Повість. Вічна історія про любов і зраду. Діаспорне видання. «Скасування кріпацтва в 1861 р. не принесло сподіваної полекші українському народові. Репресії й заборони з метою цілковитого знищення українців, як окремого народу, дальше духове, політичне й соціяльно-економічне понево- лення селянства, міщанства й інтелігенції — це найголовніші особливості тієї доби. Правобережна Україна терпіла подвійний тиск: російського правління в усіх його жахливих формах і польський соціяльно-економічний та духовий.» (З передмови проф. О.Старчука). «Перед панотцями на столі, накритому червоною вовняною скатеркою, між двома свічками, стояв повний графин горілки. Проміння од свічок пронизувало пляшку з обох боків, вигравало в жовтій, чистій, як сльоза, горілці, заправленій пахучими корінцями, — бодяном, каманом та гвоздичками, — блищало веселими іскрами на гранчастій різаній затичці, на чистих, прозорих боках графина. Коло графина стояла тарілка з скибками паляниці і мисочка з вишневим варенням.» Іван Нечуй-Левицький «Причепа». Повість. Автор: Іван Нечуй-Левицький (1838-1918). Народився в м. Стеблеві Київської губернії (нині Черкащина), в сім’ї сільського священика. Навчався у сільській школі, в 1847 році вступив до Богуславське духовне училище, яке закінчив у 1853 році і в якому викладав. Там вів вивчав латинську, грецьку та церковнослов’янську. У 1853 році І. Левицький вступив до Київської духовної семінарії. Закінчивши семінарію, рік хворів, а потім деякий час працював у Богуславському духовному училищі викладачем. 1861 – 1865 – навчався у Київській духовній академії. Отримав призначення і працював учителем російської словесності в Полтавській духовній семінарії, потім у гімназіях Каліша (1866-1867), Седлеце (1867-1872), Кишинева (з 1873). Одночасно з педагогічною діяльністю починає писати. Майбутній письменник написав такі перші твори: «Жизнь пропив, долю проспав» та «Наймит Яріш Джеря». З 1873 року працює у Кишинівській чоловічій гімназії викладачем російської словесності, де очолює гурток прогресивно настроєних учителів. Потрапляє під таємний нагляд жандармерії. 21 рік він віддав благородній праці вчителя. Лише з 1868 починає друкуватись. 1885 року І.Нечуй-Левицький йде у відставку й перебирається до Києва, де присвячує себе винятково літературній праці. Він брав активну участь у суспільному житті, став членом «Громади». До кінця життя І. Левицький жив у злиднях. Останні дні провів на Дегтярівці, у так званому «шпиталі для одиноких людей», де й помер самотнім 2 квітня 1918 року. Похований на Байковому кладовищі. Видавництво: Накладом видавничої спілки «Тризуб», Вінніпеґ, Канада, 1955 Мова: українська Сторінок: 275

Роман з народного життя. Діаспорне видання. Основною ідеєю твору є проблема соціальної несправедливості. Головний герой Чіпка шукає свій шлях, але так і не знаходить, адже його життя — постійна боротьба за правду, боротьба, яка ведеться на межі чесних і темних вчинків. Гостре відчуття соціальної нерівності щоразу підживлює бунтарський дух юнака. Сила кохання, вірність, справжня дружба, проблема виховання — усі ці мотиви є наскрізними у творі, що став класикою шкільної програми. «На дворі весна вповні. Куда не глянь - скрізь розвернулося, розпустилося, зацвіло пишним цвітом. - Ясне сонце, тепле й приязне, ще не вспіло наложити палючих слідів на землю; як на великдень дівчина, красується вона в своїм розкішнім убранні... Поле що безкрає море - скільки зглянеш -розіслало зелений килим, аж сміється в очах.» «Мирний Хіба ревуть воли, як ясла повні» Роман з народного життя П.Мирного та І.Білика». Автор: Панас Мирний (Рудченко)(1849-1920). Народився в родині бухгалтера повітового казначейства в місті Миргороді на Полтавщині. Після кількох років навчання в Миргородському парафіяльному, а потім у Гадяцькому повітовому училищі чотирнадцятилітній хлопець йде на роботу. Чиновницька служба почалася в 1863 році в Гадяцькому повітовому суді. Наступного року він переходить у повітове казначейство помічником бухгалтера, а згодом, після короткочасного перебування в Прилуках, займає цю ж посаду в Миргородському казначействі. З 1871 року Панас Рудченко живе і працює в Полтаві, займаючи різні посади в місцевій казенній палаті. Перші його твори (вірш «Україні» та оповідання «Лихий попутав»), підписані прибраним ім’ям Панас Мирний, з’явилися за кордоном, у львівському журналі «Правда» в 1872 році. Ще 1875 року в співавторстві з братом Іваном Біликом було закінчено роботу над романом «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», в зв’язку з так званим Емським указом твір не був опублікований і вперше з’являється в Женеві у 1880 році. Ще за молодих років він був зв’язаний з революційним визвольним рухом, з 1875 року брав участь у нелегальній роботі революційного гуртка «Унія». Коли 1914 року було заборонено вшанування пам’яті Шевченка, письменник у відозві, написаній з цього приводу, висловлює глибокий протест і обурення діями російської влади. Після встановлення Радянської влади в Україні Мирний, незважаючи на свій похилий вік, іде працювати в Полтавський губфінвідділ. Помер Панас Мирний 28 січня 1920 року. Видавництво: «Говерла», Нью-Йорк, 1955 Мова: українська Сторінок: 346