуються деякі значні пам'ятки вітчизняної писемності, типи вживання слів. Розділ збірки займають етюди з історії окремих слів. Вперше публікуються роботи акад. С.П.Обнорського та акад. Б.М.Ляпунова з слов'янської історичної лексикології.
«Русская историческая лексикология». (Російська історична лексикологія).
Редактор: Бархударов С.Г.
Видавництво: «Наука» 1968
Мова: російська
Сторінок: 261
Розміри, см.:
Довжина 21,5
ширина 14
товщина 1
вага 0,288 кг
Детинец Киева IX-XIII веков. Кілієвич С.Р. (Наукове видання 1982 року)
Видання про дослідження найдавнішої частини Києва – дитинця.
У монографії узагальнено та систематизовано величезний матеріал, здобутий за всю історію археологічних досліджень найдавнішої частини Києва – дитинця. На підставі аналізу та картографування археологічних матеріалів, зіставлення їх із письмовими джерелами простежено основні історичні етапи формування київського дитинця – поступове переростання невеликого городища на Старокиївській горі кінця V–VI ст. до політичного та адміністративного центру міста – столиці Давньоруської держави IX–XIII ст.. Для археологів, істориків, викладачів вузів та шкіл, робітників музеїв та всіх, хто цікавиться історією древнього Києва.
«Детинец Киева IX-первой половины XIII веков». По материалам археологических исследований.
Автор Кілієвич Стефанія Ромуальдівна
Видавництво Наукова думка 1982
Мова російська
Сторінок 176
Материалы и исследования по археологии СССР. №108/ (Антикварна книга 1963 року)
Збірник археологічних досліджень слов'янських пам'яток середини I тисячоліття н.е.
Це видання присвячене археологічним пам'яткам середини I тисячоліття н.е., які пов'язані з історією слов'янських племен напередодні утворення Київської Русі. Збірник охоплює широку географію досліджень: від Смоленська на півночі до Надпоріжжя на півдні, від Лівобережного Подніпров'я на сході до Молдови та Західної України на заході.
Основні теми збірника:
- Пам'ятки корчацького типу на Житомирщині (стаття В.П. Петрова)
- Нові розкопки поселення біля с. Корчак на р. Тетерів (стаття І.П. Русанової)
- Археологічні пам'ятки Смоленщини другої половини I тисячоліття н.е. (стаття Є.А. Шмідта)
Особливу увагу приділено пам'яткам корчацького типу, які деякі археологи називають житомирськими або пам'ятками празького типу. У збірнику висвітлено історію відкриття та вивчення цих пам'яток, подано детальний опис матеріалів з розкопок курганів та ґрунтових могильників.
Важливим аспектом досліджень є спроба встановити генетичний зв'язок між корчацькими похованнями середини I тисячоліття н.е. та місцевими пам'ятками Житомирщини ранньої залізної доби.
Видання є цінним джерелом для археологів, істориків та всіх, хто цікавиться ранньою історією слов'ян та процесом формування давньоруської держави.
Собор /Олесь Гончар/(Видання 1989 року)
«Як живе сучасна людина, який її духовний світ, як ставиться вона до великих набутків свого народу, до скарбів народної культури, з якими духовними надбаннями йде в свій завтрашній день - все це знаходить художнє відтворення в романі видатного українського радянського письменника. Твір, що й сам став жертвою застійних явищ у суспільстві (після першого видання переслідувався і замовчувався майже двадцять років), спрямований проти духовного браконьєрства й безпам'ятства, кар'єризму й пристосуванства. В романі читач відчує щире вболівання за збереження навколишнього середовища, чистоту людських душ. Книга наснажена духом гуманізму й характерним для нашого часу прагненням людей до інтернаціонального єднання.» (Від видання).
