Новини
Antonello (Шедеври мистецтва, великі художники n°32: Антонелло. Французьке видання 1967 року)
Альбом робіт італійського живописця Антонелло.
Альбом серії «Шедеври мистецтва великих живописців» присвячений роботам італійського художника Антонелло. Антонелло да Мессіна (італ. Antonello da Messina, справжнє ім'я Антонелло ді Джованні делья Антоні (1430—1479) — італійський художник епохи Раннього Ренесансу. Один з перших італійських художників, що використовували технікою олійного живопису, яка прийшла з північної Європи. У пластичних ясних поетичних картинах, гострохарактерних портретах спромігся досягти глибини кольору, насиченого світлом. Антонелло був одним із найзначніших портретистів Раннього Відродження. Своїх героїв він звичайно писав великим планом, погрудно, на темному тлі. Вони з'являються в трьох-четвертним розвороті, як у портретах нідерландських майстрів. У «Чоловічому портреті» (близько 1474—75) розумна особа зображеного випромінює енергію, глядач відчуває напруженість духовного життя представленого чоловіка. Портрети Антонелло залучають своєю камерністю, наближеністю до глядача, гладкої, немов «нерукотворною», поверхнею. Альбом має 8 сторінок тексту з чорно-білими ілюстраціями в тексті та 16 сторінок кольорових репродукцій.
Chefs-d'oeuvre de l'art grands peintres n°32: Antonello (Шедеври мистецтва, великі художники n°32: Антонелло ). Альбом.
Видавництво: Hachette, Франція, 1967
Мова: французька
Книги схожої тематики:
1. Генрі Морган. Хроніка життя адмірала піратів Карибського моря /Віктор Губарев
2. Сумно ангел зітхнув (Наталія Кавера-Безюк). Історичний роман
3. Слов’янська міфологія (оновлене видання) /Александр Гейштор
4. Кульгавець. Історичний роман з 11 століття (Марія Букрій)
5. Артилерія XIV–XVIII століть з фондів Львівського історичного музею. Мар’яна Верхотурова
6. Френсіс Дрейк. Життя та неймовірні пригоди королівського корсара. (Віктор Губарев)
7. Трикутник Правобережжя: царат, шляхта і народ. 1793–1914 рр. (Даніель Бовуа)
8. РУСЬКА (ВОЛИНСЬКА) МЕТРИКА. КНИГА ЗА 1569-1572, 1574 РОКИ. Упорядники Кулаковський П. М., Святець Ю. А.
9. Вінницьке намісництво (деканат) Русько-Католицької Церкви у XVIII ст.: дослідження, публікація актів візитацій. (Зінченко А. Л., Петренко О. С.)
10. Вінницький ґродський суд. Поточна актова книга за 1769 – 1770 роки. Подокументний опис / Укладач Петренко О.С.
Теоретические основы селекции. Вавилов Н. И. (Наукова книга 1987 року)
Видання з серії, присвяченої 100-річчю з дня народження академіка М.І. Вавилова, який загинув в часи сталінських репресій.
В книзі зібрано роботи в області генети та селекції культурних рослин.
Зміст
- Селекция как наука
- Ботанико-географические основы селекции
- Генетические основы селекции
Теоретические основы селекции
Автор: Микола Іванович Вавилов (1887-1943)
Рік: 1987
Мова російська
Сторінок: 511
Иллюстрированная история Украины /М.С. Грушевский/ (Книга 1997 року за виданням 1913)
Книга відтворює першу російськомовну публікацію 1913 року класичного науково-популярного твору Михайла Грушевського про історію та розвиток народу, економіки, культури та державності України.
Видання доповнене новим текстом з останнього авторського видання (1921 року, Відень) та нарисом історика Владислава Верстюка.
Назва: Иллюстрированная история Украины
Автор: М.С. Грушевский
Рік: 1997 (за виданням 1913)
Мова: російська
Упорядник видання: Іосиф Боряк
Сторінок: 695
довжина 22
ширина 15
товщина 3,5
Вага: 0,850 кг
Нариси з історії та культури євреїв України (2005)
У книзі представлені нариси з історії та культури євреїв, які проживають на території сучасної України, починаючи з прадавніх часів до сьогодення. Нариси висвітлюють різноманітні сторони життя євреїв, віковічні традиції та побут, виникнення хасидизму, розвиток єврейської літератури та друкарства, українсько-єврейські взаємини впродовж століть, трагічну долю українського єврейства під час Голокосту. В книзі представлені нариси про історію єврейського мистецтва, літературу, книговидання, архітектуру, становлення та розвиток єврейського театру та кінематографу.
