Записки НТШ кн. I, Т. LXIX (Антикварна книга 1906 року)

Сей п’ятнадцятий річник “Записок” розпочинаємо в міцній надії, що вже зближається кінець тої splendid isolation, в яку постаралися поставити наукову роботу, згруповану коло нашого Наукового Товариства, абсолютні заборони російської цензури й неприхильність офіціозних або шовіністично настроєних наукових сфер (російських і польських), що старалися позбавити впливу нашу наукову роботу, замовчуючи й ігноруючи її всюди. Нині слабне й валиться вже цензурний кордон, що ділив нас від українських земель Росії, а й подуви свіжого вітру, занесені могутнім суспільним рухом і в катакомби офіціозної науки, певно не лишаться без впливу на оздоровлення й освіження наукової роботи, дадуть їй більшу об’єктивність і свободу від офіціозних і шовіністичних камертонів. Наша наукова робота, сими противними заходами поставлена на становище національної й політичної маніфестації, явиться в тім світлі, яке в дійсності належало й відповідало її – змагань до можливо ясного й правдивого пізнання сучасності й минувшини нашого народу й сотворення культурних засобів для його подвигнення з вікового занепаду.

Орган інституції, основаної в столиці австрійської України Українцями з Росії для розвою української літератури й науки проскрібованої в Росії, “Записки” заложені були п’ятнадцять літ тому з ініціативи українських (київських) учених і літераторів, які гірко відчували заборону, що тяжила над українським словом в Росії й абсолютно виключала наукові публікації на українській мові. Цілий ряд визначних учених-Українців прирік тоді свою участь у сім першім науковім українськім журналі. Але обставини поневоленої України показалися сильнішими від сих приречень: дуже небагато додержало свої обіцянки й взяло участь в заснованім журналі. Ще менше було таких, що не скінчили своєї участі в нім з першою статтею. Підписаний, поставивши собі завданням розширити Записки, організувати їх по типу наукової часописи й випускати її що три, потім що два місяці (перші роки Записки виходили річником), дуже скоро мусів переконатися, що в тодішніх цензурних і всяких інших обставинах було б чистою ілюзією покладатися на поміч великої “соборної України”, що наукова робота, коли хоче йти, мусить опертися на місцеві сили.

Старання в сім напрямі не були даремні. Коли участь України російської зіставалася припадковою й уривковою, то на місці, у Львові організувалася громадка людей, не багато числом, але сильних духом, вірою в будучність свого народу й любов’ю до нього, що сміло підставила свої плечі під тягар української наукової роботи й двигнула його з незломним наміром – донести до хвилі розкріпощення України, щоб передали його в руки нових, численних робітників свобідної й обновленої соборної України.

І тепер ми чуємо себе при границі тої обітованої української землі. Довгий і тяжкий, безпривітний шлях по пустині добігає кінця. Останніми прасовими розпорядженнями відтворена нашому журналу дорога в Росію. “Временныя правила” дають можність засновання українських наукових часописів в Росії. Близький той час, коли ми не будемо одинокі в своїй науковій роботі й не будемо ізольовані в ній.

Витаючи сю близьку й радісну хвилю хочемо стрінути її гідно – як лише можливо хочемо пристроїти й прикрасити наш журнал. Сповняємо давній дезідерат наукових секцій Товариства й розширяємо великість книжок – се дасть нам можність давати більше статей та свобіднійше містити більші статті й більші матеріали. Даємо показнійшу форму книжкам. Зближається час, коли по словам поета, котрого іменем прикрашаємо наші публікації

спочинуть потомлені невільників руки
і коліна відпочинуть кайданами куті
– бодай трохи!

З вірою в близьке відродження українства, в близький розвій української науки з подвоєною енергією вступаємо в новий рік нашого видання, що відкриває перед нами нові, далекі й широкі перспективи наукової роботи. А коли наша радість здивує когось, нехай пригадає собі, що сі слова пише Українець з Росії, що п’ятнадцять літ тому писав вступну статтю для першої книжки сеї “абсолютно забороненої в Росії” наукової часописи, що дванадцять літ з тяжким трудом редагував сей проскрібований і старанно замовчуваний орган, і сам з цілою своєю науковою роботою за сей увесь час був проскрібований в Росії, а взагалі вся та українська наукова діяльність представлювана як робота “темних сил”. Зміркувавши се, мабуть ніхто не здивується радості, яку будить в нас упадок заборон та перспектива свобідної наукової роботи й обміну наукової мислі на великих просторах українських земель

У Львові. 1(14)/І 1906, М. Грушевський

Антикварне видання з історії, філології та етнографії. “Записки Наукового товариства імені Шевченка” – це науковий часопис, який видавався у Львові під редакцією Михайла Грушевського.

