У 1915-1916 pp., в умовах Першої світової війни, виходить вал російськомовної літератури про історію та сучасність Угорської (Підкарпатської) Русі, що охоплює найрізноманітніші сторони життя русинів. Щоправда, принципово нового порівняно з попередніми періодами у вивченні проблем русинів вона нічого не вносила та мала явно заангажований, упереджений характер в оцінці національної політики угорського уряду. Простежувалося переконання у необхідності приєднання Підкарпатської області до Росії, тому думка А. Петрова щодо перспектив Підкарпатської Русі було винятком. На його думку, після війни не слід знищувати Угорщину, її лише треба буде перетворити з урахуванням інтересів усіх народів, що населяють країну. «Мадярська гегемонія – ми переконані – досить крихка річ. Необхідно, звісно, ​​її розбити та забезпечити свободу національного розвитку всім народностям Угрії». При цьому Угорщина може втратити низку своїх територій, хоча сам Петров не уточнював, що це будуть за території. Він засумнівався у бажанні румунів Трансільванії приєднатися до Румунії, розкритикував чехословацьку ідею на тій підставі, що словаки її не підтримують, і визнав факт подальшого входження Підкарпатської Русі до складу Угорщини. Назва: Мадьярская гегемонія въ Угріи (Венгріи) и Угорская Русь. Корреспонденціи изъ Угріи, въ свое время прошедшя безслѣдно. Автор: доктор А. Петров Видавець: Петроград, 1915, Типографія А. С. Суворіна. Мова: російська дореформена Сторінок: 24 довжина 25 ширина 16,5 товщина 0,3 Вага: 0,430 кг Присутні печатки неіснуючих бібліотек