Українці в генеральній губернії. 1939 — 1941. Історія центрального комітету. Володимир Кубійович. (Оригінал діаспорного видання 1975 року)

Історія життя українців Лемківщини, Підляшшя, Холмщини, частини Надсяння в складі німецького окупаційного утворення — Генеральній Губернії в 1939-1941 рр.

Раритетне діаспорне видання 1975 року.

Зміст

І. Підстави українського життя в Генеральній Губернії.
ІІ. Від осені 1939 р. до літа 1940 р.
ІІІ. Структура Українського Центрального Комітету (УЦК).
IV. Поодинокі ділянки праці УЦК: організаційна та фінансова ділянки.
V. Діяльність відділу Суспільної Опіки. Переселенські акції.
VI. Шкільництво. Студентські справи. Наука.
VII. Позашкільна освіта й виховання.
VIII. Українське Видавництво й преса.
IX. Церковні проблеми.
X. Світла й тіні діяльності УЦК.
XI. Баланс праці на окраїнах.
XII. Напередодні війни з СРСР.

Українці в генеральній губернії. 1939 — 1941. Історія центрального комітету
Автор: Володимир Михайлович Кубійович (1900-1985)
Видавництво Миколи Денисюка
Чікаґо 1975 США
Тверда обкладинка
Сторінок: 664

Метою цієї праці є представити життя українців під час Другої світової війни на тій частині українських земель, що в 1939-45 роках входили до складу так званої Генеральної Губернії. Вужча мета — представити діяльність Українського Центрального Комітету, який був єдино. Легальною українською установою в Генеральній Губернії і тому очолював усі ті ділянки суспільного життя, які могли легально існувати в німецькій дійсності. Це й причина, чому історія українців у Генеральній Губернії покривається у великій мірі з історією Українського Центрального Комітету.

Часи, які змальовано в цьому творі — жорстокі часи для нагого народу, а рівночасно сірі. Це не часи Першої світової війни, коли на звалищах трьох імперій постали держави поневолених народів, що заселювали простори між російською і німецькою національними територіями, серед них також українська держава. Правда, вона існувала лише кілька років, але й після викреслення її з політичної карти Європи вона залишилася в наших серцях, і вся праця та змагання йшли в одному напрямі: щоб її відновити. Факт існування по віковій перерві української державності, власної армії, збройна боротьба в обороні молодої держави — все це мало для українців величезне значення і додало їм сил на час неволі. Тому гекатомби жертв, які поніс український народ під час першої світової війни й визвольної війни, не пішли надаремне.

Інакше під час Другої світової війни. Жоден інший народ в Європі, за винятком євреїв і, може, сербів, не зазнав таких великих втрат, як ми, українці. То було не лише знищення країни, зокрема міст з їх цінностями, але передусім нищення української людини. Мільйони українців загинули в лавах Червоної армії, в німецьких таборах полонених у наслідок безпосередніх воєнних дій, у радянських і німецьких концтаборах, як робітники, насильно заслані на працю до Німеччини, в наслідок репресій обох тоталітарних держав. Надії, що в час Другої світової війни вирине наверх українська проблема, не здійснилися.

Спробуємо тут представити один територіальний відтинок цієї історії. Історія українців у Генеральній губернії різниться від історії інших українських земель з двох поглядів: у цій частині наших земель німецький окупаційний режим був найменш суворий, наші втрати були тут найменші, і тут було найменше воєнне знищення. По-друге, серед загальної сірини бачимо тут і деякі проблиски: насамперед національне відродження західних окраїн, Холмщини і Лемківщини.

Володимир Кубійович, 1970 рік.

Схожі товари:
1. Карпатська Січ: військове формування Карпатської України (Олександр Пагіря)
2. Діаспоріана
3. Українське козацтво – родоначальник кінного війська Московії-Росії. Нестор Король (Діаспорне видання 1963 року)
4. Артилерія Січових Стрільців у боротьбі за Золоті київські ворота. Роман Дашкевич. (Оригінал діаспорного видання 1965 року)