У творчості видатного українського письменника Олеся Гончара, чиє ім'я шанується в усьому світі, роман «Собор» посідає особливе місце. Прийшовши до читачів наприкінці шістдесятих, твір одразу ж опинився у вирі пристрастей, бо саме в ньому чи не вперше у вітчизняній літературі могутньо і неприховане прозвучав заклик до духовного очищення й соборності, осуд національного безпам'ятства, звироднілого кар'єризму і браконьєрства. Офіційні кола сприйняли "Собор" різко негативно, адже роман, відкидаючи догматизм класових уявлень, утверджував загальнолюдські, гуманістичні цінності. Після організованих тоталітарним режимом лютих цькувань "Собору" твір було вилучено з бібліотек, книгарень та видавничих планів на довгі двадцять років.
«Олесь Гончар «Собор». Роман
Автор: Олесь Гончар — український та радянський письменник, прозаїк, літературний критик, політик, громадський діяч. Лауреат двох Сталінськіх премій (1948; 1949), Ленінської премії (1964), Державної премії СРСР (1982), кавалер трьох орденів Леніна, перший лауреат республіканської премії ім. Шевченка (1962), голова Спілки письменників України (1959—1971), академік НАН України (1978). Герой України (2005, посмертно), Герой Соціалістичної праці (31.03.1978). Кандидат у члени ЦК КПРС в 1976—1990 роках. Член ЦК КПУ в 1960—1966 і в 1971—1990 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 6—11-го скликань. Народився 3 квітня 1918 р. в с. Ломівці, в передмісті Дніпропетровська. Закінчив семирічку у сусідньому селі, Харківський технікум журналістики. З 1937 р. активно починає друкуватися у періодиці. У 1938 р. вступає до Харківського університету. Приймав участь у війні як сержант-мінометник. Зокрема у битві за Київ на річці Рось. Після закінчення війни повертається до навчання у Дніпропетровському університеті. Вступає до аспірантури при Інституті літератури ім. Шевченка АН УРСР. У 1963 р. за роман «Тронка» присуджено Ленінську премію. Виступав, як літературознавець, історик мистецтва, критик. У 1959-1971 р. очолював Спілку письменників. Відроджував українську культуру, мову та націю. Помер 16 липня 1995 р.
Видавництво художньої літератури «Дніпро», Київ, 1989
Мова: українська
Сторінок: 269
Памятники Зарубинецкой культуры (Наукове видання 1959 року)
У збірнику дається перше в археологічній літературі узагальнення ранньослов'янських археологічних матеріалів, що належать до зарубинецької культури ІІ ст. до зв. е. - III-IV ст. н. е. (Середнє Подніпров'я). У вступі дана загальна характеристика ранньослов'янської культури та розглядається низка більш приватних питань, що належать до її вивчення. У наступних статтях публікуються найбільш важливі зарубинецькі пам'ятки, досліджені як у дореволюційні роки, так і за радянських часів. Матеріал має зведену археологічну карту. Збірка розрахована на фахівців археологів та істориків.
Красное и черное / Стендаль / (Видання 1990 року)
"Червоне і чорне" - це один з найвідоміших творів Стендаля (справжнє ім'я - Анрі-Марі Бейль), який вважається шедевром французької літератури. Роман, вперше опублікований у 1830 р., розповідає історію Жульєна Сореля, молодого чоловіка з провінції, який намагається піднятися по соціальній драбині у післянаполеонівській Франції.
Назва роману символічна: "червоне" символізує армію та революцію, а "чорне" - церкву, які були двома основними шляхами для соціального просування в той час. Стендаль майстерно зображує соціальні та політичні реалії Франції періоду Реставрації, створюючи гострий соціально-психологічний портрет суспільства.
Роман вирізняється глибоким психологічним аналізом головного героя, детальним описом соціальних відносин та критичним поглядом на суспільство того часу. "Червоне і чорне" залишається актуальним і сьогодні, піднімаючи вічні теми амбіцій, кохання, класової нерівності та моральних дилем.
