Новини
Гематологическая типология и вопросы этногенеза украинского народа. Е. И. Данилова (Наукова книга 1971 року)
Спроба на основі генних показників крові з'ясувати родинні зв'язки українського народу в процесі формування української народності та нації. Основою дослідження стали чисельні матеріали, які були зібрані українськими антропологами та гематологами за останні п'ять років (до виходу книги в 1971) по групам крові ABO, MN та резус-негативності.
Гематологическая типология и вопросы этногенеза украинского народа.
Авторка: Єлизавета Іванівна Данилова (1910-1998), науковиця у галузях морфології та антропології, докторка біологічних наук (1966).
Працювала у відділі еволюційної морфології Інституту зоології АН УРСР в 1950—1963 рр., та в секторі антропології Інституту археології АН УРСР (з 1963).
Мова: російська
Сторінок: 123
Рік: 1971
Книга містить написи кульковою ручкою
Зміст
Предисловие
І. Общие данные о групповых факторах крови
ІІ. Гематология и этническая антропология
ІІІ. Гематологическая типология народов Европы и этнические связи славян
IV. Некоторые вопросы этнической истории украинского народа в связи с гематологическими данными.
Выводы
Библиография
Лексикон словенороський Памви Беринди (Наукове видання 1961 року)
Пам’ятки української мови XVII ст.
«Лексикон словенороський» Памви Беринди — визначна пам'ятка східнослов'янської лексикографії початку XVII ст. Праця П. Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., а також цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою. У передмові подається мовно-історичний та палеографічний опис пам'ятки. Надруковано з видання 1627 р. фотомеханічним способом.
Памво Беринда – український енциклопедист і мовознавець, лексикограф, письменник і поет, друкар, гравер. Один із найвидатніших постатей культурно-освітнього руху Галичини та України першої половини ХVII століття. 20 серпня 1627 року вийшов друком перший словник української мови Памви Беринди – “Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”. Майже 30 років вчений-лексикограф Памво Беринда присвятив праці над словником, продовжуючи вносити корективи в свою роботу навіть під час друку.
У словнику 6 982 слова написані церковнослов’янською мовою того часу, де подається тлумачення і переклад українською. Сам словник складається із двох частин: “Лексіконь” та “Имена свойственная”, в якому зібрані загальні назви неслов’янського походження, тлумачення топонімів й антропонімів.
Головною метою словника було відновлення церковнослов’янської традиції літературною мовою. Щоб у такий спосіб протистояти польському наступу й католицизму. Праця відіграла величезну роль не тільки в становленні української лексикографії, а ще й білоруської, румунської та російської.
Його поява стала своєрідною революцією в слов’янській лінгвістиці. Адже в ті часи на територіях Західної Європи письмовою мовою була латина. У Східній Європі, де мешкали православні – давньоболгарська-церковнослов’янська. Але мова, якою розмовляли українці, була абсолютно відмінною від книжкової. Таку розбіжність і взявся впорядковувати невтомний дослідник Памво Беринда.
«Лексикон словенороський Памви Беринди»
Видавництво Академії наук Української РСР, Київ 1961
Мова: українська
Сторінок: 271
Теория и практика вегетационного метода /Журбицкий З.И./ (Видання 1968 року)
Книга для спеціалістів сільського господарства
У книзі дано всі основні варіанти вегетаційних дослідів: ґрунтові, піщані, водні культури, досліди із ізольованим харчуванням рослин, досліди з протікаючими та стерильними розчинами, досліди з багаторічними рослинами, а також великомасштабні вегетаційні досліди (гідропоніка). Викладено принципи методу, надано детальний опис дослідів. Дано склад поживних сумішей. Для фізіологів, агрохіміків.
«Теория и практика вегетационного метода»
Автор: Журбицький З.Й.
Видавництво: «Наука», 1968
Мова: російська
Сторінок: 263
Олена Апанович “Розповіді про запорізьких козаків” (Видання 1991 року)
Збірка маловідомих матеріалів з історії запорізького лицарства. Висвітлено тривалий час замовчуванні трагічні та героїчні сторінки козацької січової епопеї, сказано гірку правду про політику Російської імперії супроти українського народу та української державності. Козацькі пісні та думи.
