Антикварне видання з історії, філології та етнографії. “Записки Наукового товариства імені Шевченка” – це науковий часопис, який видавався у Львові під редакцією Михайла Грушевського.
Зміст LXІІІ тому
– 1. Оборонна орґанїзація руських селян на галицько-угорськім пограничу в 1848-49 рр., написав Іван Кревецький – с. 1 – 26
– 2. Козаччина на переломі XVI і XVII в. (1591 – 1603), написав Василь Доманицький, XI – XII – с. 115 – 136
– 3. Матеріали до історії суспільно-полїтичних і економічних відносин західньої України, подає Михайло Грушевський, серія перша (1361 – 1530), ч. 1 – 43 (Далї буде) – с. V+1-46
– 4. Miscellanea: а) Дві вихідні карти, подав Др. Ів. Франко; б) Незнані вірші на смерть Шевченка, под. Ю. Романчук; в) Чи бачванський говір словацький, под. В. Гнатюк – с. 1 – 12
– 5. Наукова хронїка: Антропольоґічні й археолоґічні часописи за р. 1903, огляд Зенона Кузелї – с. 1 – 20
– 6. Біблїоґрафія (рецензії й справоздання, зміст на с. 32) – с. 1 – 33
– 7. Показчик до томів LVII – LXII Записок Наукового Товариства імени Шевченка (річник XIII) – c. 1 – 24
– 8. Зміст тт. I – LXII (по нїмецьки) – с. 25 – 33
Видання буде цікаве історикам, етнографам, філологам, антропологам, археологам і любителям антикварних видань.
“Але найгрізнїшим було повстання Мадярів. Проти австрийських сил виставили вони три армії, що числили разом 160.000 людий. Те число з кождим днем значно зростало. Мадярам прийшли в поміч польські еміґранти і революцийна заверюха обняла цїлу Угорщину. Очи цїлої Европи були звернені на революцийну Австрию.
І як раз тодї прийшла черга на Русинів. Під впливом тих рухів пробудили ся вони з вікового сну і виступили відразу на полїтичну арену. та тут заскочила їх альтернатива: чи не перехилити ся на сторону загроженої держави і виступити до боротьби з революцийним демоном, чи самим пристати до тих рухів? І тут виявляєть ся та велика вага руського кроку, що, куди б небудь звернув ся, потягав за собою далекосяглі наслїдки. Бо коли б Русини були перехили ся на сторону революциї і ворожо виступили проти австрийського правительства, то були-б відразу знайшли ся в рядах Мадярів і Поляків, що дуже серйозно заходили ся коло відновлення полїтичної самостійности.
Тодї польське повстаннє в надвислянських провінциях Росиї де тільки ждали на знак з Галичини, було би без сумнїву фактом доконаним, а через те оружна поміч Росиї проти Мадярів зовсїм неможлива. Тодї Австрия сама не була-б нїчого вдїяла і австрийський кордон виглядав би нинї инакше. …”
Назва: Записки НТШ кн. I, Т. LXІІІ.
Автор: Михайло Сергі́йович Грушевський (1866 — 1934) — український історик, громадський і політичний діяч, голова Центральної Ради Української Народної Республіки, член Історичного товариства ім. Нестора-Літописця, член Чеської АН, почесний член Київського товариства старожитностей і мистецтв, академік ВУАН та АН СРСР, багаторічний голова НТШ у Львові, завідувач кафедри історії Львівського університету, автор понад 2000 наукових праць
Іван-Мар’ян Іванович Кревецький (1883 — 1940) — український історик, бібліограф, громадський діяч і журналіст. Історик школи Михайла Грушевського, керівник бібліотеки НТШ, головний архівіст УГА, редактор урядової газети ЗУНР та часописів “Наша школа” та “Стара Україна”.
Василь Миколайович Доманицький (1877 — 1910 р) — український літературознавець, письменник, історик, фольклорист, публіцист, громадсько-політичний діяч, кооператор. Постійний співробітник “Киевской Старины”, “Літературно-наукового вісника”, “Нової громади”, “Записок НТШ”. Співзасновник видавництва “Вік”, учень Володимира Антоновича. Редактор першого повного “Кобзаря” Тараса Шевченка, автор багатьох праць з історії України.
Іван Якович Франко (1856 — 1916) — видатний український поет, прозаїк, драматург, літературний критик, публіцист, перекладач, науковець, громадський і політичний діяч. Доктор філософії, дійсний член НТШ, почесний доктор Харківського університету, член Всеукраїнського Товариства “Просвіта”.
Юліян Семенович Романчук (1842 — 1932)— довголітній політичний провідник галицьких українців, визначний громадський та культурно-освітній діяч (педагог, письменник, журналіст, видавець). Член-засновник материнського товариства “Просвіта” та довголітній його голова, один із засновників НТШ, “Рідної школи”, Учительської Громади.
Володимир Михайлович Гнатюк (1871 — 1926) — український етнограф, фольклорист, мовознавець, літературознавець, мистецтвознавець, перекладач і громадський діяч, академік АН України, член Чеського наукового товариства, Празької та Віденської Академії наук. Від 1899 року — секретар НТШ. Від 1916 року — голова Етнографічної комісії НТШ. Редактор видань НТШ, директор Української видавничої спілки.
Зенон Францискович Кузеля (1882 — 1952) — український мовознавець, бібліограф, фольклорист, історик, журналіст, етнограф, редактор, видавець, громадський діяч.
Рік: 1905
Накладом Наукового Товариства імени Шевченка
З друкарнї Наукового Товарситва імени Шевченка
Мова: українська, німецька
Сторінок: –
довжина 23
ширина 16
товщина 1,5
Вага: 0,430 кг
Присутні відбитки печаток неіснуючих бібліотек.
Книги схожої тематики:
1. Вінницький ґродський суд. Поточна актова книга за 1768 рік. Подокументний опис /упорядники Петренко О.С., Росовецький О.С./
2. 07. Присяга Гадяцького полку 1718 року (Друге видання)
3. 04. Чернігівська переписна книга 1666 року (Друге видання)
4. 05. Присяга Війська Запорозького Низового 1762 року (Друге видання)
5. 03 Присяга Чернігівського полку 1718 року (Подарункова оправа)
6. 02. Присяга Охотницьких полків Гетьманщини 1718 року
7. 06. Присяга Лубенського полку 1718 року
8. 01. РУСЬКА (ВОЛИНСЬКА) МЕТРИКА. КНИГА ЗА 1569-1572, 1574 РОКИ. Упорядники Кулаковський П. М., Святець Ю. А.
9. 01. Мазепина книга, перепис маєтностей ясновельможного пана гетьмана 1726 року. (упорядник І.М. Ситий)
10. Вінницьке намісництво (деканат) Русько-Католицької Церкви у XVIII ст.: дослідження, публікація актів візитацій. (Зінченко А. Л., Петренко О. С.)
Відгуки
Відгуків немає, поки що.