Зміст LXIX тому

– 1. Вступне слово. Мих. Грушевського – с. 5 – 6
– 2. Ритміка українських народнїх пісень, написав Філярет Колесса, I. Огляд наукових праць про ритмічну будову українських, великоруських і сербських народнїх пісень – с. 7 – 30
– 3. Угорський король Матвій Корвін в славянській устній словесности, розбір мотивів звязаних з його іменем, написав Зенон Кузеля, гл. VII і VIII. М. Корвін у Словінцїв – с. 31 – 69
– 4. Україна в першій половинї 1738 р., написав Іван Джиджора – с. 70 – 83
– 5. Матеріали до історії суспільно-полїтичних і економічних відносин Західньої України, подає Михайло Грушевський, серія друга (1531 – 1574), ч. 81 – 132 – с. 84 – 166
– 6. Miscellanea: а) Унїверсал Ганни Хмельницької, под. Ів. Кревецький, б) Причинок до українського віршописання XVIII в., под. Ів. Франко, в) Причинок до біоґрафії Івана Вагилевича, под. Ів. Созанський – с. 167 – 171
– 7. Наукова хронїка: Антропольоґічні й археольоґічні часописи за 1904 р., нап. Зенон Кузеля (конець буде) – с. 172 – 183
– 8. Біблїоґрафія (рецензії й справоздання) (реєстр обговорених книжок на с. 213) – с. 184 – 213
– 9. Показчик до тт. LXIII – LXVIII Записок Наук. Тов. ім. Шевченка – с. 214 – 230
– 10. Зміст тт. I – LXVIII Записок (по нїмецьки) – с. 231 – 240

Видання буде цікаве всім історикам, музикознавцям, філологам, археологам, антропологам, етнографам і любителям антикварних видань.

Назва: Записки НТШ кн. I, Т. LXIX
Автор: Михайло Сергі́йович Грушевський (1866 — 1934) — український історик, громадський і політичний діяч, голова Центральної Ради Української Народної Республіки, член Історичного товариства ім. Нестора-Літописця, член Чеської АН, почесний член Київського товариства старожитностей і мистецтв, академік ВУАН та АН СРСР, багаторічний голова НТШ у Львові, завідувач кафедри історії Львівського університету, автор понад 2000 наукових праць.
Філарет Михайлович Колесса (1871 — 1947) — український етнограф, фольклорист, композитор, музикознавець і літературознавець. Дійсний член НТШ, ВУАН.
Зенон Францискович Кузеля (1882 — 1952) — український мовознавець, бібліограф, фольклорист, історик, журналіст, етнограф, редактор, видавець, громадський діяч.
Іван Миколайович Джиджора (1880 — 1919) — український громадський діяч, історик, публіцист. Учень і співпрацівник Михайла Грушевського, дійсний член НТШ, секретар археографічної, член бібліографічної та статистичної комісій НТШ.
Іван-Мар’ян Іванович Кревецький (псевдо Ф. Королевський, 1883 – 1940) — український історик, бібліограф, громадський діяч і журналіст. Історик школи Михайла Грушевського, керівник бібліотеки НТШ.
Іван Якович Франко (1856 — 1916) — видатний український поет, прозаїк, драматург, літературний критик, публіцист, перекладач, науковець, громадський і політичний діяч. Доктор філософії, дійсний член НТШ, почесний доктор Харківського університету, член Всеукраїнського Товариства «Просвіта».
Іван Созанський (1881 — 1911) — український галицький історик і філолог, педагог.
Рік: 1906
Накладом Наукового Товариства імени Шевченка
Мова: українська, німецька

Сторінок: 240
Розміри,см.:
довжина 24
ширина 16,5
товщина 1,2
Вага: 0,470 кг

Книги, які можуть зацікавити:
1. Пригодник. Таємниці Брамура /Яскр/ Велике ілюстроване видання
2. Україна та сусідні землі в XVIII ст. Подорожі барона фон Кампенгаузена (переклад Полоза О.Є., наук.ред. Сокирка О.Г.)
3. Генрі Морган. Хроніка життя адмірала піратів Карибського моря /Віктор Губарев/
4. Сумно ангел зітхнув (Наталія Кавера-Безюк). Історичний роман
5. Чорний лебідь /Рафаель Сабатіні/
6. Слов’янська міфологія (оновлене видання) /Александр Гейштор/
7. Кульгавець. Історичний роман з 11 століття (Марія Букрій)
8. Артилерія XIV–XVIII століть з фондів Львівського історичного музею. Мар’яна Верхотурова
9. Френсіс Дрейк. Життя та неймовірні пригоди королівського корсара. (Віктор Губарев)
10. Трикутник Правобережжя: царат, шляхта і народ. 1793–1914 рр. (Даніель Бовуа)