- 1. Історія
- 2. Етнографія
- 3. Місце видання
- 4. Книги з автографом чи екслібрисом
- 5. Антикварні книги
- 6. Сучасні видання
- 7. Діаспоріана
- 8. Література для дітей
- 9. Художня література
- 10. Кулінарна історія
- 11. Сільське господарство та промисловість
- 12. Книги Видавництва РВВ
Антикварні книги на подарунок
Топ продажів
Гураіан XX сторіччя. Спогади і думки /Максим Корсунь/ (Діаспорне видання 1965 року)
2600 грн.
Спогади автора в еміграції. Діаспорне видання.
«Роблю цей опис мого життя, щоб засвідчити правду й зробити приємне тим, які постраждали без вини, або страждають і досі. Сучасний світ зматеріялізований вже не в силі зрозуміти, яку користь може дати книжка, написана в південній Америці, тим, що померли майже всі, або якщо живуть ще й досі, то знаходяться там на замерзлому прибережжі Льодового океану, або на прибережжі Білого моря, або в країнах далекого Сибіру? Така думка може здаватись дивною.» (Зі вступу).
«Гураіан XX сторіччя. Спогади і думки».
Автор: Максим Корсунь
Видавництво: ОО.Василіян, Прудентопіль-Парана-Бразилія, 1965
Мова: українська
Сторінок: 141
Поезії /Филипович/ (Діаспорне видання 1957 року)
1950 грн.
Збірка українського поета. Діаспорне видання.
Збірник поезії містить бібліографічний нарис та вступну статтю В.Державіна.
«А давне слово на сторожі,
Напівзабуте слово те,
Як пишне дерево, зросте
У дні співучі і погожі.»
«Филипович П. Поезії».
Автор: Филипович Павло Петрович (псевд. — Павел Зорев; 02.09(20. 08).1891—03.11.1937) — поет, літературознавець, перекладач, педагог. Професор. Н. в с. Кайтанівка (нині село Катеринопільського р-ну Черкас. обл.) в багатодітній сім’ї священика. Навч. в Златопільській г-зії, закінчив Колегію Павла Ґалаґана із золотою медаллю (Київ, 1910), далі навч. на юридичному (1 рік) та історико-філологічному ф-тах Київ. ун-ту (закінчив 1915). Почав писати рос. мовою з 1910, із 1917 — українською; позначені символізмом вірші друкував у "Музагеті", в альманасі "Гроно" (1920). Приват-доцент Київ. ун-ту; професор Київ. ін-ту нар. освіти (1920—33), викладач курсу нової укр. літератури. Дослідник проблем російсько-укр. літ. зв’язків, творчості укр. класиків, теор. проблем літературознавства. Автор поетичних збірок "Земля і вітер" (1922) та "Простір" (1925), позначених глибиною думки й досконалістю форми, та літературознавчих праць "Шевченко і декабристи" (1926), "Пушкін в українській літературі" (1927), "Українське літературознавство за 10 років революції" (1928), "З новітнього українського письменства" (1929) та ін. Належав до неокласиків, позиції яких відважно захищав у літературній дискусії 1925—1928. Був співробітником Постійної комісії для видання пам’яток новітнього укр. письменства при ВУАН і київ. філії Ін-ту ім. Т.Шевченка Наркомосу УСРР, членом Бібліологічного т-ва при ВУАН. Заарештований 5 вересня 1935 за звинуваченням в участі в контрреволюц. націоналістичній організації. Засланий на Соловки, страчений разом із діячами укр. к-ри в урочищі Сандармох. Реабілітований 23 січня 1958. (Інститут історії України).
Видавництво: Інститут Літературознавства при Українському Вільному Університеті, Мюнхен, 1957
Мова: українська
Сторінок: 147
Коссак. Охримович. Тураш (Діаспорне видання 1968 року)
2800 грн.
Збірник про трійку революціонерів. Діаспорне видання.
«Зенон Коссак, Степан Охримович і Мирослав Тураш видатно записали свої імена в історії українського націоналістичного руху на західньоукраїнських землях. Перші два – 3.Коссак і Ст.Охримович працювали довгі роки разом, аж доки смерть останнього не перервала їх спільні шляхи. Мирослав Тураш дійшов до керми Крайової Екзекутиви ОУН на західньоукраінських землях щойно в 1939 році. Незважаючи проте на віддаль часу, їх трьох єднає керівна роля в ОУН 1 жертовна боротьба за право українського народу жити у власній державі.»
«Коссак. Охримович .Тураш».
