Новини
Драматичні твори. Іван КОЧЕРГА. (Видання класичної літератури 1989 року)
Класичне видання української класики від "Наукової думки".
"Іван Кочерга - уродженець Чернігівщини, один з фундаторів української драматургії 20 століття. Він йшов складним шляхом пізнання сенсу бутя, заглиблення в непрості істини епохи грандіозних зрушень у суспільному житті країни, в свідомості кожної людини."
"Від романтизованого пошуку казки-мрії в плині не пізнаваного людиною часу він прийшов до усвідомлення й художнього осмислення проблеми влади людини над Часом і Простором."(з передмови).
Зміст
- Изгнанник Вагнер
- Фея гіркого мигдалю
- Алмазне жорно
- Марко в пеклі
- Натура й культура
- Свіччине весілля
- Майстри часу
- Підеш - не вернешся
- Нічна тривога
- Ярослав Мудрий
Драматичні твори
Автор: Іван Антонович Кочерга (1881-1952)
Київ 1989 Наукова думка
Сторінок: 730
Стефанія Кульчицька. Альбом (Видання 1987 року)
Майстри декоративно-ужиткового мистецтва
Альбом присвячений творчості львівського майстра декоративно-ужиткового мистецтва С.В.Кульчицької, що створює оригінальні сучасні костюми на основі переосмислення народних традицій, а також плідно працює в галузі художньої вишивки.
«Стефанія Кульчицька. Альбом»
Автор-упорядник: Ганна Володимирівна Савчук
Видавництво: «Мистецтво» Київ 1987
Мова: українська, англійська, німецька, французька, російська
Сторінок: 95
Київ архітектурний (Букіністика)
Київ архітектурний (фотоальбом 1980-х)
Architectural face of Kiev
В фотоальбомі розповідається про різноманітні споруди та пам'ятки архітектури, історії та культури Києва. Значне місце відведено сучасній (на момент публікації - це 1980-і роки) архітектурі, новим житловим районам, паркам, монументам.
Рік видання: 1987
Видавництво: Будівельник
Мова: українська, англійська
Вибрані твори. Григорій Квітка-Основ’яненко (Видання 1949 року)
Класика українського письменства
Збірка вміщує вибрані твори Григорія Квітки-Основ’яненка, засновника художньої прози та жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі.
Зміст:
- Г.Ф.Квітка-Основ'яненко. П.Волинський
Повісті та оповідання:
- Салдатський патрет
- Маруся
- Конотопська відьма
- Козир-дівка
- Сердешна Оксана
Драматичні твори:
- Сватання на Гончарівці
- Шельменко-денщик
«Григорій Квітка-Основ'яненко. Вибрані твори»
Автор: Григорій Квітка-Основ'яненко (1778- 1843), письменник, драматург, журналіст, літературний критик і культурно-громадський діяч. Основоположник художньої прози в новій українській літературі. Приблизно 4 роки був послушником Курязького Спасо-Преображенського монастиря. Потім повернувся до світського життя. Служив комісаром з питань провіанту в народному ополченні (1806–1807), був секретарем дворянських зборів, дир. заснованого за його участі Харківського професійного театру (1812), повітовим предводителем дворянства (1817–1828), совісним суддею, головою Харківської палати кримінального суду. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті, членом Товариства антикваріїв Півночі, був одним із засновників Харківського інституту шляхетних дівчат (1812), Благодійного товариства (1812), Харківської публічної бібліотеки (1838). Наприкінці 1810 – на початку 1820-х років в харківській ("Украинский вестник", "Харьковские известия") та московській ("Вестник Европы") періодиці почав публікувати фейлетони, статті, жартівливі вірші. 1816–1817 разом з Р. Гонорським та Є. Філомафітським видавав перший в Україні журнал "Украинский вестник", був ініціатором видання альманахів "Утренняя звезда" (1833), "Молодик" (1843), першої збірки українських прислів'їв і приказок В. Смирницького "Малоросійські прислів'я і приказки. Зібрані В.М.С." (1843). У 1820-х роках виступив із першими комедіями. Його перу належать також дві книги "Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком" (1834–1837), низка історичних нарисів, переказів російською мовою ("Головатий" 1839; "Історія театру в Харкові", 1841; "Українці", 1841; "Переказ про Гаркушу", 1842; "Заснування Харкова", 1843 та ін.). Листувався з Т. Шевченком. Кобзар присвятив йому листа "До Основ’яненка", проілюстрував "Знахаря" і "Панну Сотниківну". Найвідоміші твори: "Шельменко-волосний писар" (1829), "Маруся" (1832), "Салдацький патрет" (1833), "Пан Халявський" (1839), "Сердешна Оксана" (1841), "Козир-дівка" (1838), "Ганнуся" (1839), "Конотопська відьма" (1833), "Сватання на Гончарівці" (1835), "Щельменко-денщик" (1838, всі три – екранізовані). Його твори перекладалися польською та болгарською мовами, 1854 в Парижі опубліковано французькою мовою "Сердешну Оксану". Творчість Г. Квітки-Основ'яненка справила значний вплив на подальший розвиток української літератури, зокрема так званої етнографічної школи. (Матеріали е-Бібліотеки "Україніка")
«Державне видавництво художньої літератури», Київ, 1949
Мова: українська та російська
Сторінок: 342
Енеїда. Наталка Полтавка. Москаль-чарівник / Іван Котляревський / (Видання 1987 року)
Збірка класичних творів Івана Котляревського, що започаткували нову українську літературу.
