Класичне історичне видання. "Історія країн Азії та Африки у середні віки" - класичне наукове видання у двох частинах, що вийшло друком 1987 року за редакцією сходознавців Ф. М. Ацамби, З.Г. Лапіної та М. С. Мейєра. Перша частина містить історію країн Азії та Африки від раннього середньовіччя (III століття) до пізнього середньовіччя (XVII століття). У праці розглянуто розвиток ранньофеодальних держав, соціальну роль релігії, основні категорії культури у середні віки та вклад народів Сходу у світову культуру. У виданні також описано колоніальне проникнення європейських держав до країн Азії та Африки та його наслідки. У другій частині розглянуто історію азійських та африканських країн у часи пізнього середньовіччя. Попри те, що видання має певне ідеологічне навантаження, у ньому якісно розкриті важливі моменти з історії країн Азії та Африки в середні віки. Видання рекомендоване студентам історичних факультетів та усім, хто цікавиться медієвістикою і країнами Азії та Африки. Видання буде цікаве, зокрема, любителям корейської культури: і в першій, і в другій частині "Історії країн Азії та Африки у середні віки" є окремі розділи, присвячені історії Кореї. Книги містять особисті підписи, ймовірно, колишнього власника. Назва: История стран Азии и Африки в средние века (в 2-х част.) Автор: редакційна колегія: Фариде Мустафівна Ацамба (1922 - 2016) - сходознавець, фахівець із соціального, політичного та релігійного розвитку османського Єгипту. Зінаїда Григорівна Лапіна (1934 - 2018) - історик, культуролог і китаєзнавець, дослідниця середньовічної історії та культури Китаю. Михайло Серафимович Мейєр (1936 - 2022) - історик-тюрколог, спеціаліст з османської історії. Рік: 1987 Москва, издательство Московского университета Сторінок: 286+318 Розміри,см.: довжина 24,5 ширина 17 товщина 4,5 Вага: 0,970 кг

Літературознавство про історичну тематику у давньоруській літературі. "Твердження національної своєрідності культури давньої Русі одне з найважливіших важливих досягнень радянської історичної науки. Працями акад. А. С. Орлова, акад. Б. Д. Грекова, акад. І. Е. Грабаря, акад. С. П. Обнорського, проф. М. М. Вороніна, Д. С. Лихачова та інших радянських вчених рішуче спростовано уявлення про несамостійне, наслідувальний характер російського образотворчого мистецтва, літератури до літературної мови? 1-XVII ст. Дослідження розкрили глибокі народні витоки культури російського середньовіччя і показали, що засвоєння культурного досвіду народів, що стикалися з Російською державою, було творчим, і напрям цього засвоєння визначався тим місцевим, „своєземним” ґрунтом, де воно відбувалося. Радянське літературознавство переконливо довело, що історична тематика зайняла у давньоруській літературі у перших її кроків панівне місце і що у художньому втіленні саме цієї тематики зароджувалися і зміцнювалися ті якості російської літератури, які підтримують єдність російського літературного процесу на всьому його протязі, народність, реалізм зображення та висока виразність літературної мови." (з оригінальної передмови). "Очерки поэтического стиля древней Руси". Автор: В.П.Адрианова-Перетц Видавництво Академії наук СРСР Москва - Ленінград 1947 Мова російська Сторінок 188

Переклад твору візантійського письменника Іоанна Мосха. У виданні вперше відтворюється текст однієї з найдавніших та найцінніших пам'яток російської мови, літератури писемності. Пам'ятка є збіркою різноманітних по змісту новел. У ньому наводиться багато історичних, географічних, етнографічних відомостей. Цікава мова пам'ятника з великою кількістю елементів побутової мови, з багатою за складом та різноманітною за стилем лексикою. Опублікований рукопис Державного Історичного музею не містить запису про час і місце його написання і не має назви, відповідної його створенню. У науковій літературі він відомий як Синайський патерик, або за збереженою пізнішою назвою Патерик Синайський, і відноситься зазвичай до XІ-XІІ ст. Рукопис повністю не виданий. «Синайский патерик» Редактор: Рожкова О.Ф. Видавництво: «Наука», 1967 Мова: дореформена російська Сторінок: 406