Літературний виклад народного переказу про Кирила Кожум'яку авторства відомого письменника Антона Лотоцького. В книжечці використано ілюстрації відомого в свій час українського архітектора і художника Фартух-Філевича Ярослава Васильовича (1897-1979), випускника Празької політехніки. Видавництво "Культура й освіта" Діточа бібліотека Антін Лотоцький Кирило Кожумяка. Народний переказ. Образки: Михайла Фартуха Накладом Організації українок Канади Сторінок: 64 ЕСУ про автора: ЛОТО́ЦЬКИЙ Антін Львович (псевд. і крипт.: А. Бей, Я. Вільшенко, Я. В-ко, Я. В., Я. Ярославенко, Лотан, Мубал, Вуйцьо Тонцьо, Тото-Долото та ін.; 13. 01. 1881, с. Вільховець, нині Бережан. р-ну Терноп. обл. – 28. 05. 1949, Львів) – письменник, публіцист, педагог, громадський діяч. Син Лева, брат Володимира-Богдана та Ми­хайла Лотоцьких. Член СПУ (1946). Закін. Бережан. гімназію (1903), Львів. університет (1910). Від 1911 вчителював у гімназії в м. Рогатин (нині Івано-Фр. обл.), співзасн. товариства «Молода Січ» (1912). Від серпня 1914 – доброволець Легіону УСС, редагував і видавав стрілец. часописи «Вісник Пресової кватири УСС», «Самопал», «Червона калина». Автор слів «Гімну Коша» (1916), поклав на музику А. Баландюк. Співпрацював із львів. ж. «Світ дитини» (від 1919). У 1922 повернувся до Рогатина, де 1923 разом із М. Угрином-Безгрішним заснував видавництва «Журавлі» та «Сині дзвіночки», видавав ж. «Рогатинець». Після 2-ї світової вій­ни – у Львові. Автор літ. обробок нар. казок, легенд, істор. переказів, оповідань і повістей для дітей та юнацтва, зокрема «Цвіти з поля» (1907), «Наїзд обрів» (1923), «Казка про Шевчика» (1924), «Кужіль і меч», «Лицар Добриня» (обидві – 1927), «Перша проща» (1933), «Мандрівки Мишки-гризикнижки» (1934), «Княжа Галиця» (1936), «Княжа слава» (1942; перевид. 1991 у Львові) та ін.; п’єси «Коник-стрибунець» (1922); сценіч. картин «В ніч на святого Миколая» (1931) та «Іван і Ганнуся» (1932); кн. «Історія України для дітей» (1934; перевид. 1991 у Львові); циклу оповідань із віт­чизн. історії 10–14 ст. «Було колись на Україні» (кн. 1–5, 1934–37); поеми «Золоті ворота» (1937); розвідки «Тарас Шевченко в німецьких перекладах» (1914); підручника «Коротка граматика української літературної мови» (1936, 1938; у спів­авт.), низки перекладів, наук.-популяр. та літ.-крит. статей. У Тернополі 1991 перевид. оповідання «Роксоляна» (з вид. 1936), у 1992 – зб. «Козак Байда»: стрілец. легенду «Чому червоних маків так багато?» (з вид. 1923), істор. оповідання «Смертне зілля» (з вид. 1937), «Три побратими (з вид. 1934), «Козак Байда» (з вид. 1936). Окремі твори Л. увійшли до колектив. зб. «Три казки» (1992; «Казка про Змія, князівну та Гриця»), читанок «Рости на щастя України-мами» (1991) і «Я дитина українська» (1993), «Буде нами втішатися Україна-мама» (2000), антології духов. поезії «Богославень» (1994; усі – Тернопіль).

Роман оповідає про мальовничу гірську природу Бойківщини навколо села Розлуч. Ці края нині входять до Самбірського району Львівської області. У романі це названо діалектним словом Кичери. Тут пройшло дитинство автора повісті – лікаря (акушер-гінеколог) Софії Парфанович. У Львові вона була викладачам та директором фельдшерсько-акушерської школи. Після Другої світової війни емігрувала до США. Цей роман Софії Парфанович заснований на її спогадах про дитинство у рідних краях вперше видали у Нью-Йорку в 1974 році, вже після її смерті. Перед Вами перше видання цього роману. Він буде цікавий всім хто любить природу Карпат, етнографам та поціновувачам рідкісних літературних творів. З оригінальної передмови: "Софія Парфанович пише стилем простим, невибагливим, зрозумілим для кожного читача, застосовуючи теж мову місцевої говірки бойків. Цим робить картини й переживання персонажів плястичнішими." Попід кичерами та над потоком (З родинної хроніки). Автор: Софія Миколаївна Парфанович (1898-1968) Наукове товариство ім. Шевченка Українська Літературна Бібліотека Том 14 Ню Йорк 1974 Сторінок: 240