Нариси з історії та культури євреїв України
упоряд. та ред. Л. Фінберг, В. Любченко
Сторінок: 437
Твори в п’ятьох томах /Тарас Шевченко/ Видання 1978 року
Зміст:
Том перший: Поетичні твори (1837-1847)
Том другий: Поетичні твори (1847-1861)
Том третій: Драматичні твори, повісті
Том четвертий: Повісті
Том п'ятий: Автобіографія, щоденник, вибрані листи
Оформлення художника В. І. Юрчишина.
Назва: Твори в п'ятьох томах
Автор: Тарас Шевченко
Видавець: Київ, 1978, "Дніпро"
Мова: українська, російська
Сторінок: -
довжина 20,5
ширина 13,5
товщина 13,5 (5 книг)
Вага: 2,480 кг (5 книг)
Лексикон словенороський Памви Беринди (Наукове видання 1961 року)
Пам’ятки української мови XVII ст.
«Лексикон словенороський» Памви Беринди — визначна пам'ятка східнослов'янської лексикографії початку XVII ст. Праця П. Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., а також цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою. У передмові подається мовно-історичний та палеографічний опис пам'ятки. Надруковано з видання 1627 р. фотомеханічним способом.
Памво Беринда – український енциклопедист і мовознавець, лексикограф, письменник і поет, друкар, гравер. Один із найвидатніших постатей культурно-освітнього руху Галичини та України першої половини ХVII століття. 20 серпня 1627 року вийшов друком перший словник української мови Памви Беринди – “Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”. Майже 30 років вчений-лексикограф Памво Беринда присвятив праці над словником, продовжуючи вносити корективи в свою роботу навіть під час друку.
У словнику 6 982 слова написані церковнослов’янською мовою того часу, де подається тлумачення і переклад українською. Сам словник складається із двох частин: “Лексіконь” та “Имена свойственная”, в якому зібрані загальні назви неслов’янського походження, тлумачення топонімів й антропонімів.
Головною метою словника було відновлення церковнослов’янської традиції літературною мовою. Щоб у такий спосіб протистояти польському наступу й католицизму. Праця відіграла величезну роль не тільки в становленні української лексикографії, а ще й білоруської, румунської та російської.
Його поява стала своєрідною революцією в слов’янській лінгвістиці. Адже в ті часи на територіях Західної Європи письмовою мовою була латина. У Східній Європі, де мешкали православні – давньоболгарська-церковнослов’янська. Але мова, якою розмовляли українці, була абсолютно відмінною від книжкової. Таку розбіжність і взявся впорядковувати невтомний дослідник Памво Беринда.
«Лексикон словенороський Памви Беринди»
Видавництво Академії наук Української РСР, Київ 1961
Мова: українська
Сторінок: 271
Предок: із балетристичної спадщини /оповідання Михайла Грушевського/ (Видання 1990 року)
Михайло Грушевський відомий як видатний історик та як громадський діяч, але пропонована книга дає можливість читачу доторкнутись до іншого сторони його таланту - майстра художньої прози, автора історичних оповідань.
В збірку включено такі його твори:
- Бех-аль-Джугур
- Бідна дівчина
- Неробочий Грицько Кривий
- Ясновельможний сват
- Ніч
- Предок
- З похорону
- Тестамент
- На горах
- У святої Софії
- Розмова з Кривоносом
- Вихрест Олександр
- Як ми стрічали Новий рік
Назва: Предок: Із балетристичної спадщини
Автор: Михайло Сергійович Грушевський
Художник: І.М. Гаврилюк
Рік: 1990, Київ, видавництво "Веселка"
Сторінок: 247
довжина 21
ширина 14
товщина 1,5
Вага: 0,320 кг
Moderne Malerei mit 48 farbtafeln (Сучасний живопис (з 48 кольоровими ілюстраціями), німецьке видання 1975 року)
Альбом робіт художників-експресіоністів першої половини ХХ ст..