Видавництво: Накладом головної управи, Ліґа Визволення України, Торонто, 1968
Мова: українська
Сторінок: 190
Від Комітету до Державного Центру /Кость Паньківський/ (Діаспорне видання 1968 року)
6200 грн.
Спогади в еміграції. Діаспорне видання
Книга спогадів громадсько-політичного діяча Костя Паньківського про роботу Українського центрального комітету починаючи з 1944 р., коли відбулося перенесення діяльності комітету за межі України. Книга містить відбиток екслібрису «БІБЛІОТЕКА свящ. Тимофія Міненка 00346-Дата: JUN 23 69»
«Думка написати спогади про українське громадсько-полі- тичне життя воєнних і повоєнних років зародилася восени 1955 року на високому березі Гудзону у Нью-Йорку. Там, у Рівер- сайд Парку, недалеко від Колюмбійського Університету, де працював Михайло Олексійович Ветухів, часто зустрічалися з ним у полуденну пору Микола Іванович Шлемкевич і я. Ми всі три були членами управи активної тоді політичної органі- зації - Союзу Українських Національних Демократів, що ста- вила собі, як скоро показало життя, неспівмірні з нашими силами завдання: об'єднати в одну організацію українські демократичні сили, розпорошені у різних групах.» (Від автора).
«Від Комітету до Державного Центру».
Автор: Кость Паньківський
Видавництво: «Ключі», серія «Життя і Мислі» №9, , Нью-Йорк-Торонто, 1968
Мова: українська
Сторінок: 283
Очима душі – голосом серця /упорядник Євген Онацький/ (Діаспорне видання 1956 року)
1800 грн.
Твори й переклади письменників ідеалістичного і виховно-естетичного спрямування . Діаспорне видання. Діаспорне видання.
«Збірка "Очима душі голосом серця" складається з творів, почерпнутих з різних чужинецьких авторів, головно в італійського письменника Н.Сальванескі, а потім в аргентінських письменників: Сільвії Ватто і Констансіо Вігіле, в уругвайця, Люїса Лямарке, в мехіканця, Амадо Нерво, в американців Франко Кране, Б.Бартона та Фультона Овкслера, в італійця Джованні Папіні.» (З передмови).
Євген Онацький «Очима душі - голосом серця». Переспіви.
Автор: Євген Онацький
Видавництво: «Перемога», Буенос-Айрес, 1956
Мова: українська
Сторінок: 102
Початки УВО в Галичині. Срібна Сурма: спогади і матеріали до діяння Української Військової Організації. /Зиновій Книш/ (Діаспорне видання)
4800 грн.
Інші книги серії видавництва “Срібна сурма” про УВО:
Власним руслом. Українська військова організація від осени 1922 до літа 1924 року
Далекий приціл. Українська військова організація в 1927-1929 роках
Історія України, Українська Військова Організація. Діаспорне видання.
Постала УВО з метою продовжувати збройну боротьбу за державність. У ній брали участь військовики різних політичних партій, а створенню її сприяла міжнародна і внутрішньо-українська ситуація: в Україні тривала партизанська боротьба, справа Східної Галичини ще не була вирішена в міжнародній політиці, і хоч два українські уряди (УНР і ЗУНР) діяли не скоординовано, однак все це підносило настрій і творило надії на майбутнє.
«Все ж таки вдалося якось скласти і передати до рук читацької публіки цей другий збірник. Дуже багато поміг мені в цьому сотн. Осип Навроцький з Вінніпеґу. Не тільки самий списав і прислав великої історичної вартости особисті свої спогади й помічення з часів перших років дії УВО у Львові, але з великим накладом праці і зовсім безкорисно винотовував зо старих річників преси всякі нотатки про діяльність УВО, розшукував їх в архівах Осередку Української Освіти й Культури в Вінніпегу та в інших тамошніх бібліотеках, переписував їх на машині, робив фотостати і все те прислав до мене, як редактора.»
«Срібна Сурма: спогади і матеріали до діяння Української Військової Організації. Збірник ІІ. Початки УВО в Галичині».
Упорядник: Зиновій Книш
Видавництво: «Срібна Сурма», Торонто,
Мова: українська
Сторінок: 166
На твердій землі /Улас Самчук/ (Діаспорне видання)
3200 грн.
Дуже життєствердний роман про українського іммігранта в Канаді. Діаспорне видання.
«Присвячується пам'яті столітніх роковин об'єднання провінцій Канади та 75-літніх роковин поселення українців у цій країні - 3 почуттям глибокої пошани до їх творчого, будуючого і організуючого генія.»