"Розповіді про запорізьких козаків"
Автор: відомий історик Олена Михайлівна Апанович
Літературно-художнє видання
Видавництво художньої літератури "Дніпро" 1991 рік
Мова українська
Сторінок 336
Новеллы /Ги де Мопассан/ (Видання 1985 року)
Твори французького письменника відтворюють повсякденне життя, проблеми і радості його співвітчизників XIX ст. Героями новел є представники найрізноманітніших верств суспільства: парижани і провінціали, чиновники і артисти, фермери і найманці, майстри і безхатьки. Автор художньо і з глибоким психологізмом висвітлив драматичні наслідки для французів війни з Прусією 1871р.; підняв тему жінки - жертви насильства, родини і дітей. Мопассану належить твір, який вважається гімном кохання («Місячне світло»).
Назва: Новеллы
Автор: Гі де Мопассан
Рік і місце видання: 1985, Єреван, видавництво «АЙастан»
Мова: російська
Сторінок: 486
довжина 20,5
ширина 13
товщина 3
Вага: 0,470 кг
Твори: В чотрьох томах / Опільський Юліян / (Видання 1994-2005 року)
Чотиритомне зібрання творів відомого українського письменника-історика Юліяна Опільського.
Повне чотиритомне видання творів Юліяна Опільського (справжнє ім'я Юрій Львович Рудницький) — одного з найвизначніших майстрів історичної прози в українській літературі. Письменник узяв собі псевдонім від назви рідного краю — Опілля, північно-західної частини Поділля.
Перший том містить повісті про епоху Київської Русі: «Іду на вас» (про останній похід і загибель князя Святослава), «Ідоли падуть» (про князювання Володимира та прийняття християнства), «Вовкулака» (про життя на західних землях Давньоруської держави). До другого тому ввійшли історичні повісті «Золотий Лев» та «Сумерк». Третій том містить трилогію «Опирі». Четвертий том об'єднав оповідання та повісті різних періодів — від стародавнього Вавилону та Єгипту до подій 1812 р.
Опільський майстерно поєднував історичну достовірність із художністю, досліджуючи проблеми національної самосвідомості, духовної спадкоємності та зв'язку поколінь. Його твори стали важливим внеском у розвиток історичного жанру в українській літературі радянського періоду.
Philippe de Champaigne (Шедеври мистецтва: №114 – Філіпп де Шампень, франзуцьке видання 1968 року)
Альбом робіт французького живописця
Альбом серії «Шедеври мистецтва великих живописців» присвячений французькому живописцю та граверу Філіппу де Шампень. Філіпп де Шампень (фр. Philippe de Champaigne, (1602 — 1674) — художник Франції доби бароко. Малював релігійні композиції,натюрморти, працював декоратором. Уславився своїми реалістичними, досить правдивими і точними портретами сучасників.
«Chefs-d'oeuvre de l'art grands peintres: n°114 - Philippe de Champaigne» Album (Шедеври мистецтва великих живописців: №114 - Філіпп де Шампень, Альбом)
Видавництво: Hachette, Франція, 1968
Мова: французька
Достопримечательности Полтавы. Павел Бодянский (репринт)
Записки о Полтаве. В. Є. Бучневич (репринт)
Репринт з відомої книги відомого дослідника міста Полтави, що вперше побачила світ на початку 20 століття.
Автор зібрав і акумулював у своїй праці багато втрачених на сьогодні джерел. Саме тому, не дивлячись на свою компілятивність, книга Бучневича досі є одним з основних джерел з історії міста Полтави.
Записки о Полтаве
Автор: Василь Євстафійович Бучневич
Рік: сучасний репринт з книги 1902 року
Мова: дореформена російська
Вибрані твори. Григорій Квітка-Основ’яненко (Видання 1949 року)
Класика українського письменства
Збірка вміщує вибрані твори Григорія Квітки-Основ’яненка, засновника художньої прози та жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі.
