Повість з життя українців в Канаді від мігранта 1920-х.
“…і ось, кожний еміґрант на порозі тої цвітучої, благословенної Канади. Кожний перейшов безліч митарств. Радіє, що врешті вже митарства скінчилися і він вільною людиною ступить на вільну канадійську землю. Та з радістю і трівога гніздиться десь в найглибшому кутику душі… А ну, ще завернуть? Адже урядові формальности ще не закінчені! До того і непевність клопоче. Що пічне він, еміґрант, у чужій країні, без грошей, між чужими людьми, без знання мови і умовин праці? …”
… А в самому куті пароплава збилося кількадесять українців. Мовчки, похнюплено вдивлюються у непривітні, покриті ще снігом береги Нової Скошії. Серед них переважають селянські обличча й одяги. Убрані так, як звичайно вбиралися вдома на свята. Чоботи, штани “галіфе”, вишита сорочка, кашкет чи капелюх … Часом з грубого домашнього сукна сіряк. Попадаються й “по панськи” убрані іміґранти, з дещо делікатнішими від селянських обличчами. Це мабуть ті, що вхопили трохи освіти. …”
(Нагороджена на Літературному Конкурсі Українського Народного Союзу, Зл. Держ., у квітні 1945 року).
Безхатний (Діти Степу). Повість з життя українців в Канаді.
автор: Олександер Луговий (1904-1962)
Альберта (Канада)
1946 рік
Сторінок: 303
Відгуки
Відгуків немає, поки що.