Колекційне історичне видання. Дев’ятий том "Усної історії Степової України" репрезентує матеріали експедиції до села Скельки Василівського району Запорізької області, здійснену Запорізьким науковим товариством ім. Я. Новицького, Запорізьким відділенням Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України та Інститутом усної історії Запорізького національного університету в серпні 2002 року. Важливість і унікальність видання полягaє в тому, що, по-перше, старовинне село було розташоване у Великому Лузі і зберегло пам’ять про унікальну атмосферу плавневої зони, а по-друге, усна історія є вагомим чинником історичного буття, значущим елементом відносин – побутових, економічних, суспільних і, що головне, – визначальним механізмом передачі історичної пам’яті і, як наслідок, – елементом ідентичності тієї чи іншої суспільної, соціальної, етнічної групи. Це видання - безцінне, адже, на сьогоднішній день, село Скельки знаходиться під тимчасовою окупацією російських загарбників. Видання зацікавить істориків, філологів, фольклористів, краєзнавців, усіх, хто шанує історичні традиції, вірування й уявлення. Назва: Усна історія степової України. Том 9. Автор: Павло Степанович Сохань (1926–2013) - український історик-славіст, джерелознавець, археограф. Анатолій Васильович Бойко (1960–2010) - український історик, дослідник історичних джерел. Валерій Кирилович Козирєв (нар. 1952) - український історик, краєзнавець. Валерій Андрійович Смолій (нар. 1950) – український громадський та політичний діяч, історик, директор Інституту історії України НАН України, доктор історичних наук, академік НАН України, заслужений діяч науки і техніки України. Віктор Анатолійович Брехуненко (нар. 1965) - український історик, джерелознавець. Олександр Олександрович Маврін (нар. 1963) — український історик, джерелознавець, археограф, доктор історичних наук. Юрій Андрійович Мицик (нар. 1949) — український історик, джерелознавець, археограф, дослідник історії України козацької доби, церковної історії, збирач усних свідчень про Голодомор в Україні 1932—1933 років, публіцист, україніст, священник, доктор історичних наук, професор. Володимир Іванович Мільчев (нар. 1972) - український історик. Віктор Григорович Ткаченко (1954–2014) - український історик. Надія Анатоліївна Бєлік (нар. 1961) - український історик. Надія Іванівна Швайба (нар. 1980) - український історик. Рік: 2010 Сторінок: 370 довжина 24,5 ширина 17,5 товщина 2,2 Вага: 0,710 кг

Гадяцька унія 1658 року Гадяцька унія 1658 року — договір, за яким Гетьманщина мала ввійти в Річ Посполиту на рівних правах з іншими її частинами — Польщею та Великим князівством Литовським (сучасна Білорусь та Литва). У післяпереяславських умовах кінця 1650-х рр. Порозуміння в Гадячі між Гетьманщиною та річчю Посполитою рішуче підважувало здобутки Московії в 1654-56 рр. Навіть в своєму урізаному Сеймом вигляді, Гадяцька угода залишалась надійною перешкодою для московської експансії, що відкривало для Східної Європи інші обрії як на короткотермінову, так і на далеку перспективу. Пропонована збірка містить статті сучасних авторів, присвячені осмисленню різноманітних аспектів Гадяцької угоди 1658 року: - Гадяцька угода — текст польською та українською; - Гадяцька угода — текстологічний аналіз (Таїрова-Яковлєва); - Козацько-польські домовленості 16 — першої половини 17 ст. (Брехуненко); - Турецька альтернатива в зовнішній політиці Козацької держави (Колодзейчик); - Гадяцька угода 1658 року в структурі міжнародних взаємин Центрально-Східної Європи (Горобець); - Козацьке посольство на сейм 1659 року (Кулаковський); - Конфесійна проблема в Гадяцькій угоді (Кемпа); - Коронна шляхта і Гадяцька унія (Кролль); - Велике князівство Литовське і Гадяцька унія (Коссаржецький); - Від Гадяча до Андрусова: осмислення “отчизни” в українській політичній культурі (Когут); - Ідея відновлення “Гадяча 1658” у політичних концепціях П. Дорошенка (1660-70-і рр.) (Чухліб); - Гадяцький договір 1658 року у висвітлені українських літописців (Мицик); - Гадяч 1658: творення міфу (Плохій); - Гадяцька унія в польській історіографії (Бобятинський);