Зміст:
- Г.Ф.Квітка-Основ'яненко. П.Волинський
Повісті та оповідання:
- Салдатський патрет
- Маруся
- Конотопська відьма
- Козир-дівка
- Сердешна Оксана
Драматичні твори:
- Сватання на Гончарівці
- Шельменко-денщик
«Григорій Квітка-Основ'яненко. Вибрані твори»
Автор: Григорій Квітка-Основ'яненко (1778- 1843), письменник, драматург, журналіст, літературний критик і культурно-громадський діяч. Основоположник художньої прози в новій українській літературі. Приблизно 4 роки був послушником Курязького Спасо-Преображенського монастиря. Потім повернувся до світського життя. Служив комісаром з питань провіанту в народному ополченні (1806–1807), був секретарем дворянських зборів, дир. заснованого за його участі Харківського професійного театру (1812), повітовим предводителем дворянства (1817–1828), совісним суддею, головою Харківської палати кримінального суду. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті, членом Товариства антикваріїв Півночі, був одним із засновників Харківського інституту шляхетних дівчат (1812), Благодійного товариства (1812), Харківської публічної бібліотеки (1838). Наприкінці 1810 – на початку 1820-х років в харківській ("Украинский вестник", "Харьковские известия") та московській ("Вестник Европы") періодиці почав публікувати фейлетони, статті, жартівливі вірші. 1816–1817 разом з Р. Гонорським та Є. Філомафітським видавав перший в Україні журнал "Украинский вестник", був ініціатором видання альманахів "Утренняя звезда" (1833), "Молодик" (1843), першої збірки українських прислів'їв і приказок В. Смирницького "Малоросійські прислів'я і приказки. Зібрані В.М.С." (1843). У 1820-х роках виступив із першими комедіями. Його перу належать також дві книги "Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком" (1834–1837), низка історичних нарисів, переказів російською мовою ("Головатий" 1839; "Історія театру в Харкові", 1841; "Українці", 1841; "Переказ про Гаркушу", 1842; "Заснування Харкова", 1843 та ін.). Листувався з Т. Шевченком. Кобзар присвятив йому листа "До Основ’яненка", проілюстрував "Знахаря" і "Панну Сотниківну". Найвідоміші твори: "Шельменко-волосний писар" (1829), "Маруся" (1832), "Салдацький патрет" (1833), "Пан Халявський" (1839), "Сердешна Оксана" (1841), "Козир-дівка" (1838), "Ганнуся" (1839), "Конотопська відьма" (1833), "Сватання на Гончарівці" (1835), "Щельменко-денщик" (1838, всі три – екранізовані). Його твори перекладалися польською та болгарською мовами, 1854 в Парижі опубліковано французькою мовою "Сердешну Оксану". Творчість Г. Квітки-Основ'яненка справила значний вплив на подальший розвиток української літератури, зокрема так званої етнографічної школи. (Матеріали е-Бібліотеки "Україніка")
«Державне видавництво художньої літератури», Київ, 1949
Мова: українська та російська
Сторінок: 342
Міста Давньої Русі
Міста Давньої Русі.
Збірка наукових праць пам'яті А. В. Кузи
Рік: 2014
Мова: українська, російська
Кількість сторінок: 532
Збірка наукових праць про міста Русі, присвячена пам'яті видатного вченого-археолога XX ст. Л. В. Кузи (до 75-річчя від дня народження). Широкий спектр наукових інтересів та географія експедиційної діяльності науковця знайшли своє відображення в різноманітності наукових праць пропонованої збірки, що, певною мірою, пояснюється тим, що багато авторів починали свою наукову діяльність саме в його експедиціях. В статтях розглядаються питання генези давньоруського міста, його особливостей як соціально-економічного та культурного феномену, торгівлі та ін. Наукові роботи, які виконані провідними фахівцями Східної Європи із залученням останніх результатів археологічних розкопок ще раз доводять перспективність багатьох напрямків наукових досліджень закладених свого часу А. В. Кузою.
Братські школи України Білорусії в XVI-XVII століттях /Мединський Є.М./ (Видання 1958 року)
Книга висвітлює історичну роль братських шкіл XVI-XVII століть в розвитку культури і освіти українського та білоруського народів. У книзі дається загальна характеристика українських і білоруських братств XVI-XVII століть, аналізується процес виникнення й розвитку братських шкіл, докладно описується організація, зміст і методи їх роботи та вплив на педагогічну систему великого слов'янського педагога Я.А.Коменського. Значну увагу приділив автор знаменитій Київській братській академії, культурним зв'язкам братських шкіл з Росією та ролі цих шкіл у боротьбі за возз'єднання українського і російського народів. Російське видання цієї книги (1954 р.) здобуло схвальну оцінку педагогічної громадськості. Дане, українське, видання значно доповнене автором; у всіх розділах додано багато нових фактичних матеріалів. Велику історико-педагогічну цінність становлять подані в книзі документальні матеріали, особливо оригінали і переклади статутів братських шкіл. Весь матеріал цієї книги має не тільки історико-педагогічне, але й загальноісторичне значення. Книга розрахована на широкі кола працівників народної освіти, працівників у галузі громадянської історії та історії культури.
«Братські школи України Білорусії в XVI-XVII століттях»
Автор: Мединський Є.М.
Видавництво: «Радянська школа», Київ, 1958
Мова: українська
Сторінок: 209