Збірка поезій та драматичних творів видатного українського лірика, що відображає основні періоди його творчості. Це видання вибраних творів Олександра Олеся (справжнє ім'я - Олександр Іванович Кандиба, 1878-1944), одного з найвизначніших українських поетів початку XX ст., видане "Книгоспілкою" у 1925 р. Книга містить широкий вибір ліричних поезій та два драматичних етюди, що дозволяють скласти повне уявлення про творчий доробок поета. Видання відкривається ґрунтовною вступною статтею Павла Филиповича, видатного літературознавця і поета-неокласика, який розглядає творчість О. Олеся в контексті розвитку української поезії XX ст. П. Филипович виділяє два періоди в українській поезії - до і після 1917 р., відносячи О. Олеся до першого періоду, центральною подією якого була революція 1905 р. До збірки увійшли найвідоміші ліричні поезії Олександра Олеся, які демонструють різноманітність його творчості: інтимна лірика ("Твої очі тихий вечір", "Ти зовсім мене не кохала"), громадянська поезія ("Ми не кинемо зброї своєї", "О, слово рідне"), пейзажна лірика ("Щороку"), філософські роздуми. Значна частина поезій відображає еволюцію автора від оптимістичного захоплення боротьбою за свободу до розчарування і трагічного світосприйняття. Завершують збірку два драматичні етюди - "По дорозі в казку" та "Над Дніпром", що належать до найкращих зразків символістської драматургії в українській літературі. Це видання має особливу історичну цінність, оскільки вийшло в період короткочасної "українізації", перш ніж творчість О. Олеся, який емігрував після поразки Української революції, була заборонена в СРСР.

Психологічний роман видатного українського письменника, політичного діяча та філософа, що досліджує концепцію "чесності з собою". Це 16-ий том зібрання творів Володимира Винниченка (1880-1951), виданий київським кооперативним видавництвом "Рух" у 1931 р. Роман "Чесність з собою" - один із найвідоміших творів письменника, де він розвиває свою філософську концепцію "чесності з собою", яка стала одним із ключових моральних принципів у його творчості. У романі Винниченко розкриває глибокі психологічні колізії між головними героями - Мироном та Вірою, за допомогою яких досліджує проблеми моральних компромісів, внутрішньої та зовнішньої чесності, соціальної справедливості. Автор порушує гострі питання тогочасного суспільства: роль революційної діяльності, подвійні стандарти моралі, стосунки між статями, свобода особистості. Особливістю художнього стилю Винниченка є глибокий психологізм, виразне змалювання внутрішніх конфліктів персонажів, їхніх емоційних переживань, що робить його одним із найяскравіших представників модерністської течії в українській літературі. Автор майстерно використовує діалоги для розкриття характерів героїв та відображення філософських дискусій. Це третє видання роману свідчить про його популярність серед читачів і важливість в українському літературному процесі першої третини XX ст. Видання побачило світ у період, коли твори Винниченка ще видавались у радянській Україні, незадовго до того, як вони потрапили під заборону, а сам письменник був затаврований як "український буржуазний націоналіст".