«Цей том продовжує серію монографій про важливі епохи живопису, яка розпочалася з роботи над імпресіоністами, і присвячена художній творчості першої половини ХХ століття. Ніколи живопис не мав такого різнорідного обличчя і стільки різних течій, що йшли пліч-о-пліч, як за останні 50 років. Натуралізм, який досяг свого найвищого розквіту в імпресіонізмі, вже не давав жодних можливостей для подальшого розвитку, тому художник змушений був шукати інших засобів і шляхів для оформлення і вираження своїх ідей і поглядів у намальованому чи мальованому образі. Різноманітність напрямків, які можна виділити в сучасному живописі, яскраво представлено в цьому томі та ретельно підібраному візуальному матеріалі. Отже, це не стільки окремі художники, скільки основні групові утворення, такі як фовізм, кубізм, експресіонізм, футуризм, метафізичний живопис, абстрактний живопис і сюрреалізм, які показані в їх вирішальних проявах, хоча увага все ж таки зосереджена на репрезентації цінувалося типове у творчості окремих митців. Розділ картин починається з робіт Сезанна, Ван Гога, Мунка та Ходлера, вплив яких на живопис наступного покоління став вирішальним. Зображення надходять з музеїв і приватних колекцій Європи та Америки. Крім відомих картин, репродукуються численні важкодоступні роботи.»
«MODERNE MALEREI (mit 48 Farbtafeln)». Альбом
Видавництво: Pawlak verlag 1975
Мова: німецька
Сторінок: 48
Вибрані твори. Григорій Квітка-Основ’яненко (Видання 1949 року)
Класика українського письменства
Збірка вміщує вибрані твори Григорія Квітки-Основ’яненка, засновника художньої прози та жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі.
Зміст:
- Г.Ф.Квітка-Основ'яненко. П.Волинський
Повісті та оповідання:
- Салдатський патрет
- Маруся
- Конотопська відьма
- Козир-дівка
- Сердешна Оксана
Драматичні твори:
- Сватання на Гончарівці
- Шельменко-денщик
«Григорій Квітка-Основ'яненко. Вибрані твори»
Автор: Григорій Квітка-Основ'яненко (1778- 1843), письменник, драматург, журналіст, літературний критик і культурно-громадський діяч. Основоположник художньої прози в новій українській літературі. Приблизно 4 роки був послушником Курязького Спасо-Преображенського монастиря. Потім повернувся до світського життя. Служив комісаром з питань провіанту в народному ополченні (1806–1807), був секретарем дворянських зборів, дир. заснованого за його участі Харківського професійного театру (1812), повітовим предводителем дворянства (1817–1828), совісним суддею, головою Харківської палати кримінального суду. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті, членом Товариства антикваріїв Півночі, був одним із засновників Харківського інституту шляхетних дівчат (1812), Благодійного товариства (1812), Харківської публічної бібліотеки (1838). Наприкінці 1810 – на початку 1820-х років в харківській ("Украинский вестник", "Харьковские известия") та московській ("Вестник Европы") періодиці почав публікувати фейлетони, статті, жартівливі вірші. 1816–1817 разом з Р. Гонорським та Є. Філомафітським видавав перший в Україні журнал "Украинский вестник", був ініціатором видання альманахів "Утренняя звезда" (1833), "Молодик" (1843), першої збірки українських прислів'їв і приказок В. Смирницького "Малоросійські прислів'я і приказки. Зібрані В.М.С." (1843). У 1820-х роках виступив із першими комедіями. Його перу належать також дві книги "Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком" (1834–1837), низка історичних нарисів, переказів російською мовою ("Головатий" 1839; "Історія театру в Харкові", 1841; "Українці", 1841; "Переказ про Гаркушу", 1842; "Заснування Харкова", 1843 та ін.). Листувався з Т. Шевченком. Кобзар присвятив йому листа "До Основ’яненка", проілюстрував "Знахаря" і "Панну Сотниківну". Найвідоміші твори: "Шельменко-волосний писар" (1829), "Маруся" (1832), "Салдацький патрет" (1833), "Пан Халявський" (1839), "Сердешна Оксана" (1841), "Козир-дівка" (1838), "Ганнуся" (1839), "Конотопська відьма" (1833), "Сватання на Гончарівці" (1835), "Щельменко-денщик" (1838, всі три – екранізовані). Його твори перекладалися польською та болгарською мовами, 1854 в Парижі опубліковано французькою мовою "Сердешну Оксану". Творчість Г. Квітки-Основ'яненка справила значний вплив на подальший розвиток української літератури, зокрема так званої етнографічної школи. (Матеріали е-Бібліотеки "Україніка")
«Державне видавництво художньої літератури», Київ, 1949
Мова: українська та російська
Сторінок: 342
Caravage (Шедеври мистецтва, великі художники n°59: Караваджо, французьке видання 1967 року)
Альбом робіт живописця Караваджо.
