Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі У словнику зібрано, історично, географічно і номенклатурно визначено, простежено в розвитку і взаємозв'язках з іншими утвореннями, етимологізовано та оформлено в лексикографічних статтях (їх понад 700) топонімікон, зафіксований до початку 14 ст. давньоруськими літописами у південній частині Київської Русі та на суміжних територіях (У межах України). Для дослідників - лінгвістів, істориків, географів, етнографів, усіх, хто цікавиться питаннями походження власних географічних назв. Автори: Ірина Желєзняк, Алла Корепанова, Лариса Масенко, Олексій Стрижак Рік видання: 1985 Видавництво: Наукова думка Мова: українська

Перевидання фундаментальної праці Миколи Маркевича з історії України до кінця XVIII ст. "Історія Малоросії" - це визначна пам'ятка української історіографії XIX ст., написана Миколою Андрійовичем Маркевичем. Книга охоплює історію України від найдавніших часів до кінця XVIII ст., представляючи широку панораму історичних подій та процесів. Це видання є перевиданням перших двох томів оригінальної праці, вперше опублікованої у Москві в 1842-1843 рр. Текст подається в авторській редакції з частковою транслітерацією відповідно до сучасної граматики російської мови, що робить його доступнішим для сучасного читача. Праця Маркевича є важливим джерелом для розуміння історичних поглядів та суспільно-політичної думки України XIX ст. Вона відображає тогочасні уявлення про історію українських земель, їхні відносини з сусідніми державами та процеси формування української нації. Видання супроводжується передмовою та коментарями, які допомагають читачеві краще зрозуміти історичний контекст створення цієї праці та її значення для української історіографії. Книга буде корисною для професійних істориків, дослідників державознавства, а також для всіх, хто цікавиться минулим українського народу. / Бібліографічна інформація Назва: Історія Малоросії Автор: Микола Маркевич, автор передмови Ю.С. Шемшученко Рік і місце видання: 2003, Київ Сторінок: 662 Мова: дореформена російська (з частковою транслітерацією відповідно до сучасної граматики російської мови)

Київ архітектурний (фотоальбом 1980-х) Architectural face of Kiev В фотоальбомі розповідається про різноманітні споруди та пам'ятки архітектури, історії та культури Києва. Значне місце відведено сучасній (на момент публікації - це 1980-і роки) архітектурі, новим житловим районам, паркам, монументам. Рік видання: 1987 Видавництво: Будівельник Мова: українська, англійська

Пам’ятки української мови XVII ст. «Лексикон словенороський» Памви Беринди — визначна пам'ятка східнослов'янської лексикографії початку XVII ст. Праця П. Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., а також цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою. У передмові подається мовно-історичний та палеографічний опис пам'ятки. Надруковано з видання 1627 р. фотомеханічним способом. Памво Беринда – український енциклопедист і мовознавець, лексикограф, письменник і поет, друкар, гравер. Один із найвидатніших постатей культурно-освітнього руху Галичини та України першої половини ХVII століття. 20 серпня 1627 року вийшов друком перший словник української мови Памви Беринди – “Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”. Майже 30 років вчений-лексикограф Памво Беринда присвятив праці над словником, продовжуючи вносити корективи в свою роботу навіть під час друку. У словнику 6 982 слова написані церковнослов’янською мовою того часу, де подається тлумачення і переклад українською. Сам словник складається із двох частин: “Лексіконь” та “Имена свойственная”, в якому зібрані загальні назви неслов’янського походження, тлумачення топонімів й антропонімів. Головною метою словника було відновлення церковнослов’янської традиції літературною мовою. Щоб у такий спосіб протистояти польському наступу й католицизму. Праця відіграла величезну роль не тільки в становленні української лексикографії, а ще й білоруської, румунської та російської. Його поява стала своєрідною революцією в слов’янській лінгвістиці. Адже в ті часи на територіях Західної Європи письмовою мовою була латина. У Східній Європі, де мешкали православні – давньоболгарська-церковнослов’янська. Але мова, якою розмовляли українці, була абсолютно відмінною від книжкової. Таку розбіжність і взявся впорядковувати невтомний дослідник Памво Беринда. «Лексикон словенороський Памви Беринди» Видавництво Академії наук Української РСР, Київ 1961 Мова: українська Сторінок: 271