Соціально-побутова повість. Діаспорне видання. Соціально-побутова повість І.Нечуя-Левицького, присвячена Миколі Лисенку, у якій автор описує важке життя селян-кріпаків у царській Росії, їх хаотичну боротьбу проти гноблення, вдало поєднує гармонійні описи природи та колоритні народні персонажі з яскравими характерами. Повість належить до класичних творів української літератури ХІХ століття. У творі панщину зображено як найганебніше явище суспільного життя та силу, що калічила людину. Письменник описує не тільки безправність, страждання закріпачених селян, а й зростання в них ненависті до панів, протест і боротьбу окремих кріпаків проти гноблення. «В образі Миколи Джері втілено типові риси національного характеру, великі духовні риси українського народу.»Микола Джеря» - як писав Іван Франко - хоч кріпаком родився, був однак з тих людей, котрим ціле життя воля пахне, був з тих здорових натур, що скоріше вломляться, а зігнути не дадуться".» Іван Нечуй-Левицький «Микола Джеря» (Скорочено). Автор: Іван Нечуй-Левицький (1838-1918). Народився в м. Стеблеві Київської губернії (нині Черкащина), в сім’ї сільського священика. Навчався у сільській школі, в 1847 році вступив до Богуславське духовне училище, яке закінчив у 1853 році і в якому викладав. Там вів вивчав латинську, грецьку та церковнослов’янську. У 1853 році І. Левицький вступив до Київської духовної семінарії. Закінчивши семінарію, рік хворів, а потім деякий час працював у Богуславському духовному училищі викладачем. 1861 – 1865 – навчався у Київській духовній академії. Отримав призначення і працював учителем російської словесності в Полтавській духовній семінарії, потім у гімназіях Каліша (1866-1867), Седлеце (1867-1872), Кишинева (з 1873). Одночасно з педагогічною діяльністю починає писати. Майбутній письменник написав такі перші твори: «Жизнь пропив, долю проспав» та «Наймит Яріш Джеря». З 1873 року працює у Кишинівській чоловічій гімназії викладачем російської словесності, де очолює гурток прогресивно настроєних учителів. Потрапляє під таємний нагляд жандармерії. 21 рік він віддав благородній праці вчителя. Лише з 1868 починає друкуватись. 1885 року І.Нечуй-Левицький йде у відставку й перебирається до Києва, де присвячує себе винятково літературній праці. Він брав активну участь у суспільному житті, став членом «Громади». До кінця життя І. Левицький жив у злиднях. Останні дні провів на Дегтярівці, у так званому «шпиталі для одиноких людей», де й помер самотнім 2 квітня 1918 року. Похований на Байковому кладовищі. Видання шкільної ради УККА, Нью-Йорк, 1971 Мова: українська Сторінок: 32

Художні видання в діаспорі. П’єси. «Творчість українського драматурга пореволюційного періоду Миколи Куліша в своїй цілості мало відома українським читачам. Саме тепер, коли минає 30 років від того часу, як перша п'єса М.Куліша « 97» почала ставитись на українській сцені (1924 рік), а 20 років, як арештували драматурга (1934 рік), щоб згодом, імовірно, його знищити – маємо вперше змогу видати збірник його творів, листів та інших матеріялів, що, без перебільшення, чудом збереглись. Цей вперше виданий збірник п'єс, листів та інших матеріалів М.Куліша і про Куліша, призначений для читачів, що мають змогу читати не заковане в цензурні кайдани українське слово.» Зміст: - Портрет Миколи Куліша. Частина перша: - Народній Малахій (Трагедійне). - Мина Мазайло (Комедія). - Патетична соната (Драма). Частина друга: - Критика чи прокурорський допит? - Заява Миколи Куліша до Головреперткому НКО, копія АПО ЦК КПбУ. - Із записника Миколи Куліша. - Листи Миколи Куліша до Аркадія Любченка. - Листи Миколи Куліша до дружини. Частина третя: - Антоніна Куліш. Спогади про Миколу Куліша. - Григорій Костюк. Біографічна довідка. Частина четверта: - Григорій Костюк. Коментарі, додатки і примітки. Бібліографічні матеріали. Микола Куліш «Твори». Автор: Микола Куліш Видавництво: Українська Вільна Академія Наук у США, Нью-Йорк. 1955 Мова: українська Сторінок: 474