У виданні представлені найвідоміші твори Івана Котляревського: бурлескно-травестійна поема "Енеїда", п'єса "Наталка Полтавка" та водевіль "Москаль-чарівник". Ці твори стали переломними в історії української літератури, започаткувавши використання живої народної мови в художніх текстах.
"Енеїда" - перший твір нової української літератури, що поєднує гумор, сатиру та глибокий патріотизм. "Наталка Полтавка" - зворушлива історія кохання, що стала класикою української драматургії. "Москаль-чарівник" - комедійний водевіль, що висміює забобони та людські вади.
Творчість Котляревського відзначається глибоким зв'язком з народним життям, прогресивними ідеями свого часу та гуманістичним світоглядом. Його твори заклали основи реалістичного зображення дійсності в українській літературі та продемонстрували багатство й виразність української мови.
Це видання дозволяє читачам ознайомитися з ключовими творами, що заклали фундамент сучасної української літератури та вплинули на її подальший розвиток.
Биологическая доступность питательніх веществ в почве. Механистический поход /Барбер С.А./ (Наукове видання 1988 року)
Книга для спеціалістів сільського господарства рослинницького профілю.
«На основі великого теоретичного та експериментального матеріалу проаналізовано хімічні та біологічні механізми, що визначають доступність мінеральних речовин для рослин. Дано загальний опис системи ґрунт - ґрунтовий розчин - кореневі системи рослин - мікрофлора ризосфери. На прикладі макро- та мікроелементів розглянуті кінетика їх адсорбції ґрунтом та поглинання кореневими системами, методи вимірювання вмісту доступних форм у ґрунті та моделі їх поведінки у системі ґрунт – рослина. Замість традиційних і багато в чому емпіричних методів агрохімічної діагностики автор пропонує новий підхід до визначення доступних елементів мінерального живлення рослин, який ґрунтується на простій математичній моделі системи ґрунт – коренева система.
«Биологическая доступность питательніх веществ в почве. Механистический поход» (Біологічна доступність поживних речовин у ґрунті. Механістичний похід).
Автор: Барбер С.А.
Видавництво: «Агропромиздат», 1988
Мова: російська
Сторінок: 375
Зарубинецкая культура на территории УССР. Максимов Є.В. (Наукове видання 1982 року)
Походження та ранній період історії слов’ян
«B монографії висвітлюється проблема походження та раннього періоду історії слов’ян, представленого пам'ятниками зарубинецької археологічної культури. Розглядаються різні елементи цієї культури у період від ІІІ ст. до н.е. по ІІ ст. н.е., та їх зміни, зумовлені як часом та місцезнаходженням пам'яток, відомих на Середньому та Верхньому Дніпрі, Південному Бузі, Верхній Десні та Поліссі, так і процесом соціально-економічного розвитку та зовнішніми обставинами – експансією гетів у Північне Причорномор'я, набігами сарматів у Подніпров'я, переміщеннями північних племен, які привели у ІІ ст. н. е. до виникнення, нової так званої київської культури, що стала основою давності ранішнього слов'янського середньовіччя. Для археологів, істориків.» (Зі вступу)
«Е.В.Максимов. Зарубинецкая культура на территории УССР»
Автор: Євген Володимирович Максимов
Видавництво: «Наукова думка», Київ 1982
Мова: російська
Сторінок: 180
Українська ідентичність у модусі міфологем (Руслана Демчук)
Авторка: Руслана Демчук
Рік: 2014
Кількість сторінок: 236
Національний дискурс і тема етнокультурної ідентичності набули неочікуваної актуальності після розпаду таких державних утворень, як СРСР, Югославія, фактично Грузія та Молдова. Анексія Криму й наміри розчленувати Україну зробили зазначену проблематику життєво важливою. Усталені поняття гуманітаристики щодо природності/еволюційності певних ідентифікаційних феноменів нині потребують кореляції або перегляду. Зокрема, Україна запропонувала відмінну від Росії модель соціального існування у контексті східноєвропейського простору, зумовлену як історико-культурною компонентою, так і специфічною самоідентифікацією індивідуумів.
У монографії розглянуто формування української ідентичності у ракурсі репрезентативних міфологем з актуалізацією концептів "ієротопія", "храмова свідомість", "мнемотоп", "крипторелігійна поведінка", "ностальгічний міф" тощо.
