"Постаті його першої повісти "За стрілецький звичай" і тієї повісти примірник якої саме у ваших руках, це люди, для яких нацоналізм є керівним почуванням і дорогою до мети. Україна для них це не шараварний танок із бандурами і сценічними лаштунками етнографізму, куди нас хоче Москва запхати. Це поняття живе, дійсне, державне, самозрозуміле. А головне, що Лисякові постаті із "Стрілецького звичаю" чи із повісті "Люди такі, як ми", точно знають хто їх ворог. Вони бачать його, розрізняють його, бояться його, але, затиснувши міцно карабін у руках, мовчки ідуть проти нього. Чи це буде в кітлі під Бродами, чи в пралісах В'єтнаму, чи в лісі Білогорщі і Карпат. Націоналізм це не парадний ветеранський прапор, що його виносять на святкові оказії на вулиці міста. Це твердий цілоденний обов'язок і труд, це безконечний ланцюг мозолистої праці, труду і жертви. І коли Лисяк говорить про людей таких, як ми, то говорить про тих, що тепер живуть і тих, що вмерли виконуючи цей обов'язок, як щось звичайне і натурально просте." (з передмови Зенона Тарнавського). Книга містить екс-лібрис з написом “Л.Д. Пенцаків” Люди такі, як ми. Автор: Лисяк Олег Олександрович (1912-1998) Рік: 1960 Накладом видавництва "Гомін України". Торонто. Онтаріо. Канада Сторінок: 345 ЕСУ про автора: "ЛИСЯ́К Олег Олександрович (псевд. і крипт.: Салатка Рути, О-як; 27. 07. 1912, Львів – 18. 08. 1998, м. Філа­дельфія, шт. Пенсильванія, США) – журналіст, письменник. Чоловік М. Лисяк. Член СТДУ (1993). Навч. у держ. польс. гімназії, потім здобув юрид. освіту. Під час 2-ї світової вій­ни працював у складі похід. груп ОУН (псевд. Скорий) у Сх. Україні. Від 1943 – чл. прес. корпусу дивізії «Галичи­на» (згодом – 1-а Укр. дивізія УНА). Друкувався у дивізій. тижневику «До перемоги» та г. «Львівські вісті». Після вій­ни – ред. органу Військ. центру УГВР «До Зброї», г. «Українська трибуна» (1946–48) та «Український самостійник» (1950–52) у Мюнхені, де видавав також «Вісті братства колишніх вояків 1-ї УД УНА» (1950–52). Ред. зб. статей і нарисів «Броди» (Мюнхен, 1951) про дивізію «Галичина». 1953 емігрував у США. Працював у ред. г. «Америка» (1953–57), писав статті й фейлетони до ін. укр. часописів, був коментатором у радіопередачах В. Блавацького і Ю. Лаврівського, а також спорт. журналістом. Виступав як актор у муз. комедіях про дивізійне життя, пе­рекладав укр. мовою п’єси зарубіж. авторів для театру В. Бла­вацького. Автор роману «За стрілецький звичай» (Мюнхен, 1953) і повісті «Люди такі, як ми» (Торонто, 1960), які присвятив побратимам. "