Український селянин і дівчина у літньому вбранні. Ілюстрація Крістіана Готфріда Генріха Гейслера

Подарункове ілюстроване видання Україна та сусідні землі в XVIII ст. Подорожі барона фон Кампенгаузена (переклад Полоза О.Є., наук.ред. Сокирка О.Г.)

Це видання, присвячене темі «Україна та сусідні землі», виросло з дорожніх нотаток барона фон Кампенгаузена. Він записував їх під час поїздок у 1780–1790-х роках — без особливого плану, швидше «для себе». Їхав, дивився, щось занотовував — без спроб одразу все пояснити чи звести до якоїсь великої ідеї.

У цих записах немає відчуття підручника. Зате є купа дрібниць: міста, дороги, люди, торгівля, побутові моменти, з яких складається загальна картина часу.

Іноземці про Україну: як барон фон Кампенгаузен бачив українські землі наприкінці XVIII ст.

Сам Кампенгаузен, як один із іноземців про Україну, дивиться на все трохи з боку. Формально він служив у Російській імперії, але за мисленням залишався європейцем. Це добре відчувається: менше офіційного тону, більше звичайних спостережень, іноді досить прямих.

Чим далі читаєш, тим більше помічаєш речі, на які зазвичай не звертаєш уваги. Як виглядали міста, що люди продавали, як поводилися в дорозі. Ніби нічого «великого», але саме через це текст працює — створює відчуття живого часу, а не просто набору фактів.

Історичне видання РВВ про Україну та сусідні землі у спостереженнях іноземця

Окремо варто згадати підготовку видання. Переклад із німецької зробив Олег Полоз, додано коментарі, які допомагають краще зрозуміти контекст. Наукове редагування здійснив Олексій Сокирко, тому текст не виглядає відірваним від історичної реальності.

Цю книгу можна читати по-різному. Хтось сприйме її як джерело, хтось — просто як цікаве читання. Вона не перевантажує, але при цьому дає досить чітке уявлення про те, як виглядало життя наприкінці XVIII століття.

Ще один момент, який добре відчувається — це сама дорога. Автор постійно рухається, і текст ніби рухається разом із ним. Змінюються локації, з’являються випадкові люди, короткі зустрічі. Через це немає відчуття статичності — все виглядає живим.

І люди тут показані без ідеалізації й без різких оцінок — просто так, як він їх бачив. І в цьому, мабуть, одна з сильних сторін цих нотаток.

У підсумку виходить книга, до якої можна повертатися. Не обов’язково читати підряд — можна відкривати з будь-якого місця, і щоразу знаходиться щось нове або просто цікава деталь.

Книга не дає готових висновків і не нав’язує оцінок. Вона залишає простір для власних спостережень і роздумів. Саме тому її зручно читати у своєму темпі, повертаючись до окремих уривків. Такий формат робить видання більш «живим» і менш формальним, ніж класичні історичні праці.

«Україна та сусідні землі» — історичне джерело з живими деталями епохи

Це видання точно підійде тим, хто цікавиться історією України, але не хоче читати сухі підручники. Тут більше живих спостережень, ніж теорії. Воно також зацікавить тих, хто любить подорожні нотатки або займається краєзнавством і шукає деталі повсякденного життя XVIII століття. Та й просто для спокійного читання «для себе» це хороший варіант — без поспіху і без потреби запам’ятовувати кожен факт.

 ЗМІСТ

Європейське просвітництво в інтер’єрі російського експансіонізму: барон Лейон Пірс Бальтазар фон Кампенгаузен та його «Замітки про Росію» — 7

Замітки про Росію, особливо про деякі провінції цієї імперії та їхню природну історію, разом з короткою історією запорозьких козаків, Бессарабії, Молдавії та Криму від Барона фон Кампенгаузена, майора кавалерії Російської імперії та члена різних наукових товариств і академій — 24

Переднє слово — 27

Частина перша. Деякі міркування щодо географії Росії загалом — 28

Частина друга. Замітки про деякі провінції та міста Російської імперії, зокрема Молдавії, Бессарабії та Криму — 58

Новгород — 61
Білорусія — 63
Малоросія або Україна — 69
Київ — 69
Добрянка — 69
Чернігів — 69
Ніжин — 72
Лубни і Хорол — 72
Городище — 73
Стисла історія розкольників — 75
Кременчук — 81
Дніпро, або славетний давній Борисфен — 86
Хортиця — 87
Крюків — 87
Олександрія — 88
Єлисаветград — 88
Ольвіопіль — 89
Мигія — 92

Кілька слів про запорозьких козаків, а також про Катеринославську губернію — 92

Бахмут — 102
Кривий Ріг — 106

Півострів Крим — 113

Херсон — 114
Миколаїв — 118
Дубоссари або Нові Дубоссари — 118
Так звана могила Овідія — 119
Салгир — 121
Козлов, нині Євпаторія — 122
Бахчисарай — 122
Ахтіар, який тепер називають Севастополем — 122
Байдарська долина — 123
Карасубазар — 124

Молдавія і Бессарабія — 125

Дністер — 127
Орхей — 129
Кишинів — 129
Каушани — 131
Паланка — 135
Аккерман — 136
Дреш — 143
Бендери — 144
Ізмаїл або Ізміт — 154
Ясси — 156
Цигани — 168
Історичні дані про Молдавію — 173
Турецькі монети, доходи і витрати Порти — 188

Бібліографія — 201

Пряма мова с книги

Коли чужинець вступав на їхню територію, його та його супровід приймали якнайпривітніше. Ця гостинність доходила до того, що запорожець ніколи не залишав своєї хати, не поклавши на стіл хліба, солі, трохи горілки та частенько й свіжого м’яса, щоб мандрівник, який міг прибути за його відсутності, знайшов що попоїсти. Господар будинку, де зупинявся мандрівник, був для нього янголом-охоронцем. Все, чим він володів, вважалося священним. Але цей добрий прийом тривав лише доти, доки мандрівник перебував на території запорожців. Як тільки він перетинав кордон, його переслідували і грабували, якщо він мав при собі що вартісне. На їхніх дверях не було замків, лише дерев’яні засуви.

Цю та інші книги нашого видавництва можна придбати в Польщі та Європі на сайті  https://paperbook.pl