«Коли я наважився на цю карколомну авантюру набути власний будинок із шости кімнат з пивницею, за дванадцять тисяч і сімсот долярів, маючи на конті Королівсько-Канадського банку всього лиш тисячу сімсот готівкою Мені здавалося, що я наважився, як не на справжнє самогубство, то в кожному разі на якусь довічну каторгу, з якої не було вороття. Це коштувало мені не тільки багато долярів, але ще більше безсонних ночей, ніби я збирався ограбувати банк, або виконати атентат.»
Улас Самчук «На твердій землі». Роман.
Автор: Улас Самчук
Видавництво: Видано коштом і стараннями Української Кредитової Спілки, Вінніпеґ, Торонто, Канада
Мова: українська
Сторінок: 390
В обіймах Мельпомени /Дарія Ярославська/ (Діаспорне видання 1954 року)
2500 грн.
Роман. Діаспорне видання.
Твір «письменниці Дарії Ярославської, якої початок творчості датується ще з-перед другої світової війни. Авторка дебютувала повістю «Полин під ногами», яка вийшла у видавництві «Діло», опісля «Поміж берегами» у видавництві «Київ» і тепер «B обіймах Мельпомени». Дія проходить у час воєний, але ніякі події, що стрясали тодішними людьми, не знаходять місця в романі. Гурт акторів живе в своєму світі мистецтва і це є їхня ціль і їхня суть. В романі домінують вечірні світла театру, і вони висвітлюють життя і долю зв'язаних з богинею Мельпоменою людей. На сторінках книжки проходить наснажена боротьба однієї людини проти застою і статичного, побутового сприймання мистецтва. В конфлікті старого і нового, застою і поступу, статичного 1 динамічного, доходить до кульмінаційної точки, в якій герой роману втрачає віру в доцільність боротьби. Все, здається є проти нього, все спряглося, щоб вбити його ідею, вбити справжнє мистецтво. Герой є сам у порожній темній залі. І в своїй самотності він знаходить нові сили. Перемагають позитивні цінності людської натури і закоханість у мистецтво. Це історія гурту людей нашої доби, завжди актуальна стояли і стоять службі Мельпомени».»
«Того ранку знову вибухла буча. Відбувалася десь недалеко від акторського входу, але її було чути в цілому театральному приміщенні. Голос директора Евича, звучний і сильний, лунав відгомоном по порожніх, у ранкових годинах, коридорах, вестибюлі, фойє та залі, доходив до секретаріяту й убиралень акторів, де саме прибиральниці наводили порядок.»
Дарія Ярославська «В обіймах Мельпомени». Роман.
Автор: Дарія Ярославська
Видавництво: Видавництво Миколи Денисюка, Буенос-Айрес, 1954
Мова: українська
Сторінок: 413
З чужого поля /уп. Євген Онацький/ (Діаспорне видання 1965 року)
1400 грн.
Твори й переклади письменників ідеалістичного і виховно-естетичного спрямування . Діаспорне видання.
«Переклади збірки «З чужого поля» друковано в різні часи в багатьох часописах та журналах, роблено їх без усякого наперед уложеного пляну, без всякої керівної ідеї, лише за моїм часовим уподобанням». (Зі вступного слова).
Зміст:
- Едмондо де Амічіс - Батьківщина.
- Люїджі Піранделльо - Патент
- Ф. Де Роберто - Чотки
- Люїджі Люкателлі - Після стількох років
- Т. Г. Флягіфф - Дві свічки й одне пиво.
- Грейс Паркер Оурслер - Умру, не дамся!
- А.Аббот - Недотримана обіцянка
- Г.Гайнор - Гіїни рукавички.
- Джек Фостер - Година долі
- П. Барабас - Любов позасмертна.
- Г.Г. Мунро - Відчинене вікно.
- А. Кронін - Чому я вірю в Бога.
- А. Кронін - Свічка в Відні.
- Вінсент Шіян - Син хірурга.
- Роберт Фонтен - Вершок слави.
- В. Джекобс - Мавп'яча лапа.
- Августо Л. Жіневрі - Діти. ........
- Таро Д'Енцо - Мурашки в оазі.
- Еразмо Пінета - Візія королів-магів.
- Джузеппе Цукка - Та хіба ж я скупар?
- Джузеппе Цукка - Мої дві, трохи втомлені, валізки.
- Гейл Бойл - О, колиб я мав доню!
