Філософсько-теоретичні погляди видатних мислителів Київської Русі XI-XIII століть. У книзі на широкому джерельному матеріалі висвітлюється філософсько-теоретичні погляди видатних мислителів Київської Русі XI-XIII століть - Іларіона, Ф.Печерського, Нестора, В.Мономаха, Л.Жидяти, К.Смолятича, К.Туровського та інших. Дається характеристика національної своєрідності давньоруської філософії, розкривається її зв'язок із духовною культурою інших народів. Друге видання книги доповнено розділами про художню літературу стародавньої русі, плебейських-селянських єресях, повніше представлені історіографія, проблеми, фрагменти оригінальних текстів, розширено художнє оформлення. Зміст: - Християнізація русі та духовна культура східних слов'ян - Ярославові книжники Лука Жидята та Іларіон - Монастирська ідеологія. Феодосій та Нестор - Відображення теологічного розуміння історії в географії. Серапіон Володимирський - Становлення ранньої гуманістичної традиції. Іван грішний та Володимир Мономах - «Слово о полке Игореве». Світогляд та ідеали автора - Людина в давньоруській книжності. Даніїл Заточник - У витоків раціоналізму. Климент Смолятич - Розум та віра. Кирило Туровський - Плебейсько-селянські єресі. Вчення стригольників "Мыслители Киевской Руси" Автори: Олександр Фазлаєвич Замалєєв, Володимир Опанасович Зоц Видавництво: «Вища школа» Київ 1987 Мова: російська Сторінок: 181

Пам’ятки української мови XVII ст. «Лексикон словенороський» Памви Беринди — визначна пам'ятка східнослов'янської лексикографії початку XVII ст. Праця П. Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., а також цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою. У передмові подається мовно-історичний та палеографічний опис пам'ятки. Надруковано з видання 1627 р. фотомеханічним способом. Памво Беринда – український енциклопедист і мовознавець, лексикограф, письменник і поет, друкар, гравер. Один із найвидатніших постатей культурно-освітнього руху Галичини та України першої половини ХVII століття. 20 серпня 1627 року вийшов друком перший словник української мови Памви Беринди – “Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”. Майже 30 років вчений-лексикограф Памво Беринда присвятив праці над словником, продовжуючи вносити корективи в свою роботу навіть під час друку. У словнику 6 982 слова написані церковнослов’янською мовою того часу, де подається тлумачення і переклад українською. Сам словник складається із двох частин: “Лексіконь” та “Имена свойственная”, в якому зібрані загальні назви неслов’янського походження, тлумачення топонімів й антропонімів. Головною метою словника було відновлення церковнослов’янської традиції літературною мовою. Щоб у такий спосіб протистояти польському наступу й католицизму. Праця відіграла величезну роль не тільки в становленні української лексикографії, а ще й білоруської, румунської та російської. Його поява стала своєрідною революцією в слов’янській лінгвістиці. Адже в ті часи на територіях Західної Європи письмовою мовою була латина. У Східній Європі, де мешкали православні – давньоболгарська-церковнослов’янська. Але мова, якою розмовляли українці, була абсолютно відмінною від книжкової. Таку розбіжність і взявся впорядковувати невтомний дослідник Памво Беринда. «Лексикон словенороський Памви Беринди» Видавництво Академії наук Української РСР, Київ 1961 Мова: українська Сторінок: 271

Висвітлюється історія виникнення і розвитку Києво-Могилянської академії, яка була першим і довгий час єдиним вищим навчальним закладом в Україні та в усій Східній Європі. Зміст - Становлення вищої освіти в Україні - Києво-Могилянська академія - центр освіти й науки в Україні - Культурні зв'язки Києво-Могилянської академії Києво-Могилянська академія. авторка: Хижняк Зоя Іванівна Київ - 1981, видання друге Сторінок: 234

Кияни княжої доби. Біоархеологічні студії. Автор: Козак Олександра Денисівна Рік видання: 2010 Мова: українська Кількість сторінок: 396 з ілюстраціями Справжня сучасна наукова книга про жителів Києва 10-13 століть. Робота присвячена підрозділу антропології - палеопатології. Джерелознавчу базу складають кісткові рештки з поховань, знайдених на території давньоруського Києва. У монографії розглядаються такі хвороби як отити, менінгіти, захворювання респіраторного тракту, а також цинга, анемія, туберкульоз, проказа, наводиться система їх діагностики на кістках та аналізується їх поширення у давньоруському місті. Окремі розділи присвячено аналізу та інтерпретації травм, професійних змін опорно-рухової системи чоловіків і жінок Києва. Демографічні показники розглядаються на тлі поширення захворювань у представників різних вікових груп населення Києва, в порівнянні з іншими містами Давньої Русі та Європи. На базі демографічних показників, виявлених травм, захворювань суглобів, патологій зубів, маркерів фізіологічного стресу, а також інфекційних захворювань виділено антропо-патологічні комплекси, які відповідають соціально відмінним групам населення. Подібні книги: 1. Нарис історії Київської землі від смерті Ярослава до кінця XIV сторіччя. Михайло Грушевський (Репринт 1991) 2. Любецький з’їзд князів 1097 р. в історичній долі Київської Русі 3. Мистецтво Київської Русі (Альбом репродукцій 1989 року) 4. Світанок Русі. Військова справа в Україні епохи вікінгів (ІХ–Х ст.) Артем Папакін 5. Мілітарія Київської Русі (Бережинський В. Г.) 6. Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі (Букіністика)