Альбом серії «Шедеври мистецтва великих живописців» присвячений роботам Караваджо. 16 сторінок, ілюстрованих повносторінковими кольоровими гравюрами. Дитя бароко, геніальний художник із бурхливим темпераментом, Мікеланджело Мерізі да Караваджо, відомий як Караваджо (1571–1610) , стоїть у витоків справжньої живописної революції. Його нонконформістський натуралізм і майстерність тенебризму заслужили йому стільки ж шанувальників, скільки критиків. Караваджо працював для Церкви – головного спонсора на той час – і запропонував нове тлумачення Святого Письма. Його насичене подіями і романтичне життя – бійки, гомосексуалізм, скандали – закінчується вигнанням і вбивством. Внесок Караваджо в техніку світлотіні, що існувала до нього, безперечний. До цієї дуже спеціалізованої роботи, що акцентує увагу на моделюванні тіла тінню та світлом, художник додав висвітлення психологічної реальності своїх предметів, що зробило його художником-візіонером і часто оскаржуваним Церквою. Його стиль став школою: після його смерті «каравагізм» поширився по Європі, зокрема у Франції з Валентином де Булонь і Жоржем де Ла Туром.
«Chefs-d'oeuvre de l'art grands peintres n°59: Caravage» (Шедеври мистецтва, великі художники n°59: Караваджо)
Видавництво: Hachette, Франція, 1967
Мова: французька
Історія Києво-Могилянської академії /(Видання 2003 року)
Книга з історії України.
Протягом усієї історії український народ не мав іншої інституції, яка 6 справила більший вплив на розвиток його освіти, науки, культури, ніж Києво-Могилянська академія. Впродовж віків вона була виразником і носієм традиційних рис духовності українського народу, могутнім чинником формування його самосвідомості, джерелом ідей боротьби за батьківську віру і національну свободу. Для українців вона завжди буде національною святинею, не меншою, ніж Падуя чи Болонья для італійців, Оксфорд — для англійців, Сорбонна — для французів, Карловий університет — для чехів, Ягеллонський — для поляків. Саме завдяки Києво-Могилянській Академії українське Відродження набуло рис захисту вітчизняних духовних здобутків: мови, традицій, звичаїв, віри, шлях до якого простягся через освіту - відкриття шкіл і друкарень, підготовку вчителів, підтримку письменників, поширення знань, зміцнення авторитету Православної церкви, її реформування.
«Історія Києво-Могилянської академії»
Автори: Зоя Хижняк, Валерій Маньківський
Видання 2003 року
Мова: українська
Сторінок: 181
Археологічні пам’ятки Хортиці та їх музеєфікація Вип.1 /Гаврилюк Н.О./ (Наукове видання 2006 року)
Книга з історії України: Національний заповідник «Хортиця».
У 10 публікаціях відображені результати польового сезону співробітників Хортицької археологічної експедиції Інституту археології НАН України, археологічних експедицій Національного заповідника «Хортиця», матеріали інших дослідників, у тому числі представників природничих наук. У науковий обіг введені нові матеріали осілих та кочових культур енеоліту, ранньої та пізньої БР0НЗИ, раннього залізного віку.
«Археологічні пам'ятки Хортиці та їх музеєфікація» Випуск 1.
Укладач: Гаврилюк Н.О.
Видання 2006 року
Мова: українська
Сторінок: 136 + 16 стор. ілюстрацій