- Марк Твейн - Таємниця двох близнюків.
- Є.Онацький - Єдиний вінок Івана Кавуна.
- Є.Онацький - Побратими.
- Є.Онацький - Лицарські душі
«З чужого поля».
Автор: Євген Онацький
Видавництво: Українсько-Американська Видавнича Спілка, Чікаґо, 1965
Мова: українська
Сторінок: 145
Причепа /Іван Нечуй-Левицький/ (Діаспорне видання 1955 року)
2450 грн.
Повість. Вічна історія про любов і зраду. Діаспорне видання.
«Скасування кріпацтва в 1861 р. не принесло сподіваної полекші українському народові. Репресії й заборони з метою цілковитого знищення українців, як окремого народу, дальше духове, політичне й соціяльно-економічне понево- лення селянства, міщанства й інтелігенції — це найголовніші особливості тієї доби. Правобережна Україна терпіла подвійний тиск: російського правління в усіх його жахливих формах і польський соціяльно-економічний та духовий.» (З передмови проф. О.Старчука).
«Перед панотцями на столі, накритому червоною вовняною скатеркою, між двома свічками, стояв повний графин горілки. Проміння од свічок пронизувало пляшку з обох боків, вигравало в жовтій, чистій, як сльоза, горілці, заправленій пахучими корінцями, — бодяном, каманом та гвоздичками, — блищало веселими іскрами на гранчастій різаній затичці, на чистих, прозорих боках графина. Коло графина стояла тарілка з скибками паляниці і мисочка з вишневим варенням.»
Іван Нечуй-Левицький «Причепа». Повість.
Автор: Іван Нечуй-Левицький (1838-1918). Народився в м. Стеблеві Київської губернії (нині Черкащина), в сім’ї сільського священика. Навчався у сільській школі, в 1847 році вступив до Богуславське духовне училище, яке закінчив у 1853 році і в якому викладав. Там вів вивчав латинську, грецьку та церковнослов’янську. У 1853 році І. Левицький вступив до Київської духовної семінарії. Закінчивши семінарію, рік хворів, а потім деякий час працював у Богуславському духовному училищі викладачем. 1861 – 1865 – навчався у Київській духовній академії. Отримав призначення і працював учителем російської словесності в Полтавській духовній семінарії, потім у гімназіях Каліша (1866-1867), Седлеце (1867-1872), Кишинева (з 1873). Одночасно з педагогічною діяльністю починає писати. Майбутній письменник написав такі перші твори: «Жизнь пропив, долю проспав» та «Наймит Яріш Джеря». З 1873 року працює у Кишинівській чоловічій гімназії викладачем російської словесності, де очолює гурток прогресивно настроєних учителів. Потрапляє під таємний нагляд жандармерії. 21 рік він віддав благородній праці вчителя. Лише з 1868 починає друкуватись. 1885 року І.Нечуй-Левицький йде у відставку й перебирається до Києва, де присвячує себе винятково літературній праці. Він брав активну участь у суспільному житті, став членом «Громади». До кінця життя І. Левицький жив у злиднях. Останні дні провів на Дегтярівці, у так званому «шпиталі для одиноких людей», де й помер самотнім 2 квітня 1918 року. Похований на Байковому кладовищі.
Видавництво: Накладом видавничої спілки «Тризуб», Вінніпеґ, Канада, 1955
Мова: українська
Сторінок: 275
Хіба ревуть воли, як ясла повні /Панас Мирний/ (Діаспорне видання 1955 року)
2200 грн.
Роман з народного життя. Діаспорне видання.
Основною ідеєю твору є проблема соціальної несправедливості. Головний герой Чіпка шукає свій шлях, але так і не знаходить, адже його життя — постійна боротьба за правду, боротьба, яка ведеться на межі чесних і темних вчинків. Гостре відчуття соціальної нерівності щоразу підживлює бунтарський дух юнака. Сила кохання, вірність, справжня дружба, проблема виховання — усі ці мотиви є наскрізними у творі, що став класикою шкільної програми.
«На дворі весна вповні. Куда не глянь - скрізь розвернулося, розпустилося, зацвіло пишним цвітом. - Ясне сонце, тепле й приязне, ще не вспіло наложити палючих слідів на землю; як на великдень дівчина, красується вона в своїм розкішнім убранні... Поле що безкрає море - скільки зглянеш -розіслало зелений килим, аж сміється в очах.»
«Мирний Хіба ревуть воли, як ясла повні» Роман з народного життя П.Мирного та І.Білика».
