Класика української літератури. До видання увійшли найвідоміші твори Володимира Винниченка, а також навчально-методичні матеріали: літературознавчі коментарі до біографії та творчості письменника, орієнтовні теми творів, рефератів та усних доповідей. У пропонованій добірці творів — зразки малої прози В. Винниченка, які були написані в імпресіоністичному та реалістичному напрямках. Письменник майстерно описує трагічні людські долі, змальовує психологію дітей і дорослих, розкриває соціальної та національні проблеми, вдало поєднуючи реалістичне зображення дійсності та філософський підтекст. Творчий доробок В. Винниченка належить до золотого фонду літературної спадщини України. Зміст Проза - Кумедія з Костем - с. 3 - Федько-халамидник - с. 14 - Біля машини - с. 35 - Суд - с. 59 - "Салдатики!" - с. 75 - Роботи! - с. 86 - Раб краси - с. 121 - Студент - с. 138 - Зіна - с. 145 - "Малорос-європеєць" - с. 159 - Терень - с. 170 Драматургія - Чорна Пантера і Білий Медвідь - с. 197 Додаток до прочитаного, що стане в пригоді вчителеві та учню - Коменатрі й примітки - с. 269 - Сторінками біографії письменника - с. 277 - Творчість В. Винниченка в оцінці літературної критики - с. 289 - Орієнтовні теми творів - с. 296 - Орієнтовні теми рефератів та усних доповідей - с. 297 - Тезові плани письмових робіт за творчістю В. К. Винниченка - с. 297 - Рекомендована література - с. 300 Видання сподобається усім любителям української класики. Назва: Вибране. Автор: Володимир Кирилович Винниченко (1880 – 1951) – український драматург, прозаїк, художник, державний і політичний діяч. Рік: 2002 Сторінок: 303 довжина 21 ширина 13 товщина 1,7 Вага: 0,350 кг

«Як живе сучасна людина, який її духовний світ, як ставиться вона до великих набутків свого народу, до скарбів народної культури, з якими духовними надбаннями йде в свій завтрашній день - все це знаходить художнє відтворення в романі видатного українського радянського письменника. Твір, що й сам став жертвою застійних явищ у суспільстві (після першого видання переслідувався і замовчувався майже двадцять років), спрямований проти духовного браконьєрства й безпам'ятства, кар'єризму й пристосуванства. В романі читач відчує щире вболівання за збереження навколишнього середовища, чистоту людських душ. Книга наснажена духом гуманізму й характерним для нашого часу прагненням людей до інтернаціонального єднання.» (Від видання). У творчості видатного українського письменника Олеся Гончара, чиє ім'я шанується в усьому світі, роман «Собор» посідає особливе місце. Прийшовши до читачів наприкінці шістдесятих, твір одразу ж опинився у вирі пристрастей, бо саме в ньому чи не вперше у вітчизняній літературі могутньо і неприховане прозвучав заклик до духовного очищення й соборності, осуд національного безпам'ятства, звироднілого кар'єризму і браконьєрства. Офіційні кола сприйняли "Собор" різко негативно, адже роман, відкидаючи догматизм класових уявлень, утверджував загальнолюдські, гуманістичні цінності. Після організованих тоталітарним режимом лютих цькувань "Собору" твір було вилучено з бібліотек, книгарень та видавничих планів на довгі двадцять років. «Олесь Гончар «Собор». Роман Автор: Олесь Гончар — український та радянський письменник, прозаїк, літературний критик, політик, громадський діяч. Лауреат двох Сталінськіх премій (1948; 1949), Ленінської премії (1964), Державної премії СРСР (1982), кавалер трьох орденів Леніна, перший лауреат республіканської премії ім. Шевченка (1962), голова Спілки письменників України (1959—1971), академік НАН України (1978). Герой України (2005, посмертно), Герой Соціалістичної праці (31.03.1978). Кандидат у члени ЦК КПРС в 1976—1990 роках. Член ЦК КПУ в 1960—1966 і в 1971—1990 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 6—11-го скликань. Народився 3 квітня 1918 р. в с. Ломівці, в передмісті Дніпропетровська. Закінчив семирічку у сусідньому селі, Харківський технікум журналістики. З 1937 р. активно починає друкуватися у періодиці. У 1938 р. вступає до Харківського університету. Приймав участь у війні як сержант-мінометник. Зокрема у битві за Київ на річці Рось. Після закінчення війни повертається до навчання у Дніпропетровському університеті. Вступає до аспірантури при Інституті літератури ім. Шевченка АН УРСР. У 1963 р. за роман «Тронка» присуджено Ленінську премію. Виступав, як літературознавець, історик мистецтва, критик. У 1959-1971 р. очолював Спілку письменників. Відроджував українську культуру, мову та націю. Помер 16 липня 1995 р. Видавництво художньої літератури «Дніпро», Київ, 1989 Мова: українська Сторінок: 269