Городища 9 - 13 ст. на території літописних древлян Автор: Звіздецький Богдан Андронікович Рік видання: 2008 Мова: українська Кількість сторінок: 176 з ілюстраціями Книга присвячена аналізу укріплених поселень давньоруського часу, розташованих на території, заселеній колись племенами літописних древлян. Автор висвітлює історію досліджень; на підставі писемних та археологічних даних розглядає проблеми племінної території, планування, площі та устрою оборонних споруд, питання хронології, топографії та соціальної типології древлянських городищ. Книги схожої тематики: 1. Комплект книг з історії Чернігівщини в подарунковій оправі (Переписи 1638, 1713, 1718 років) 2. Переписи Гетьманщини 1718 року (збірка книг) 3. Переписи України Козацької Доби 17 – 18 століть (Подарункове видання) 4. Переписи Чернігівщини 1638 та 1713 років (Подарункове видання) 5. Переписи Чернігівщини 1638 та 1713 років (Преміально-подарункове видання) 6. Переписи Чернігівщини Козацької доби 17-18 ст. Комплект (Подарунковий варіант) 7. Переписна книга Сумського полку 1691 року (Видання друге) 8. Присяга козацьких полків, що були у поході 1718 року /упорядники Алфьоров, Різніченко/ 9. Слов’янська міфологія (оновлене видання) /Александр Гейштор/ 10. Френсіс Дрейк. Життя та неймовірні пригоди королівського корсара. (Віктор Губарев)

Творення національної свідомості у студіях видатного вченого Миколи Костомарова. У книзі розглядаються наукові студії з історії України видатного вченого, письменника і громадсько-політичного діяча XIX століття Миколи Костомарова «Богдан Хмельницький», «Гетьманство Виговського», «Гетьманство Юрія Хмельницького», «Руїна», «Мазепа», «Мазепинці» та інші в аспекті формування вітчизняної свідомості. Структура побудована за географією Костомарової творчої діяльності та хронологією створення і публікації ним студій. Акцентується увага на концептуальних, історіографічних, методологічних, термінологічних та інших питаннях як основи репрезентації наукової спадщини Костомарова- історика стосовно процесу пробудження і конституювання української нації. Для науковців, широкого кола читачів «Історичні студії Миколи Костомарова як фактор формування самоусвідомлення української нації» Автор: Пінчук Юрій Анатолійович -- доктор історичних наук, професор, лауреат премії імені М.І.Костомарова Національної академії наук України, заслужений діяч науки і техніки України Мова українська Рік: 2009 Сторінок 306

Пам’ятки української мови XVII ст. «Лексикон словенороський» Памви Беринди — визначна пам'ятка східнослов'янської лексикографії початку XVII ст. Праця П. Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., а також цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою. У передмові подається мовно-історичний та палеографічний опис пам'ятки. Надруковано з видання 1627 р. фотомеханічним способом. Памво Беринда – український енциклопедист і мовознавець, лексикограф, письменник і поет, друкар, гравер. Один із найвидатніших постатей культурно-освітнього руху Галичини та України першої половини ХVII століття. 20 серпня 1627 року вийшов друком перший словник української мови Памви Беринди – “Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”. Майже 30 років вчений-лексикограф Памво Беринда присвятив праці над словником, продовжуючи вносити корективи в свою роботу навіть під час друку. У словнику 6 982 слова написані церковнослов’янською мовою того часу, де подається тлумачення і переклад українською. Сам словник складається із двох частин: “Лексіконь” та “Имена свойственная”, в якому зібрані загальні назви неслов’янського походження, тлумачення топонімів й антропонімів. Головною метою словника було відновлення церковнослов’янської традиції літературною мовою. Щоб у такий спосіб протистояти польському наступу й католицизму. Праця відіграла величезну роль не тільки в становленні української лексикографії, а ще й білоруської, румунської та російської. Його поява стала своєрідною революцією в слов’янській лінгвістиці. Адже в ті часи на територіях Західної Європи письмовою мовою була латина. У Східній Європі, де мешкали православні – давньоболгарська-церковнослов’янська. Але мова, якою розмовляли українці, була абсолютно відмінною від книжкової. Таку розбіжність і взявся впорядковувати невтомний дослідник Памво Беринда. «Лексикон словенороський Памви Беринди» Видавництво Академії наук Української РСР, Київ 1961 Мова: українська Сторінок: 271