Автор: Панас Мирний (Рудченко)(1849-1920). Народився в родині бухгалтера повітового казначейства в місті Миргороді на Полтавщині. Після кількох років навчання в Миргородському парафіяльному, а потім у Гадяцькому повітовому училищі чотирнадцятилітній хлопець йде на роботу. Чиновницька служба почалася в 1863 році в Гадяцькому повітовому суді. Наступного року він переходить у повітове казначейство помічником бухгалтера, а згодом, після короткочасного перебування в Прилуках, займає цю ж посаду в Миргородському казначействі. З 1871 року Панас Рудченко живе і працює в Полтаві, займаючи різні посади в місцевій казенній палаті. Перші його твори (вірш «Україні» та оповідання «Лихий попутав»), підписані прибраним ім’ям Панас Мирний, з’явилися за кордоном, у львівському журналі «Правда» в 1872 році. Ще 1875 року в співавторстві з братом Іваном Біликом було закінчено роботу над романом «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», в зв’язку з так званим Емським указом твір не був опублікований і вперше з’являється в Женеві у 1880 році. Ще за молодих років він був зв’язаний з революційним визвольним рухом, з 1875 року брав участь у нелегальній роботі революційного гуртка «Унія». Коли 1914 року було заборонено вшанування пам’яті Шевченка, письменник у відозві, написаній з цього приводу, висловлює глибокий протест і обурення діями російської влади. Після встановлення Радянської влади в Україні Мирний, незважаючи на свій похилий вік, іде працювати в Полтавський губфінвідділ. Помер Панас Мирний 28 січня 1920 року.
Видавництво: «Говерла», Нью-Йорк, 1955
Мова: українська
Сторінок: 346
Панські жарти /І. Франко/ (Діаспорне видання 1956 року)
2200 грн.
Українські жарти від видатного українського письменника. Діаспорне видання.
Ці жарти є продуктом національної самосвідомості та глибокої поваги до великого українця. Вони демонструють не лише гумористичний підхід до великої постаті, але й відображають певний рівень іронії щодо реального життя і викликів того часу.
«… український народ святкує 1956 року 100-ліття народження Івана Франка. Звичайно, в Україні ці святкування з наказу окупанта проходять під знаком «єднання двох братніх народів». Під ярмарковий шум і галас цього "ювілею" московські пропагандисти на всі лади прославляють І. Франка як «невтомного борця за соціялізм-комунізм» і за «вічну дружбу російського й українського народів». Але гасло-заповіт І. Франка «Не пора, не пора москалеві й ляхові служить» ще живе в Україні. І тому, слухаючи з примусу тієї большевицької брехні, український народ у німій пошані клонить сьогодні голову перед своїм Великим Каменярем, який все, що мав, віддав для одної ідеї, і горів, і яснів, і страждав, і трудився для неї....» (Від редакції).
Іван Франко «Панські жарти».
Автор: Іван Якович Франко (1856-1916) – великий український письменник, один з будівничих нової української нації. Народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі в Східній Галичині в родині селянина-коваля. Навчався спочатку в школі села Ясениця-Сільна (1862–1864), потім у так званій нормальній школі при василіанському монастирі у Дрогобичі (1864–1867). У 1875 році закінчив Дрогобицьку гімназію. Восени 1875 р. став студентом філософського факультету Львівського університету. Перші літературні твори — вірш «Народна пісня» (1874) і повість «Петрії і Довбущуки» (1875) були надруковані в студентському часописі «Друг». Активна громадсько-політична й видавнича діяльність та листування з Михайлом Драгомановим спричинили арешт письменника за звинуваченням у належності до таємного соціалістичного товариства. У 1880 р. вдруге заарештовують, обвинувачуючи в підбурюванні селян проти влади. У 1881 р. став співвидавцем часопису «Світ», після закриття (1882) якого працював у редакції часопису «Зоря» й газеті «Діло». В травні 1886 р. взяв з Ольгою Хоружинською шлюб у Павлівській церкві Колегії Павла Галагана. У 1888 р. деякий час працював у часописі «Правда». Зв’язки з наддніпрянцями спричинили третій арешт (1889) письменника. У 1890 р. за підтримки М. Драгоманова стає співзасновником Русько-Української Радикальної Партії. З 1908 р. стан здоров’я значно погіршився, однак він продовжував працювати до кінця свого життя. Помер 28 травня 1916 р. у Львові.
Видавництво: Видавець Іван Тиктор, Вінніпеґ, 1956
Мова: українська
Сторінок: 132