Бібліографічна інформація
Назва: Красное и черное
Автор: Стендаль (Анрі-Марі Бейль)
Рік і місце видання: 1990, Київ
Сторінок: 390
Мова: російська
/
довжина 22
ширина 15
товщина 2,5
Вага: 0,510 кг
Закон гомологических рядов в наследственной изменчивости. Вавилов Н. И. (Наукова книга 1987 року)
Видання з серії, присвяченої 100-річчю з дня народження академіка М.І. Вавилова, який загинув в часи сталінських репресій.
Публікація основної наукової праці Вавилова - "Закон гомологических рядов в наследственной изменчивости"
Зміст
- Закон гомологических рядов в наследственной изменчивости (1, 2, 3 видання)
- Генетика и её отношение к агрономии
- О генетической природе озимых и яровых растений
- Закономерности в развитии живого мира
- Закономерности в изменчивости растений
- Генетика
- Гомологические ряды
- Линнеевский вид как система
- Насколько всеобщее приложение менделевских законов к расщеплению гибридов
- Пути советской растениеводческой науки (ответ критикам)
- Заключительное слово по докладу "Пути советской селекции)
- Процесс эволюции культурных растений
- Критическийй обзор современного состояния генетической теории селекции растений и животных
- Приложени
Закон гомологических рядов в наследственной изменчивости
Автор: Микола Іванович Вавилов (1887-1943)
Рік: 1987
Мова російська
Сторінок: 256
Исторические повести. Племянник короля. Адьютант Бонапарта. Мария Валевская /Мариан Брандыс/ (Видання 1991 року)
Історичні повісті польського прозаїка і журналіста М.Брандиса (1912-1998). Автор мистецьки реконструював життя, діяльність і багатий внутрішній світ історичних постатей Польщі - державного діяча, дипломата, племінника останнього польського короля Станіслава Понятовського, талановитого ад'ютанта Бонапарта Юзефа Сулковського, багатої дворянки, коханки Наполеона Марії Валевської. Його творчість базується на чисельних історичних джерелах, тому часто є одним із важливих матеріалів із історії своєї Батьківщини.
Назва: Исторические повести. Племянник короля. Адьютант Бонапарта. Мария Валевская
Автор: Маріан Брандис
Рік і місце видання: 1991, Київ, видавництво "Україна"
Мова: російська
Сторінок: 509
довжина 20,5
ширина 13
товщина 2,5
Вага: 0,460 кг
Шевченко в образотворчому мистецтві (Антикварне видання 1963 року)
Рідкісне антикварне видання, присвячене великому Кобзарю. Альбом «Шевченко в образотворчому мистецтві» побачив світ у 1963 році в Києві. У виданні містяться унікальні роботи митців, присвячені життю та діяльності Тараса Шевченка. Альбом складається з двох частин: перша - "Образ Т. Г. Шевченка в мистецтві", а друга - "Художні твори за мотивами поезії Т. Г. Шевченка".
Попри певну радянську пропаганду в тексті, в альбомі є велика кількість якісних репродукцій картин, скульптур і малюнків, які досі не були зібрані в одному виданні.
Альбом сподобається усім поціновувачам творчості Кобзаря, а також мистецтвознавцям, митцям та любителям унікальних антикварних видань.
Назва: Шевченко в образотворчому мистецтві.
Рік: 1963
Київ
"Мистецтво"
Сторінок: -
довжина 34
ширина 27
товщина 1,5
Вага: 1,330 кг
Літургійне шитво України XVII-XVIII ст. Іконографія, типологія, стилістика/Тетяна Кара-Васильєва/(Видання 1996 року)
Перше ґрунтовне дослідження українського літургійного шитва XVII-XVIII ст.
Монографія Тетяни Кара-Васильєвої представляє унікальне та всебічне дослідження українського літургійного шитва періоду XVII-XVIII ст. Це перша праця, яка вводить у науковий обіг такий широкий спектр зразків цього виду сакрального мистецтва.
