Фотонарис 1960-х років. Невеликий нарис про Дніпропетровськ з чорно-білими фотографіями 60 річної давності. «Дніпропетровськ. Фотонарис» Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури, Київ 1960 Мова: українська Книги схожої тематики: 1. Відомість про залінійні поселення Полтавського полку 1762 року: збірник документів /Сухомлин О. Д./ (Дніпропетровська обл. часів Гетьманщини) 2. Френсіс Дрейк. Життя та неймовірні пригоди королівського корсара. (Віктор Губарев) 3. Чорний лебідь /Рафаель Сабатіні/ 4. Слов’янська міфологія (оновлене видання) /Александр Гейштор/ 5. Артилерія XIV–XVIII століть з фондів Львівського історичного музею. Мар’яна Верхотурова 6. Переписна книга Сумського полку 1691 року (Видання друге) 7. Генрі Морган. Хроніка життя адмірала піратів Карибського моря /Віктор Губарев/ 8. Кульгавець. Історичний роман з 11 століття (Марія Букрій). 9. Сумно ангел зітхнув (Наталія Кавера-Безюк). 10. Присяга Лубенського полку 1718 року

Найвідоміший літопис Козацької доби, який проводить читача від початку повстання Хмельницького в кінці 1640-х років до першої фази Північної війни, на початку 18 століття. Літопис Самовидця — одна з найвидатніших історіографічних пам’яток і одне з найдостовірніших історичних джерел XVII ст., самобутня й оригінальна пам’ятка української мови та літератури. Як історичне джерело, написане очевидцем, літопис містить цінні фактичні відомості з історії народів Східної Європи другої половини XVII ст. Багато з цих відомостей мають унікальний характер. Чудовий подарунок для всіх, хто цікавиться козацькою добою в історії України. Літопис Самовидця Київ, Наукова думка - 1971 204 сторінки

Пам’ятки української мови XVII ст. «Лексикон словенороський» Памви Беринди — визначна пам'ятка східнослов'янської лексикографії початку XVII ст. Праця П. Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., а також цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою. У передмові подається мовно-історичний та палеографічний опис пам'ятки. Надруковано з видання 1627 р. фотомеханічним способом. Памво Беринда – український енциклопедист і мовознавець, лексикограф, письменник і поет, друкар, гравер. Один із найвидатніших постатей культурно-освітнього руху Галичини та України першої половини ХVII століття. 20 серпня 1627 року вийшов друком перший словник української мови Памви Беринди – “Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”. Майже 30 років вчений-лексикограф Памво Беринда присвятив праці над словником, продовжуючи вносити корективи в свою роботу навіть під час друку. У словнику 6 982 слова написані церковнослов’янською мовою того часу, де подається тлумачення і переклад українською. Сам словник складається із двох частин: “Лексіконь” та “Имена свойственная”, в якому зібрані загальні назви неслов’янського походження, тлумачення топонімів й антропонімів. Головною метою словника було відновлення церковнослов’янської традиції літературною мовою. Щоб у такий спосіб протистояти польському наступу й католицизму. Праця відіграла величезну роль не тільки в становленні української лексикографії, а ще й білоруської, румунської та російської. Його поява стала своєрідною революцією в слов’янській лінгвістиці. Адже в ті часи на територіях Західної Європи письмовою мовою була латина. У Східній Європі, де мешкали православні – давньоболгарська-церковнослов’янська. Але мова, якою розмовляли українці, була абсолютно відмінною від книжкової. Таку розбіжність і взявся впорядковувати невтомний дослідник Памво Беринда. «Лексикон словенороський Памви Беринди» Видавництво Академії наук Української РСР, Київ 1961 Мова: українська Сторінок: 271