Текстология /Д. С. Лихачев/ (Наукове видання 1983 року)
Класичне видання з теорії літератури. У своїй науковій праці "Текстология на материале русской литературы X - XVII веков" відомий філолог Д. С. Лихачов розповідає про місце текстології серед інших філологічних дисциплін, а також про те, як текстологія стала наукою, що вивчає історію тексту і нерозривно пов'язаною з історичною наукою, літературознавством, історією суспільної думки та палеографією. Автор стверджував, що самостійність текстології як науки та її тісний зв'язок з іншими науками особливо чітко визначилася у тій галузі, яка вивчає руську літературу XI—XVII ст. Попри певну ідеологічну забарвленість, це видання містить важливий узагальнюючий досвід текстології, що нагромадився у фахівців з давньоруської літератури. Тому, матеріали, які викладені у "Текстологии на материале русской литературы X - XVII веков" можуть бути корисними і для текстологів, які працюють і в інших сферах.
Видання підійде усім, хто цікавиться теорією літератури та, зокрема, історією давньоруської літератури.
Назва: Текстология
Автор: Дмитро Сергі́йович Лихачов (1906 - 1999) — філолог, історик, текстолог, академік, автор фундаментальних праць присвячених історії давньоруської літератури та текстології.
Рік: 1983
Ленинград, "Наука" Ленинградское отделение
Сторінок: 639
Розміри,см.:
довжина 22
ширина 15,5
товщина 3
Вага: 0,730 кг
Эмблемы земель гербы городов Левобережной Украины периода феодализма. Румянцева В. В. (Букіністика 1986 року)
Історія виникнення та подальшої еволюції міських гербів Лівобережної України в період феодалізму. Для виявлення генези міських гербів розглядаються символи та емблеми, які існували на цій території з давніх часів. Виникнення інституту міського герба показано в тісному зв'язку із закономірностями розвитку українських феодальних міст, особливостями їхнього суспільного устрою та правовим становищем.
Розкривається зміст герба як історичного джерела.
Эмблемы земель гербы городов Левобережной Украины периода феодализма.
Авторка: Румянцева В. В.
Рік: 1986 - Наукова думка
мова: російська
Сторінок: 128
Севастополь / Александр Малышкин / (Видання 1987 року)
Повість письменника Олександра Малишкіна, на основі якої в Одеській кіностудії був знятий однойменний фільм - "Севастополь".
Сюжет твору розгортається 1917 року в Севастополі на Чорноморському флоті. Події зображують революційні настрої тих часів, зміну поглядів молодого юнкера Шелехова на радянську ідеологію. Видання оформлене репродукціями художника Володимира Конєва.
Назва: Севастополь
Автор: О. Малишкін
Рік: 1987 рік
Місто: Сімферополь
Видавництво: Таврія
Сторінок: 332
Мова: російська
Лексикон словенороський Памви Беринди (Наукове видання 1961 року)
Пам’ятки української мови XVII ст.
«Лексикон словенороський» Памви Беринди — визначна пам'ятка східнослов'янської лексикографії початку XVII ст. Праця П. Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., а також цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою. У передмові подається мовно-історичний та палеографічний опис пам'ятки. Надруковано з видання 1627 р. фотомеханічним способом.
Памво Беринда – український енциклопедист і мовознавець, лексикограф, письменник і поет, друкар, гравер. Один із найвидатніших постатей культурно-освітнього руху Галичини та України першої половини ХVII століття. 20 серпня 1627 року вийшов друком перший словник української мови Памви Беринди – “Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”. Майже 30 років вчений-лексикограф Памво Беринда присвятив праці над словником, продовжуючи вносити корективи в свою роботу навіть під час друку.
У словнику 6 982 слова написані церковнослов’янською мовою того часу, де подається тлумачення і переклад українською. Сам словник складається із двох частин: “Лексіконь” та “Имена свойственная”, в якому зібрані загальні назви неслов’янського походження, тлумачення топонімів й антропонімів.
Головною метою словника було відновлення церковнослов’янської традиції літературною мовою. Щоб у такий спосіб протистояти польському наступу й католицизму. Праця відіграла величезну роль не тільки в становленні української лексикографії, а ще й білоруської, румунської та російської.
Його поява стала своєрідною революцією в слов’янській лінгвістиці. Адже в ті часи на територіях Західної Європи письмовою мовою була латина. У Східній Європі, де мешкали православні – давньоболгарська-церковнослов’янська. Але мова, якою розмовляли українці, була абсолютно відмінною від книжкової. Таку розбіжність і взявся впорядковувати невтомний дослідник Памво Беринда.
«Лексикон словенороський Памви Беринди»
Видавництво Академії наук Української РСР, Київ 1961
Мова: українська
Сторінок: 271