Авторка розглядає літургійне шитво як оригінальний вид образотворчого мистецтва, що розвивався у тісному взаємозв'язку з іконописом, стінописом та гравюрою. Дослідження демонструє, що ці види мистецтва були об'єднані не лише технічно та стилістично, але й спільним ідейним підґрунтям, яким слугувало богослов'я.
Праця Т. Кара-Васильєвої є важливим внеском у вивчення української культурної спадщини, розкриваючи маловідомий аспект сакрального мистецтва України. Вона буде корисною для мистецтвознавців, істориків, етнографів, релігієзнавців та всіх, хто цікавиться українською культурою та історією.
Pittura d`avanguardia nel dopoguerra in Europa (Авангардний живопис у післявоєнній Європі, італійське видання 1970 року)
Альбом авангардного живопису
Чудова монографія, проілюстрована 86 репродукціями.
«Перше запитання виникає у кожного, хто торкається теми авангардного живопису в післявоєнній Європі: у яких межах можна припускати історичний факт, який, безсумнівно, має велике значення, але не має безпосередньо культурного характеру, виділяти не лише хронологічно, але й точно з часу тогочасної художньої культури? Ідеалістична критика завжди заперечувала сенс такого перенесення, яке вона постулювала втручання прагматичної сфери в теоретичну; тоді як протилежна критична позиція натомість приваблюється детерміністським перенесенням: отже, у нашому випадку можна було б говорити про нову мистецьку культуру в післявоєнний період, оскільки трагедія Другої світової війни ознаменувала б загальну історична цезура, отже, маючи на увазі ту саму художню культуру.»
«Pittura d`avanguardia nel dopoguerra in Europa» (Авангардний живопис у післявоєнній Європі)
Автор: Enrico Crispolti
Видавництво: Fratelli Fabbri, Мілан, Італія, 1970
Мова: італійська
Лексикон словенороський Памви Беринди (Наукове видання 1961 року)
Пам’ятки української мови XVII ст.
«Лексикон словенороський» Памви Беринди — визначна пам'ятка східнослов'янської лексикографії початку XVII ст. Праця П. Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., а також цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою. У передмові подається мовно-історичний та палеографічний опис пам'ятки. Надруковано з видання 1627 р. фотомеханічним способом.
Памво Беринда – український енциклопедист і мовознавець, лексикограф, письменник і поет, друкар, гравер. Один із найвидатніших постатей культурно-освітнього руху Галичини та України першої половини ХVII століття. 20 серпня 1627 року вийшов друком перший словник української мови Памви Беринди – “Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”. Майже 30 років вчений-лексикограф Памво Беринда присвятив праці над словником, продовжуючи вносити корективи в свою роботу навіть під час друку.
У словнику 6 982 слова написані церковнослов’янською мовою того часу, де подається тлумачення і переклад українською. Сам словник складається із двох частин: “Лексіконь” та “Имена свойственная”, в якому зібрані загальні назви неслов’янського походження, тлумачення топонімів й антропонімів.
Головною метою словника було відновлення церковнослов’янської традиції літературною мовою. Щоб у такий спосіб протистояти польському наступу й католицизму. Праця відіграла величезну роль не тільки в становленні української лексикографії, а ще й білоруської, румунської та російської.
Його поява стала своєрідною революцією в слов’янській лінгвістиці. Адже в ті часи на територіях Західної Європи письмовою мовою була латина. У Східній Європі, де мешкали православні – давньоболгарська-церковнослов’янська. Але мова, якою розмовляли українці, була абсолютно відмінною від книжкової. Таку розбіжність і взявся впорядковувати невтомний дослідник Памво Беринда.
«Лексикон словенороський Памви Беринди»
Видавництво Академії наук Української РСР, Київ 1961
Мова: українська
Сторінок: 271
